Справа №  2-1485/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   28 березня 2011 року                                     Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

-   головуючого – судді Лисенко Л.І.

-   при секретарі – Галютіній С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визначення ідеальних часток в сумісній власності та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Позивачка в особі представника ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визначення ідеальних часток в сумісній власності та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, вказавши, що 05 серпня 1998 року батьки позивачки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приватизували квартиру АДРЕСА_1, про що Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради їм було видано свідоцтво про право власності на житло № 1773 від 05.08.1998 року. Квартира була приватизована на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.112 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв під час приватизації спірної квартири і ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду, тому кожному із співвласників належало по 1/2 частці квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 під час свого короткочасного перебування у родичів у Пензенській області в Росії. Зареєстрована мати на час своєї смерті була за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. За життя, 20.07.2000 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 1623, яким всю належну їй частку квартири АДРЕСА_1 заповів позивачці. Після смерті матері вона фактично прийняла спадщину відповідно до ст.549 ЦК України, оскільки узяла собі на пам»ять старовинну скатертину, золоті прикраси, які позивачка дарувала матері на ювілей. Крім того, навесні 2004 року вона з чоловіком з дозволу батька робила косметичний ремонт в кухні.

Після смерті матері у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася, оскільки вважала недоцільним та некоректним будь-які дії щодо спадкового майна за життя батька, який жив у спільній з дружиною квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

За життя, 20.07.2000 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 1624, яким всю належну їй частку квартири АДРЕСА_1 заповів позивачці.

Позивач протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовили на тій підставі, що в спірній квартирі не визначені ідеальні частки.  

Позивач просить встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити частки співвласників та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову не заперечує.

Третя особа у судове засідання не з»явилася з невідомих суду причин, про день і час судового засідання повідомлена, заперечень на позов не надала.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 05 серпня 1998 року батьки позивачки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приватизували квартиру АДРЕСА_1, про що Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради їм було видано свідоцтво про право власності на житло № 1773 від 05.08.1998 року. Квартира була приватизована на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.112 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв під час приватизації спірної квартири і ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду, тому кожному із співвласників належало по 1/2 частці квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 під час свого короткочасного перебування у родичів у Пензенській області в Росії, однак, зареєстрована вона була на час своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. За життя, 20.07.2000 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 1623, яким всю належну їй частку квартири АДРЕСА_1 заповів позивачці. Після смерті матері позивачка фактично прийняла спадщину відповідно до ст.549 ЦК України ( в редакції 1963 року), оскільки узяла собі на пам»ять старовинну скатертину, золоті прикраси, які позивачка дарувала матері на ювілей. Крім того, навесні 2004 року вона з чоловіком з дозволу батька робила косметичний ремонт в кухні.

Після смерті матері у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася, оскільки вважала недоцільним та некоректним будь-які дії щодо спадкового майна за життя батька, який жив у спільній з дружиною квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. За життя, 20.07.2000 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 1624, яким всю належну їй частку квартири АДРЕСА_1 заповів позивачці.

Позивач протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовили на тій підставі, що в спірній квартирі не визначені ідеальні частки.  

Спадкоємців відповідно до ст.1241 ЦК України після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_5 немає, відповідач по справі ОСОБА_3 на спадщину не претендує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України ст.ст.1223,1226,1233,1269,1270 ЦК України, ст.112, 534, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати, що ідеальна частка кожного співвласника ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2  в приватизованій квартирі АДРЕСА_1 складає по 1/2 частині.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування згідно із заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 і на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування згідно із заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 за ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                          Лисенко Л. І.