УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 р.Справа № 2а-8117/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П’янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Питкіної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі № 2а-8117/10/1870
за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності та визнання недійсними документів фінансово- господарської діяльності і податкової звітності,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Державна податкова інспекція в м. Суми, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою про припинення підприємницької діяльністі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 25.07.2005 р., а також просить визнати недійсними з моменту складання всі фінансово-господарські документи та документи податкової звітності, підписані від імені підприємця ОСОБА_1, в тому числі всі видаткові та податкові накладні.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 р. в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м. Суми до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності та визнання недійсними документів фінансово- господарської діяльності і податкової звітності відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція в м. Суми подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, реєстраційний № 2 6320000000003162 від 25.07.2005 р., взята на облік платника податків в ДПІ в м. Суми 11.09.2006 р., про що видано довідку № 18070 від 11.09.2006 р. (а.с.8), включена до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України за адресою: АДРЕСА_1., що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 203123 (а.с. 10).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як суб'єкт владних повноважень не довів своїх вимог в судовому засіданні жодними доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміється її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 34 цього Кодексу повну цивільну дієздатність має, як правило, фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). А статтею 50 встановлено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Статтями 42-45 Розділу V Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем та вичерпний перелік документів, що для цього подаються державному реєстратору.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищезазначених норм законодавства, ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, реєстраційний № 2 6320000000003162 від 25.07.2005 р., взята на облік платника податків в ДПІ в м. Суми 11.09.2006 р., про що видано довідку № 18070 від 11.09.2006 р. (а.с.8), включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за адресою: АДРЕСА_1., що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 203123.
Статтею 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено підстави та порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Однією з таких підстав передбачено судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, яке приймається судом при наявності таких підстав: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
За таких обставин, вищезазначені норми законодавства визначають самостійний правовий статус фізичної особи-підприємця, проте позивач в своєму позові та в апеляційній скарзі зазначає підстави припинення підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а посилається на підстави припинення саме юридичної особи, що не є ідентичним.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано жодних доказів про наявність підстав припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця без створення юридичної особи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними з моменту складання всіх фінансово-господарських документів та документів податкової звітності, підписаних від імені підприємця ОСОБА_1, в тому числі всіх видаткових та податкових накладних, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до адміністративного суду має суб'єкт владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, аналізуючи вищезазначені положення, дійшла висновку про те, що звернення до суду суб'єкта владних повноважень обов'язково повинно бути передбачено законом, яким надано таке повноваження цьому органу.
Відповідно до п.п. 11, 11-1 ч. 1 ст. 10, п.п. 17, 18 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби подають до судів позови: до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності та про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
За таких обставин, з вищезазначених положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що у податкової інспекції не має матеріально-правової підстави для звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними з моменту складання всіх фінансово-господарських документів та документів податкової звітності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними з моменту складання всіх фінансово-господарських документів та документів податкової звітності не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави відкривати провадження та вирішувати по суті в цій частині позовні вимоги, у зв'язку з чим постанова в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу .
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення в частині з закриттям провадження по справі.
Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі № 2а-8117/10/1870 скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м. Суми до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними з моменту складання всіх фінансово-господарських документів та документів податкової звітності, підписаних від імені підприємця ОСОБА_1, в тому числі всіх видаткових та податкових накладних.
В цій частині провадження по справі закрити.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року по справі № 2а-8117/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяГуцал М.І.
Судді Зеленський В.В.
П’янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2011 р.