УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 р.Справа № 2а-303/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П’янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі № 2а-303/10/1870
за позовом Сумської міжрайонної державної податкової інспекції
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р. адміністративний позов Сумської міжрайонної державної податкової інспекції до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 11649,00 грн. до Державного бюджету м. Лебедин.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: не застосовано п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та п.16, п.17, п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79; неправильно застосовано п.1.3 ст.1, п.п.7.2.4, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та не застосовано п.п.б) п.2.1 ст.2, п.2.2 ст.2, п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим Виконавчим комітетом Лебединської міської ради Сумської області від 09.01.2004 р. за № 2 629 017 0000 000491 (а.с. 5), взятий на облік у Сумській МДПІ (Лебединському відділенні) як платник податків з 15.01.2004 р. за № 779/1446 (а.с. 6).
11.09.2008 р. посадовою особою Сумської МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р.
За наслідками проведеної перевірки, на підставі Акта № 14/17-1/2262904112/432 від 11.09.2008 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, ід. номер - НОМЕР_1, за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р.» (а.с. 32-37) Сумською МДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0023421702/0/7157 від 17 жовтня 2008 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів - в сумі 11649 грн., у т. ч.: за основним платежем - 7766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3883 грн. (а.с.11).
Зазначене податкове повідомлення-рішення є узгодженим та набуло статусу податкового боргу.
З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено ФОП ОСОБА_1 першу податкову вимогу за формою «Ф1» від 08 грудня 2008 року № 1/574 на суму 11649,00 грн. та другу податкову вимогу за формою «Ф2» від 03 квітня 2009 року № 2/138 на суму 11649 грн., які не були вручені відповідачу, проте розміщені на дошці податкових оголошень.
Однак сума податкової заборгованості сплачена не була.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкова заборгованість відповідачем станом на день розгляду справи в повному обсязі не сплачена та складає 11649,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованими.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
Згідно з п. 11 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» до обов'язків платників податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" закріплено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21грудня 2000 року N 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість на суму 11649,00 грн. виникла внаслідок несплати платежів з податку на додану вартість.
Підпунктом 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.
На підставі вищезазначеної норми Закону, позивачем було виставлено ФОП ОСОБА_1 першу податкову вимогу за формою «Ф1»від 08 грудня 2008 року № 1/574 на суму 11649,00 грн. (а.с. 17) та другу податкову вимогу за формою «Ф2»від 03 квітня 2009 року № 2/138 на суму 11649 грн., які не були вручені відповідачу, проте розміщені на дошці податкових оголошень (а.с.16, 18).
Як вбачається з розрахунку податкової заборгованості по ФОП ОСОБА_1, який міститься в матеріалах справи, заборгованість відповідачем у повному обсязі не сплачена і складає 11649,00 грн., у т.ч.: 7766,00 грн. - податку на додану вартість та 3883,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 15).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року по справі № 2-а-2334/10/1870 відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023421701/0 від 17.10.2008 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 року вказана постанова була залишена без змін (а.с. 68-69).
Вищезазначеними рішеннями було підтверджено той факт, що відповідач довів правомірність своїх рішень, і донарахування податку на додану вартість на загальну суму 7766 грн., в тому числі по періодах за жовтень 2005 року -3389 грн. та за листопад 2005 року на суму 4377 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням здійснено відповідачем обґрунтовано і правомірно, оскільки судом першої інстанції було достовірно встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами, є недійсними і позбавляють позивача права на податковий кредит.
Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року по справі № 2-а-2334/10/1870 є обов'язковою до виконання на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доказів того, що за результатом розгляду поданої касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 року Вищим адміністративним судом України зупинено виконання вказаної ухвали суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано.
Таким чином, факт порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є доведеним, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції зазначених вище норм законодавства.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду–без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі № 2а-303/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.
Судді(підпис)
(підпис)Зеленський В.В.
П’янова Я.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.