Судове рішення #14620205

Справа № 11-318                                                                   Головуючий у І інстанції  Шевчук

Категорія  42                                                                           Доповідач у 2 інстанції  Димарецький

УХВАЛА

                                           Іменем України

                   30 березня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - АВРАМЕНКА

суддів:  ДИМАРЕЦЬКОГО В.М., МАТЮШКА М.П.

з участю прокурора - СКРИПКИ І.М., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора, який брав участь в суді першої інстанції,  на вирок  Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2011 року, яким

ОСОБА_4,   який   народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 в  м. Кривий Ріг  Дніпропетровської   обл.,

не одружений, раніше не судимий, проживаючий за адресою:

                                           АДРЕСА_1

засуджений на підставі ст. 286 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Цивільні позови потерпілих по справі судом задоволені частково. Судом постановлено стягнути  з засудженого ОСОБА_4 на користь: потерпілого ОСОБА_2 - 14640 грн.66 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 60 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;  потерпілої ОСОБА_5 - 80 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; потерпілої ОСОБА_3 - 60 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 вчинив злочин при наступних обставинах.

21 листопада 2009 року, близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_4 в м. Бровари Київської області, керуючи автомобілем ,,TOYOTA Fortuner” д.н.з. НОМЕР_1  та рухаючись на ньому по вулиці Короленка, не вибрав в установлених межах видимості безпечної швидкості, яка б давала можливість при виникненні небезпеки, безпечно зреагувати на неї, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність та безпечність  чим  порушив вимоги п.п. 2.3 ,,б”, 12.3  Правил дорожнього руху. Як наслідок ОСОБА_4, не переконавшись у безпечності для руху, невірно оцінив дорожню обстановку, при виникненні небезпеки для руху, не застосував термінове гальмування та допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_6, що переходив проїзну частину вулиці Короленка. В результаті вказаного наїзду ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких  помер на місці дорожньо - транспортної пригоди.

В апеляції засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи вирок, в частині встановлення фактичних  обставин та кваліфікації вчиненого ним, вважає вирок явно не справедливим в наслідок суворості. На думку апелянта суд при призначенні йому  покарання повною мірою не врахував, що вчинений ним злочин хоча і відноситься до категорії тяжких, але скоєний по необережності, що має суттєво впливати  на визначення міри покарання. Суд у вироку перечислив численні пом’якшуючи обставини, а саме: позитивні характеристики, часткове відшкодування шкоди, розкаяння в скоєному, визнання  вини, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має бабку похилого віку, а також вказав і ту обставину, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп’яніння, сам наразив себе на небезпеку. Вказані обставини давали суду можливість застосувати до нього ст. ст. 69 та 75 КК України. В завершенні апеляції ОСОБА_4 просить  вирок суду першої інстанції відносно нього скасувати та постановити свій  вирок, яким застосувати до нього ст. 75 КК України.

Потерпілі  ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляції просять скасувати вирок, в частині призначеного засудженому судом 1-ї інстанції  покарання, яке, на їх думку, є не справедливим по причині суттєвої  невідповідності тяжкості злочину і особі засудженого, у зв’язку з чим просять постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі, а в іншій частині  вирок залишити без змін.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини у вчиненому, просить скасувати вирок, в частині призначеного засудженому покарання, оскільки, на його думку, суд, призначаючи засудженому покарання, не в повній мірі врахував дані, що характеризують його особу, тяжкість скоєного та його ставлення до вчиненого. Скасувавши вирок, апелянт просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: засудженого, прокурора, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підтримку поданих ними апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи при цьому з наступного.

Висновок суду 1-ї інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненому, а також кваліфікація його дій  за ст. 286 ч. 2 КК України базуються на зібраних по справі  доказах, які сторонами не оспорюються.

Торкаючись питання про справедливість покарання, яке призначене засудженому  ОСОБА_4,  апеляційний суд виходить з наступного.

Призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, суд 1-ї інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував характер і ступінь небезпечності вчиненого  злочину, обставини, що пом’якшують  покарання (визнання підсудним вини та щире каяття в скоєному, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, знаходження на його утриманні бабки похилого віку), а також те що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Також при визначенні покарання судом враховувалась і та обставина, що потерпілий, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, сам наразив себе на небезпеку.

Таким чином,  прийняте рішення суду 1-ї інстанції щодо призначеного ОСОБА_4 покарання  відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: воно призначено з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу  і є необхідним для виправлення  засудженого та запобігання новим злочинам, у зв’язку з чим його не можна визнати несправедливим, як внаслідок суворості, так і в наслідок м”якості.


На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366  КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2011 року відносно ОСОБА_4  залишити без змін, а апеляції засудженого, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора  - без задоволення.


      

З оригіналом згідно,

Суддя Апеляційного суду

Київської області                                                                                           В.ДИМАРЕЦЬКИЙ

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація