ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 березня 2011 року 14:04 № 2а-2113/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації
проВизнання нечинним рішення та на дії посадових осіб у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії
за участю представників:
позивача ОСОБА_1 (паспорт АС НОМЕР_1)
ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 04.02.2011 року)
відповідача не з’явились,
ВСТАНОВИВ:
16 лютого 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач), в якому просить:
1. Визнати протиправними та неправомірними дії відповідача щодо не встановлення позивачу факту участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
2. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання про виклик до суду свідків, що можуть підтвердити факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони (надалі –ЦО):
а) завідуючого відділом радіології-токсикології Київської обласної проектно-розвідувальної станції хімізації сільського господарства - ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1;
б) провідного агрохіміка-радіолога Київської обласної проектно-розвідувальної станції хімізації сільського господарства - ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2
3. Визнати не чинним рішення відповідача від 03.02.2011 р. № 01-04/199 про відмову позивачу у встановленні факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО.
4. Зобов’язати відповідача вчинити дії щодо встановлення участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО в періоди 02.10.1986 р., з 10.10.1986 року по 11.10.1986 року, 17.10.1986 року, 19.11.1986 року, 27.11.1986 року і видати позивачу довідку про це.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовив позивачу у підтверджені факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони в періоди 02.10.1986 р., з 10.10.1986 року по 11.10.1986 року, 17.10.1986 року, 19.11.1986 року, 27.11.1986 року, шляхом надання відповідної довідки у зв’язку з тим, що в наданих позивачем відповідачу документах відсутнє підтвердження залучення в зв’язку з аварією на ЧАЕС невоєнізованих формувань ЦО організації позивача до виконання цих заходів ЦО, так само як і особиста участь позивача. Позивачка вважає, що у зв'язку відмовою відповідача видати їй посвідчення інваліда війни, вона не може реалізувати своє право на пільги, яке надане їй Законом.
До судового засідання представник відповідача не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке свідчить про отримання позивачем повістки про виклик.
Водночас, до судді Окружного адміністративного суду м. Києва через Відділ документального обігу та контролю 22.03.2011 року від відповідача надійшло клопотання із проханням здійснити розгляд справи без участі їх представника на судових засіданнях.
З огляду на дане, розгляд справи було продовжено за наявними в справі матеріалами.
Крім того, в судовому засіданні в якості свідків судом були допитані громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали свої пояснення щодо обставин, про які їм відомо у відношенні позивача по суті даного спору.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З наданої до матеріалів справи Довідки №289 від 20.12.2010 р., виданої Київський обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції вбачається, що ОСОБА_5 працювала старшим агрохіміком-радіологом групи дозиметричного контролю по Іванівському району Київської ПИСХ з 06.09.1986 р. –22.10.1990 р. Наказом республіканського виробничо-навчального об’єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Укрсільгоспхімік»№96 від 20.10.1986 р. та наказам ПИСХ №212-П від 17.10.1986 р. ОСОБА_1 брала участь в невоєнізованих формуваннях служби спостереження та захисту сільськогосподарських рослин в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з метою визначення вмісту в них радіонуклідів.
Позивач має посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А №НОМЕР_2 с від 24.09.2010, з вкладкою учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Згідно з Актом №4841 огляду МСЕК, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності згідно, за яким причиною інвалідності зазначено захворювання, що пов’язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи вимоги діючого законодавства для набуття статусу інваліда війни, позивач звернулась до відповідача із проханням надати їй підтвердження участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони з метою подання цих документів до органу соціального захисту населення для отримання посвідчення інваліда війни.
Листом №01-04/199 від 03.02.2011 року Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації надало відповідь ОСОБА_1 на вищезазначену заяву, у якій посилається на існування нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу на Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене 18.03.1976 року Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 та Положення про невоєнізовані формування ЦО (наказ начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року №90), якими визначалось, що в кожному міністерстві, відомстві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах і організаціях за територіально-виробничим принципом створювалась система, служби та формування Цивільної оборони. Згідно з вимогами цих документів служби і формування Цивільної оборони повинні були бути створені і на підприємстві позивача. Оскільки, до складу невоєнізованих формувань ЦО зараховувались в обов’язковому порядку все працездатне населення, в тому числі чоловіки від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, факт зарахування та перебування позивача ОСОБА_1 на момент аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО організації, в якій працювала позивачка у листі від 03.02.2011 відповідачем не заперечується та на його думку не потребує додаткового доведення. При цьому, в даному листі відповідач заявнику повідомив, що з наданих документів відсутнє документальне підтвердження залучення позивачки у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС невоєнізованих формувань ЦО організації, в якій вона працювала до дій за призначенням, так само як і безпосередньої участі позивачки в роботах по ліквідації наслідків катастрофи, тому надати підтвердження участі позивачки в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань ЦО відповідач не має можливості.
Відповідно до ст.1 та ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»даний Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров’я та активного довголіття, організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів, виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни, надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
В п. 9 ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону зафіксовано, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань ЦО, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Підставою для встановлення статусу інваліда війни згідно зазначеного положення Закону є такі документи:
ь посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
ь довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування ЦО, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерства оборони.
Крім того, в наданих позивачем листах Міністерства праці та соціальної політики України від 08.11.2005 р., 31.10.2006 р. міститься висновок про те, що підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
У видачі довідки, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування ЦО, позивачу було відмовлено, з огляду на те, що відсутнє документальне підтвердження залучення позивачки у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС невоєнізованих формувань ЦО організації, в якій вона працювала до дій за призначенням, так само як і безпосередньої участі позивачки в роботах по ліквідації наслідків катастрофи.
Однак, положення довідки спростовують покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є колишніми співробітниками позивача, та які були допитані під час судового розгляду.
Згідно наявного в матеріалах справи наказу республіканського виробничо-навчального об’єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Укрсільгоспхімія» №96 від 20.10.1986 р. для забезпечення своєчасного відбору зразків ґрунтів на ділянках 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС з метою визначення рівня радіонуклідів вирішено направити до Чорнобильського району Київської області спеціалістів Київської обласної проектно-пошукової станції хімізації сільського господарства. У списку спеціалістів Київської обласної проектно-пошукової станції хімізації сільського господарства, яких вирішено направити до 30-кілометрової зони для відбору зразків ґрунтів зазначене поряд з іншими і прізвище ОСОБА_3
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював начальником відділу контролю за вмістом залишкової кількості хімізації Київської обласної проектно-пошукової станції хімізації сільського господарства (копія трудової книжки залучена до матеріалів справи) та разом з позивачем, яка працювала старшим агрохіміком-радіологом групи дозиметричного контролю у Іванківському районі Київської обласної проектно-розвідувальної станції хімізації сільського господарства і була залучена до виконання до виконання заходів ЦО у складі формувань ЦО цього підприємства у службі спостереження та захисту сільськогосподарських рослин, виконувала роботу, яка полягала у проведенні замірів гамма-фону, а також роботу по відбору зразків ґрунтів та рослин.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працював на посаді ведучого агрохіміка-радіолога в групі пересувної радіологічної спецлабораторії відділу контролю за вмістом залишкової хімізації Київської обласної проектно-розвідувальної станції хімізації сільського господарства (копія трудової книжки залучена до матеріалів справи) та був відряджений до Чорнобильської зони для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Одночасно до вказаних робіт була залучений також і позивачка, з якою свідок перетинався під час виконання робіт по відбору зразків ґрунтів та рослин на території Чорнобильського району Київської області.
Як пояснили в судовому засіданні свідки, внаслідок секретності виконуваних робіт, більшість документів, які підтверджують їх виконання, не збереглись і не можуть бути отримані з відповідних установ. Більше того, свідок ОСОБА_3 вказав, що він як начальник відділу особисто відбирав документи від працівників, що були йому підпорядковані, і передавав їх на знищення.
Таким чином, на підставі системного аналізу вищевказаних доказів, суд приходить до висновку, що позивач дійсно виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування ЦО Київської обласної проектно-пошукової станції хімізації сільського господарства, отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов’язаного з цією роботою, тому не збереження документів, які підтверджують створення формувань ЦО на заводі, де працювала позивачка, не може бути підставою для позбавлення її мати пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою особи, залучені до складу формувань ЦО, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.
Реалізація визначених для інвалідів війни пільг здійснюється на підставі відповідного посвідчення, яке відповідно до п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 р., видається органами соціального захисту населення. Згідно з вимогами п. 12 зазначеного Положення однією з підстав для отримання цього посвідчення є довідка, видана органами МНС України. У відповідності до роз’яснень МНС України та вимог постанови Кабінету Міністрів України №361 від 17.04.2008 р., таким органом у місті Києві є Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації.
У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12 травня 1994 р. «Посвідчення інваліда війни»видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
У відповідності до п.12 вказаного Положення, посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5, зокрема «Посвідчення інваліда війни»видаються інвалідам війни на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», для малолітніх в'язнів –«Удостоверение»і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці.
В даному випадку суб’єкт владних повноважень повинен керуватися спеціальними нормативно-правовими актами - Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №79 від 30 травня 1996 р. (у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України №218 від 6 серпня 2003 р.) (надалі –Типове положення) та Постановою Кабінету Міністрів України №458 від 26 квітня 1996 року «Про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які передбачають процедуру розгляду і вирішення питання про встановлення відповідних фактів.
Згідно п.2 Типового положення статус учасників війни, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у разі відсутності необхідних документів, що підтверджують факт роботи в період війни, встановлюється республіканською, обласними, районними, Київською і Севастопольською міськими, міськими, районними в містах, відомчими комісіями для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни (далі - комісії).
Відповідно до п.3 Типового положення у своїй діяльності комісії керуються законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням, наказами Міністерства праці та соціальної політики України та інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Положенням п.6 Типового положення передбачено, що районні, міські, районні в містах, відомчі комісії зобов'язані уважно вивчити документи, заслухати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів і громадських організацій, рад ветеранів, дослідити інші докази, надати допомогу громадянам у розшуку документів, інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни, та в 10-денний термін з дня подання документів прийняти відповідне рішення, про що інформувати громадянина.
Пунктом 7 Типового положення встановлено, що підставою для встановлення районними, міськими, районними в містах, відомчими комісіями статусу учасника війни можуть бути довідки, що підтверджують факт роботи в період війни, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, висновки МСЕК; посвідчення, атестати, характеристики, евакуаційні листи, документи держав, з якими підписані міжнародні угоди; довідки органів внутрішніх справ, суду, органів прокуратури, дізнання та слідства; довідки партизанських загонів, підпільних груп; акти, довідки заготівельних організацій, кооперативних об'єднань, управлінь сільського господарства, відповідних місцевих та інших органів державної влади та громадських організацій; дані погосподарських книг, довідки архівів та інших органів; посвідчення про урядові нагороди, нагородні листи, почесні грамоти та інші документи.
Суд звертає увагу, що перелік документів, що є підставою для встановлення районними, міськими, районними в містах, відомчими комісіями статусу учасника війни, передбачений п.7 Типового положення, є невичерпним.
Відповідно до п.8 Типового положення у разі відсутності документів та інших доказів у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, пожежами, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, визначеними в Орієнтовному переліку поважних причин, що враховуються при відсутності необхідних документів заявника, наведеному в додатку 3, факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох свідків. Показання свідків оформлюються протоколом опитування свідків, що складається комісією за формою, наведеною у додатку 4.
Згідно п. «б»ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №458 від 26 квітня 1996 року «Про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»комісії розглядають документи, заслуховують пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів, громадських організацій, рад ветеранів, досліджують інші докази та у 10-денний термін з дня подання документів приймають відповідні рішення, про що інформують громадян, які подали заяви, надають допомогу громадянам у розшуку документів та інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни.
Рекомендації відповідача, викладені у листі від 02 лютого 2011 року, щодо встановлення статусу інваліда війни в порядку цивільного судочинства є невірними, враховуючи наступне.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму ВСУ №15 від 25.05.1998 р.) встановлено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (надалі –ЦПК).
Главою 31-А ЦПК 1963 року встановлений порядок розгляду судом справ в порядку адміністративного судочинства. Тобто, звідси слідує, що дана категорія справ підлягала розгляду судом за ЦПК в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки з 01 вересня 2005 року вступив в дію Кодекс адміністративного судочинства України, який передбачає діяльність адміністративних судів, дана категорія справ підлягає розгляду в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши всі обставини, що мають значення по справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови відповідача, оформленої листом №01-04/199 від 03 лютого 2011 року, та визнає достатніми встановлені під час судового розгляду докази участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, що беззаперечно дає право позивачеві отримувати пільги згідно з положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліда війни.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо визнання не чинним рішення Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації, оформлене листом №01-04/199 від 03 лютого 2011 року та зобов’язання відповідача прийняти рішення про надання відповідної довідки-підтвердження участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони.
Разом з тим, суд не визнає дії відповідача неправомірними, оскільки обставини, які підтверджують участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони були встановлені тільки під час судового розгляду шляхом допиту свідків та надання оцінки тим доказам, які подавались позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПостановиВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати не чинним рішення Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації №01-04/199 від 03.02.2011 р. про відмову ОСОБА_1 у встановленні факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
3. Зобов’язати Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони в періоди 02.10.1986 р., з 10.10.1986 року по 11.10.1986 року, 17.10.1986 року, 19.11.1986 року, 27.11.1986 року і видати ОСОБА_1 довідку про це.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Б.В. Санін
Повний текст постанови складено 01 квітня 2011 року.