Справа № 2-30/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           25 січня 2011 року                                                                  Замостянський районний суд м. Вінниці

                                                                                              в складі:    головуючого - судді Шлапака Д.О.,                     

                                                                                           при секретарі Дерун А.С.,

                                                                                                                 за участю:           позивача ОСОБА_1,

                                  представника позивача

                                         ОСОБА_2,

                              відповідача ОСОБА_3,

                                        представника відповідача

                                        ОСОБА_4,

                                        третіх осіб з самостійними                                                               вимогами ОСОБА_5,

                                        ОСОБА_6,

                                       представника третіх осіб

                                        з самостійними вимогами -

                                        ОСОБА_7,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, усунення перешкод в користуванні майном та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_8 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця, визнання права власності на ? частку квартири,-

В С Т А Н О В И В:

          В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, усунення перешкод в користуванні майном.

          Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_3 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 26 червня 1982 року по 28 липня 2006 року.          

          Від даного шлюбу у них є двоє дітей: дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Являючись приватним підприємцем, та отримуючи достатні доходи вона з відповідачем, за спільні кошти, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом від 23 листопада 1996 року придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Та яка належить відповідачеві на праві власності. В спірну квартиру вони вселились в 1998 році сім’єю в складі чотирьох осіб. Так як, до 11 лютого 1998 року вони мешкали в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка була приватизована на усіх членів сім’ї, в тому числі, на той час малолітніх дітей. Яку з дозволу органу опіки і піклування, не порушуючи прав малолітніх було продано.

          В кінці 2009 року відповідач почав створював нестерпні умови проживання, вчиняв сварки, скандали, після чого з спірної квартири АДРЕСА_1 її разом з дітьми вигнав. Чим чинить їй перешкоди в користуванні, як спільно сумісним так і особистим майном. Тому фактично їх шлюбно-сімейні відносини припинилися в грудні 2009 року. Також вона вважає, що майно, яке було ними нажито за період сумісного проживання необхідно розділити відповідно до ? частин, або сплатою відповідачем на її користь грошової компенсації його вартості.

          За час спільного проживання ними було набуте майно, яке належить як їй, так і відповідачу на праві спільної сумісної власності, а саме:

1.квартира АДРЕСА_1, ? частина вартості становить           18 000 грн.;

2.автомобільний причіп Скиф 1983 року випуску білого кольору,

 державний номерний знак НОМЕР_1, вартість ? частини 8 000 грн.;

3.автомобільний причіп Скиф 1988року випуску, сірого кольору,  

   державний номерний знак НОМЕР_2, вартість ? частини 8 000 грн.;

4.автомобільний причіп «НОМЕР_7»1993 року випуску червоного  

  кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 вартість ? частини 2 000 грн.;

5.автомобіль марки «Хонда Цивик 1.3»1987 року випуску, сірого

  кольору, державний номерний знак НОМЕР_4», вартість ? частини 12 000 грн.,

6.автомобіль марки «Мітсубісі Галант»червоного кольору,    

  державний номерний знак НОМЕР_5, вартість ? частини 14 400 грн.;

7.гараж АДРЕСА_3 в

  гаражному кооперативі «Спутнік»вартість ? частини, 2 000 грн.;

8.гараж «Ракушка»розташований в дворі будинку АДРЕСА_1, вартість ? частини 1 200 грн.

          Тому вона була вимушена звернутись з даним позовом до суду.

          В червні 2010 року в суд з позовом звернулись треті особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, ОСОБА_5, ОСОБА_13 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним в частині покупця договору купівлі - продажу  квартири АДРЕСА_1, визнання за ними права власності на ? частку квартири, визнавши їх  покупцями зазначеної  квартири за договором купівлі-продажу від 23.11.1996 року нарівні з ОСОБА_3 та ОСОБА_1

          Свої позовні вимоги мотивують тим, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим Вінницьким державним підприємством Виробниче об’єднання «Хімпром»6 червня 1997 року, на підставі рішення від 25 квітня 1995 року за №254, належала на праві спільної сумісної власності всім членам сім’ї. Оскільки, вони на час продажу квартири були малолітніми (ОСОБА_5 було 8 років, а ОСОБА_6 –12 років), квартира від їх імені була продана батьками за згодою опікунської ради, отриманою відповідно до рішення Вінницької міської ради №1249 від 27 листопада 1997 року.

          До продажу цієї квартири відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23 листопада 1996 року  придбали для сім’ї трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

          Як джерело придбання  трикімнатної квартири батьки використали кошти, одержані від продажу двокімнатної квартири.

          Двокімнатна квартира продана з дозволу органу опіки і піклування за умови, що права  малолітніх дітей цією угодою не будуть ущемлені.

          Після продажу двокімнатної квартири по вул. Некрасова вся сім’я вселилася в трикімнатну квартиру по вул. Артема у м. Вінниці.

          Оскільки, вони були малолітніми, батьки не зазначили їх часток в правоустановчому документі, хоча квартира була оплачена коштами, одержаними від продажу двокімнатної квартири.

          Трикімнатна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю чотирьох осіб.

          В зв’язку з тим, що на даний час їх батьки ділять дану квартиру без врахування їх права власності на неї, тому вони були вимушені звернутись з даним позовом до суду і просять визнати частково недійсним договір купівлі-продажу в частині покупця і визнати за ними право власності на ? частку квартири ( по ? частці кожному).

          В судовому засіданні позивач-відовідач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні спірної квартири шляхом її вселення, визнати за нею право власності на автомобіль «Хонда Цивік 1.3», 1987 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_4, вартістю 10 000 гривень, стягнувши на користь ОСОБА_3 5 000 грн., визнати право власності на автомобільний причіп «Скіф», 1988 року випуску сірого кольору, державний НОМЕР_6, вартістю 6 000 гривень, стягнувши з неї на користь ОСОБА_9 3 000 грн., на металеву споруду «Ракушка»вартістю 4000 гривень.

          Решту майна просила виділити відповідачу ОСОБА_3, а саме: автомобільний причіп НОМЕР_7, 193 року випуску, державний номер НОМЕР_3 вартістю 2000 грн., гаражне  приміщення №15 у гаражно-будівельному кооперативі «Спутник»по АДРЕСА_3 вартістю 15 000 гривень.

          Також, просила суд, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1 700 грн., витрати по сплаті ІТЗ в розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн.

          Позов третіх осіб з самостійними вимогами визнає повністю, не заперечує проти його задоволення.

          Представник позивача-відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2, позовні вимоги своєї довірительки та третіх осіб з самостійними вимогами підтримали, просила задоволити їх в повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні не визнали, оскільки вони є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. А також представник відповідача суду пояснив, що шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано 28.07.2006 року, а позивач звернулась з позовом до суду в січні 2010 року, що свідчить про те, що сплинув строк звернення до суду іще 29.07.2009 року. Крім того, його довіритель є єдиним власником спірної квартири і не може бути позбавлений своєї власності, оскільки його право власності є непорушним. Також в позові третіх осіб не зазначено жодних підстав недійсності правочину. Крім того, їх інтереси порушено не було, оскільки спірна квартира була придбана не за їх кошти, так як купівля спірної квартири та продаж попередньої квартири, складає два роки. А грошові кошти від продажу квартири пішли на потреби сім’ї ОСОБА_5, що не суперечить нормам законодавства, як діючого так і діючого на момент виникнення правовідносин. Також законодавством України не передбачено визнання недійсним договору купівлі-продажу тільки в частині покупця, правочин є дійсним або недійсним, тому вимоги як позивача, так і третіх осіб з самостійними вимогами задоволенню не підлягають.

          Треті особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_7 позов підтримали та просили його задоволити в повному обсязі.

          В судове засідання третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить в матеріалах цивільної справи оголошення розміщене в газеті «Вінниччина».

          Суд, заслухавши думку учасників процесу, аналізуючи вищенаведені докази, дослідивши матеріали по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

          Відповідно до  ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.  

          Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На правах справедливості, добросовісності, розумності та неупередженості, з метою захисту порушених цивільних прав позивача, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки, як вбачається з пояснень відповідача по справі, та третіх осіб з самостійними вимогами, після розірвання шлюбу між позивачем-відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в 2006 році, вони продовжували проживати однією сім’єю до грудня 2009 року.  

          Так, судом встановлено, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 28 липня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №978. Однак, з пояснень сторін вбачається, що після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім’єю до грудня 2009 року. Відповідно до свідоцтв про народження від спільного життя, у них є повнолітні діти, донька-ОСОБА_13 та син ОСОБА_5

          Під час шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом, 23 листопада 1996 року відповідачем ОСОБА_3 в ОСОБА_8 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

          Також встановлено, що за відповідачем ОСОБА_3 згідно відомостей БД АІС «Автомобіль»Вінницького ВРЕР та облікових карт приватного ТЗ, зареєстровані причіпи: «СКІФ», 1983 р.в., ДНЗ НОМЕР_1; «СКІФ», 1988 р.в., НОМЕР_2; «ММЗ-81024», 1993 р.в., ДНЗ НОМЕР_3, автомобіль «Хонда Цивік 1.3», 1987 р.в., ДНЗ НОМЕР_4.

Доказів наявності у власності подружжя автомобіля марки «Мітсубісі Галант»червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5, металевої споруди(гараж) АДРЕСА_3 в гаражному кооперативі «Спутнік»та металевої споруди «Ракушка»,  суду не надано, тому суд виключає це майно з переліку майна, що підлягає поділу.

          Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№ 11 від 21 грудня 2007 року, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди –виходячи з дійсної його вартості на час розгляді справи.  

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 погодився з зазначеною позивачем-відповідачем ОСОБА_1 вартістю майна, що підлягає поділу.

          Згідно ст.60 Сімейного Кодексу України - майно придбане в період подружнього життя, належить обом з подружжя на правах спільної сумісної власності.

У відповідності до ст.63 Сімейного Кодексу України - жінка та чоловік мають рівні права по володінню, користуванню та розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України та ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у випадку розподілу або виділення частки нерухомого майна чоловіку, дружині із складу спільного сумісного майна подружжя, частки обох з подружжя є рівними, якщо інше не встановлено договором між ним.

Відповідно до ст.10 Цивільного процесуального Кодексу України цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо передбачених законом. Зазначене правило передбачене і в ст. 60 ЦПК України.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, в зв’язку з недоведеністю. Так як належних доказів в підтвердження своїх позовних вимог ними суду надано не було.

З матеріалів інвентаризаційної справи №65180 Вінницького міського бюро технічної інвентаризації оглянутої судом в судовому засіданні вбачається, що згідно з договором купівлі - продажу від 11 лютого 1998 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, що діяла від свого імені та імені своїх неповнолітніх дітей, ОСОБА_13, 1986 року народження та ОСОБА_5, 1989 року народження, згідно з рішенням Вінницької  міської ради від 27 листопада 1997 року за №1249 продали квартиру АДРЕСА_2. Що свідчить про те, що інтереси третіх осіб порушено не було.

Тому, враховуючи вищевикладене, а також встановлюючи перелік майна подружжя, яке підлягає поділу, суд дійшов висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1

Усунути перешкоди в користуванні майном шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1

Визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль «Хонда Цивик 1.3»1987 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 000(п’ять тисяч) гривень.

Визнати право власності за ОСОБА_1 автомобільний причіп «Скіф»1988 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000(три тисячі) гривень.

Виділити на праві власності ОСОБА_3 автомобільний причіп «НОМЕР_7»1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частку вартості причепа у розмірі 2 000(двох тисяч) гривень.

Виділити на праві власності ОСОБА_3 автомобільний причіп «Скіф»1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частку вартості причепа у розмірі 8 000(восьми тисяч) гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Згідно п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України одним із видів судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, є витрати на правову допомогу.

          Відповідно вимогам ч.2 ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно п.2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України частина 2 статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом; до цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370 ЦК, ст. ст. 60, 63, 69, 70 СК, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№ 11 від 21 грудня 2007 року, ст. ст. 10, 60, 79, 84, 88, 212-217 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя –задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1

Усунути перешкоди в користуванні майном шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1

Визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль «Хонда Цивик 1.3»1987 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 000(п’ять тисяч) гривень.

Виділити на праві власності ОСОБА_3 автомобільний причіп «НОМЕР_7»1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частку вартості причепа у розмірі 2 000(двох тисяч) гривень.

Виділити на праві власності ОСОБА_3 автомобільний причіп «Скіф»1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частку вартості причепа у розмірі 8 000(восьми тисяч) гривень.

Визнати право власності за ОСОБА_1 автомобільний причіп «Скіф»1988 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000(три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 700 гривень та понесені витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 2 500 грн.

В іншій частині позову –відмовити.

В задоволені позову третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця, визнання права власності на ? частку квартири –відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

          Суддя: