УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.Справа № 2а-8939/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. ,  П’янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання  Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від  21.12.2010р. по справі № 2а-8939/10/1870

за позовом   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1     

до  Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області            

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі про скасування вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління пенсійного фонду України в Сумському районі від 08.11.2010 року № Ф 254.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2010 №Ф-254 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 1, ч. 6 ст. 20, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пп. 4 п. 8 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону, Закону України "Про оплату праці".

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.  

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, 11.07.2006 року зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 (а.с. 6). Перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 січня 2010 року серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

08.11.2010 року за № 196 посадовими особами УПФУ в Сумському районі був складений розрахунок сум, які підлягають сплаті за III квартал 2010 року з урахуванням частини сум єдиного податку до Пенсійного фонду ФОП ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Даним розрахунком позивачу було донараховано страхових внесків на суму 134, 82 грн.

На підставі розрахунку відповідачем була сформована вимога про сплату боргу від 08 листопада 2010 року № Ф 254 (а.с. 254).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2010 №Ф-254, суд першої інстанції виходив з того, що вказана вимога суб'єкта владних повноважень була винесена без дотримання вимог ст. 58 Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Таким чином, позивач є страхувальником-платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі є територіальним органом Пенсійного фонду України, яке згідно функціональних повноважень, визначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в цілях забезпечення фінансування пенсійних виплат громадянам України зобов'язане здійснювати контроль за сплатою страхових внесків, а в разі порушення термінів сплати застосовувати до порушників фінансові санкції відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Зазначена норма була викладена в наведеній редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 17.10.2010 року та підлягає застосуванню саме з цієї дати, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ставка єдиного податку, встановлена для позивача складає 80,00 грн., і підтверджується, зокрема, розрахунком УПФУ в Сумському районі (а.с. 12).

Частка єдиного податку, яка згідно з Законом України «Про внесення змін до Декрету Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності» перераховується органами Державного казначейства України на рахунок Пенсійного фонду, складає 42 %.

Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на відповідний період - з липня 2010 р. = 888грн. (відповідно до Закону України від 20.10.2009 р.№1646-УІ). Ставка пенсійних внесків - 33,2%.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на розмір страхового внеску, що складі для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно 33,2 %.

Таким чином, розмір мінімального страхового внеску в липні становить: 888, 00 грн. х 33,2 : 100 = 294,82 грн.

Сума внесків, які надходять до Пенсійного фонду у складі єдиного податку становить: 80,00 грн. х 42 :100 = 33,6 грн.

Сума, що підлягає доплаті кожного місяця: 294,82 грн. - 33,6 грн. =261,22 грн.

Отже, сума, що підлягає сплаті до Пенсійного фонду позивачем кожного місяця складає 261,22 грн.

Проте, оскільки Закон України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності лише 17 липня 2010 року, то сума страхового внеску позивача за липень 2010 року має бути обрахована наступним чином: 261,22 грн.: 31 день = 8,43 грн. за кожен день.

В липні вищезазначений Закон діяв з 17 по 31 липня, тобто 15 діб, а отже сума внеску за липень 2010 року має складати 126,50 грн.(15 x 8,43 = 126,45 грн.).

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, базовим звітним періодом є квартал.

За таких обставин, сума страхового внеску, що підлягає сплаті позивачем за базовий період дорівнює 648, 84 грн. ( 126,40 грн. + 261,22 грн. + 261,22 грн.= 648,84 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що ця сума повністю та в належні строки була сплачена позивачем, що підтверджується квитанціями (а.с. 8-9).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що згідно з законодавством мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, то і сплата страхових внесків за липень 2010 року здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимога суб'єкта владних повноважень від 08.11.2010 р. № Ф-254 була винесена без дотримання вимог ст. 58 Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг юриста у розмірі 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку витрат на правову допомогу, виходячи з приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскажував.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову  –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196,   198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від  21.12.2010р. по справі № 2а-8939/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В.

 П’янова Я.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений  28.03.2011  р.