Справа № 2-131/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                         м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

          головуючого судді Сопільняка О.  М.

          при секретарі       Гурі С.А.

               з участю позивача     ОСОБА_1

           відповідача               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кодима Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 12 січня 2011 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.      

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала та пояснила, що шлюб з ОСОБА_2 уклала 10 червня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області. Від шлюбу мають неповнолітню дитину –доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відносини з відповідачем не склалися, взагалі припинились через відсутність між ними взаємоповаги, взаєморозуміння та будь-яких почуттів. Тривалий час проживають окремо, вона створила нову сім»ю, бажає узаконити шлюбні відносини з іншими чоловіком, тому просила позов задовольнити та після розірвання шлюбу залишити прізвище «ОСОБА_1».

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав повністю та підтвердив неможливість збереження сім’ї. Просив шлюб розірвати.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази та матеріали цивільної справи, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону і не порушує прав і інтересів сторін та третіх осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.  

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, укладеному та зареєстрованому 10 червня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №26, що, крім пояснень сторін, підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 10 червня 2006 року вказаним відділом РАЦС.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст.24 СК України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч.3 та 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Судом на підставі пояснень сторін встановлено, що відносини між ними не склалися, сторони не спілкуються, не підтримують між собою ніяких відносин, фактично сімейні відносини між сторонами відсутні. Сторони не мають бажання зберегти сім’ю та перебувати у шлюбі надалі через відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги, втрату почуттів. Позивач створила нову сім»ю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя, як це передбачає ст.111 СК України, є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам  сторін та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.

Згідно ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.    

Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право  надалі ним іменуватися.

Отже, встановивши об’єктивні підстави для розірвання шлюбу, передбачені ст.112 СК України, а саме те, що примирення між подружжям неможливе через втрату ними почуття взаємної любові, фактичне припинення спільних зобов’язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім’ї взаємоповаги, втрату почуття відповідальності подружжя один перед одним, як того вимагає ст.55 СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, що має важливе значення, бажання зберегти сім’ю у сторін відсутнє, що є підставою для розірвання між ними шлюбу, оскільки перешкод, передбачених ч.2 ст.110 СК України,  для цього не встановлено.

Стосовно визначення місця проживання неповнолітньої дитини суд приходить до такого висновку. Сторони погодили що дитина буде проживати з позивачем. Такий спосіб вирішення спору не суперечить закону, не порушує законних інтересів сторін та дітей, оскільки згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», №11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні питання  про те, з ким із батьків, які проживають окремо, будуть проживати неповнолітні діти, суд, виходячи з положень про рівність прав та обов’язків батьків щодо дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей, при цьому, суд враховує хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї,  її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості  батьків, можливість створення належних умов для виховання дітей.                                      

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.104, 105, 110, 111, 112 СК України, ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, укладений та зареєстрований 10 червня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №26  – р о з і р в а т и.     

Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити «ОСОБА_1».

Малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати з матір»ю –ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя  О. М. Сопільняк