Справа № 10с-33 Головуючий у І інстанції Машарова
Категорія Доповідач у 2 інстанції Димарецький
УХВАЛА
Іменем України
28 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - АВРАМЕНКА М.Г.
суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та МАТЮШКА М.П.
з участю помічника прокурора м. Біла Церква НЕЧЕПОРЕНКА Р.Л., обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією помічника прокурора м. Біла Церква НЕЧЕПОРЕНКА Р.Л. на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Як зазначено в постанові суду першої інстанції, постановою слідчого СВ Білоцерківського МВ Грабовським Р.І. 23 жовтня 2010 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 296 ч. 4 КК України.
Вказана вище постанова слідчого була оскаржена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2011 року скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була задоволена, а постанова слідчого СВ Білоцерківського МВ Грабовського Р.І. від 23 жовтня 2010 року, якою було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 296 ч. 4 КК України, скасована.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції послався на те, що слідчий в постанові про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вказав приводи та підстави для порушення даної кримінальної справи, що являється порушенням ст. 98 КПК України.
В апеляції її автор просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати. В обґрунтування своєї вимоги апелянт посилається на наступне. Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України при наявності приводів та підстав, зазначених у ст. 94 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. Зазначені вимоги вказаної статті слідчим були виконані в повному обсязі. Зокрема, вказано приводи та підстави, а саме слідчим в тексті постанови про порушення кримінальної справи зазначені приводи, а саме розглянуті ним матеріали ЖРЗПЗ № 11937, 11933 від 23 жовтня 2010 року (у вказаних матеріалах міститься заява потерпілого, пояснення та інші документи, що слугували приводом для порушення кримінальної справи) та детально наводяться всі достатні дані, які дають можливість констатувати вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Тобто слідчим були зазначені конкретні дії вчинені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що по своїй суті та загальноприйнятому розумінню і є підстави. Крім того, слідчим в постанові про порушення кримінальної справи конкретно вказується, що підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України. Не зважаючи на вищевикладене, суд не прийняв до уваги текст постанови слідчого та зробив хибний висновок про відсутність приводів та підстав для порушення кримінальної справи. При цьому в п. 3 ч. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 4 червня 2010 року визначено, що підставою для порушення кримінальної справи згідно ч.2 ст. 94 КПК України є достатні дані. Однак конкретизувати вказані підстави не вимагається ні КПК України, ні вказаною постановою Пленуму. Про хибність висновків суду та невідповідність їх фактичним обставинам справи свідчить також ігнорування судом ч.14 ст. 236-8 КПК України та п.1 ч.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 4 червня 2010 року. Так, достовірно встановлено, що на час порушення справи були наявні, передбачені ст. 94 КПК України приводи; особа, яка порушила справу мала достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину; джерела отримання вказаних даних цілком законні; справу порушила компетентна особа з додержанням вимог ст. 98 КПК України. Тобто встановлено, що слідчим додержано вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, однак судом прийнято рішення, яке не відповідає фактичним обставинам. Крім того, судом при розгляді скарги порушено вимоги КПК України, а саме ст.ст. 16-2, 258, якими передбачено незмінність складу суду при розгляді справи та об’єктивний і неупереджений розподіл справ між суддями. Так, 4 лютого 2011 року суддею Білоцерківського міськрайонного суду Сливкою В.В. винесено постанову про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і розгляд скарги призначено на 9 лютого 2011 року. Проте з незрозумілих на те причин скаргу було розглянуто іншим суддею того ж суду, що потягло за собою грубе порушення вимог ст.ст. 258, 16-2 КПК України. Наведене також свідчить про необ’єктивний розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи та упередженість судді при прийнятті рішення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення прокурора з приводу поданої апеляції та який її підтримав, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників, які заперечили вимоги апеляції та просили в її задоволенні відмовити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суддя повинен витребувати матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, а в судовому засіданні дослідити ці матеріали, заслухати пояснення осіб, які з”явилися у судове засідання та думку прокурора відносно обгрунтованості прийнятого слідчим рішення.
Однак, як видно з матеріалів судового провадження по скарзі, зокрема протоколу судового засідання ( а.с.14) суддею були оглянуті та досліджені: скарга, угода про надання юридичної допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія постанови про порушення кримінальної справи. Що ж до матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, то вони, як свідчить протокол судового засідання, в порушення вимог ст. 236-8 КПК України, суддею в судовому засіданні не досліджувались.
Виходячи із положень ст. 382 КПК України, яка зобов”язує апеляційний суд при перевірці судових рішень по скаргам на постанови про порушення кримінальної справи з”ясувати, чи з додержанням вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 та 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора м. Біла Церква НЕЧЕПОРЕНКА Р.Л. задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2011 року, якою скасована постанова слідчого СВ Білоцерківського МВ Грабовського Р.І. від 23 жовтня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 296 ч. 4 КК України - скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі
З оригіналом згідно,
Суддя апеляційного суду
Київської області В.ДИМАРЕЦЬКИЙ