УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.Справа № 2а-8923/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. ,  П’янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від  27.01.2011р. по справі № 2а-8923/10/1870

за позовом   Сумського міського центру зайнятості ,  Сумського обласного центру зайнятості     

до  ОСОБА_1            

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 р. адміністративний позов Сумського міського центру зайнятості, Сумського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 463,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського обласного центру зайнятості кошти, фактично витрачені на навчання в розмірі 816,19 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Сумського міського центру зайнятості, де спеціалістом центру зайнятості була заповнена персональна картка № 185009307040200009 від 02.04.2007 року, і особистим підписом підтверджена достовірність внесених до неї даних (а.с.5).

Крім того, відповідач повідомив, що на момент звернення до центру зайнятості він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує, що підтверджується копією заяви від 10.04.2007 р. (а.с.6).

Проте, з копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11), складеної станом на 24.09.2010 року, дата державної реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 26.11.2003 р.

Відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (а.с.27), складеної станом на 18.08.2010 року, 15.04.2008 р. державним реєстратором було включено відомості про фізичну особу-підприємця.

14 грудня 2009 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, що підтверджується записом 2 державного реєстратора (а.с.27 - зворотній бік).

18 травня 2010 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за його рішенням, що підтверджується записом 3 державного реєстратора (а.с.27 - зворотній бік).

Таким чином, в період отримання допомоги по безробіттю з квітня 2007 р. по липень 2007 р. відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно з довідкою № 1850101399 від 18.08.2010 р. допомога по безробіттю відповідачу була виплачена за період з 09 квітня 2007 року по 23 серпня 2007 року в розмірі 463,96 грн. (а.с.13).

Крім того, відповідачем до Сумського міського центру зайнятості була подана заява про направлення його на професійне навчання - підвищення кваліфікації за програмою "Автоматизація робочого місця, професійна робота на ПК" (а.с.7).

11.04.2007 р. між Сумським міським центром зайнятості та відповідачем був укладений договір № 123/07/1 (а.с.8) про направлення ОСОБА_1 на підвищення кваліфікації за навчальною програмою "Автоматизація робочого місця, професійна робота на ПК". Загальна сума витрат на навчання за період з 12.04.2007 р. по 18.06.2007 р. становить 816,19 грн., що підтверджується довідкою № 09-09/1228 від 30.08.2010 р. (а.с.12).

Сумський міський центр зайнятості листом від 04.10.2010 р. №07-17/1511 повідомив відповідача про необхідність повернути на рахунок Сумського міського центру зайнятості та Сумського обласного центру зайнятості суму виплаченого матеріального забезпечення та витрат на навчання (а.с.14). Дане повідомлення було надіслане відповідачу поштою (а.с.15), проте у встановлений строк кошти не сплачені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані вчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Вимоги даної норми відповідачем дотримано не було, оскільки на час надання йому статусу безробітного він відносився до категорії зайнятого населення та не повідомив про свою зайнятість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

10.04.2007 року відповідач звернувся до центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Крім того, відповідачем до Сумського міського центру зайнятості була подана заява про направлення його на професійне навчання - підвищення кваліфікації за програмою "Автоматизація робочого місця, професійна робота на ПК" (а.с.7).

11.04.2007 р. між Сумським міським центром зайнятості та відповідачем був укладений договір № 123/07/1 (а.с.8) про направлення ОСОБА_1 на підвищення кваліфікації за навчальною програмою "Автоматизація робочого місця, професійна робота на ПК".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 26.11.2003 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. 18.05.2010 р. згідно з записом реєстраційної дії припинена державна реєстрація підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за його рішенням, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням дати припинення 18.05.2010 р.

Таким чином, на момент реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 в якості безробітного та укладення договору № 123/07/1 про направлення його на підвищення кваліфікації за навчальною програмою "Автоматизація робочого місця, професійна робота на ПК", він був зареєстрований як підприємець, і запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємницької діяльності внесено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.  

Тобто, зайнятість це, по-перше, будь-яка діяльність, в тому числі і підприємницька, і по-друге, така, що як правило, приносить дохід, а у випадку зайняття особою підприємницькою діяльністю, це діяльність на власний ризик з метою отримання доходу, який особа не завжди отримує.

Пункт 3 підпункт “б” ст. 1 зазначеного Закону визначає, що до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Вищезазначена норма відносить підприємців (суб'єктів господарювання) до зайнятого населення, які самостійно забезпечують себе роботою шляхом проведення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 р.,  у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, відповідачем не було дотримано вимоги вказаної норми, оскільки на час надання йому статусу безробітного та укладення договору № 123/07/1 про направлення його на підвищення кваліфікації за навчальною програмою "Автоматизація робочого місця, професійна робота на ПК" ОСОБА_1 відносився до категорії зайнятого населення та не повідомив позивача про свою зайнятість. Отже, визначальним моментом для призначення центром зайнятості допомоги по безробіттю та професійного навчання були неправдиві відомості, надані ОСОБА_1 про те, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності на дату звернення із відповідними заявами до позивача.

Згідно з п.7.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 р.  у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

На момент розгляду справи, кошти на розрахунковий рахунок позивачів від ОСОБА_1  не надходили.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 463, 96 грн. та коштів, фактично витрачених на навчання, в розмірі 816, 19 грн.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на той факт, що він має довідку з ДПІ в м. Суми від 30.12.2010 р., яка засвідчує, що за час перебування на обліку в Сумському міському центрі зайнятості та Сумському обласному центрі зайнятості не був зареєстрований як приватний підприємець, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.  43 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

З копії довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11), складеної станом на 24.09.2010 року, дата державної реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 26.11.2003 р., а припинена державна реєстрація - 18.05.2010 р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196,  197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від  27.01.2011р. по справі № 2а-8923/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В.

 П’янова Я.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.