ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р.

Справа № 5/287/06

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Таценко Н. Б.

                                 Сидоренко М. В.

Склад судової колегії змінений розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №100 від 04.09.2006 р.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рижий В. Ф. –по довіреності

від відповідача : Голубенко А. Д. –по довіреності

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову господарського суду Миколаївської області від 11.07.2006 р.

по справі № 5/287/06

за позовом ПП „Никольський посад”

до Миколаївської міської ради

про визнання нечинним рішення відповідача від 01.06.2006 р. №1/27 та зобов’язання відповідача не чинити перешкод позивачу у правомірному користуванні земельною ділянкою площею 4020 кв. м по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу „Надія” у м. Миколаєві, відповідно до її цільового призначення –будівництва торгового комплексу

У червні 2006 р. ПП „Никольський посад” звернулось до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення Миколаївської міської ради №1/27 від 01.06.2006 р. „Про тимчасове призупинення будівництва ПП „Никольський посад” торгового комплексу  по вул. Генерала Карпенко, у районі спорткомплексу „Надія” та зобов’язання Миколаївської міської ради не чинити перешкод ПП „Никольський посад” у правомірному користуванні земельною ділянкою площею 4020 кв.м по вул. Генерала Карпенко, у районі спорткомплексу „Надія” у м. Миколаєві, відповідно до її цільового призначення –будівництва торгового комплексу. Позовні вимоги обгрунтовані ствердженням  про відсутність у відповідача жодних підстав, що надають право припинити користування земельною ділянкою, та посиланнями на положення ст. 152 ЗК України щодо захисту прав землекористувачів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 11.07.2006 р. (суддя Міщенко В. І.) позов задоволено: визнано нечинним рішення Миколаївської міської ради №1/27 „Про тимчасове зупинення будівництва ПП „Никольський посад” торгового комплексу  по вул. Генерала Карпенко, в районі спорткомплексу „Надія” від 01.06.2006 р.; зобов’язано Миколаївську міську раду не чинити перешкод ПП „Никольський посад” у правомірному користуванні земельною ділянкою площею 4020 кв.м по вул. Генерала Карпенко, у районі спорткомплексу „Надія” у м. Миколаєві, відповідно до її цільового призначення –будівництва торгового комплексу.

Постанова суду мотивована наступним:

-          при прийнятті рішення відповідачем не наведено жодної з підстав, передбачених законодавством, які були порушені позивачем при використанні спірної земельної ділянки і які надають право відповідачу припинити користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням;

-          згідно ст. 152 ЗК України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав по користуванню землею шляхом визнання в судовому порядку нечинними рішень органів місцевого самоврядування;

-          оскільки відсутні підстави для зупинення будівництва, суд вважає рішення відповідача прийнятим з порушенням чинного законодавства та таким, що підлягає визнанню нечинним.

Не погоджуючись з постановою суду, Миколаївська міська рада (надалі –Рада) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судову постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В обгрунтування своїх вимог скаржник зазначає наступне:

- посилання суду на ст. ст. 141, 143, 144  ЗК України є безпідставним, оскільки вони регламентують припинення права користування земельною ділянкою, а в оскаржуваному рішення мова йде не про таке припинення, а про тимчасове призупинення будівництва об’єкту;

- посилання на відсутність підстав для прийняття зазначеного рішення є необгрунтованим, оскільки підставою була конфліктна ситуація між ПП „Никольський посад” та мешканцями будинків по вул. Генерала Карпенка, що виникла внаслідок недодержання позивачем вимог ст. 5 ЗУ „Про основи містобудування”, а саме  неврахування громадських інтересів при забудові території;

- на момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваного рішення  у позивача був відсутній висновок державної екологічної експертизи по робочому проекту; відділом охорони навколишнього природного середовища виконкому міської ради не погоджувався проект землеустрою щодо  відведення спірної земельної ділянки, що є порушенням позивачем ст. 123 ЗК України; зазначений проект не отримав висновку Укрінвестекспертизи, що є порушенням рішення Ради від 31.10.2003 р. №16/7 „Про затвердження Порядку оформлення документів на право користування земельними ділянками юридичними особами та громадянами у м. Миколаєві”; схема будівельного плану не відповідає схемі генерального плану, що не досліджено поряд з іншим судом першої інстанції;

- скасувавши оскаржуване рішення повністю, суд обмежив право Миколаївської міської ради регламентоване п. 12 ст. 47 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” надавати доручення постійним комісіям міської ради з питань, віднесених  до їх компетенції (п. 2 оскаржуваного рішення Ради);

- при прийнятті оскаржуваного рішення Миколаївська міська рада керувалась ст. 18 ЗУ „Про  основи містобудування”, в якій зазначено, що будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності  здійснюється з дозволу відповідних рад, отже за певних обставин місцеві ради мають право приймати рішення і про тимчасове призупинення будівництва.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник Миколаївської міської ради (надалі- Рада) підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник ПП „Никольський посад” проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваної постанови та протиправність рішення Ради про тимчасове призупинення будівництва, дозвіл на здійснення котрого наданий рішенням Ради №31/23 від 24.02.2005 р.

30.08.2006 р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб на боці відповідача уповноважених представників мешканців дому №42 по вул. Генерала Карпенка на підставі ст. 192 КАС України.

Вказане клопотання судом апеляційної інстанції розглянуто в судовому засіданні та відхилено за необгрунтованістю і відсутністю встановлених ст. 53 КАС України процесуальних  підстав: адже  заявниками цього клопотання не наведено, яким чином судове рішення, що стосується чинності і законності  рішення суб’єкта владних повноважень щодо обмеження права землекористувача, ПП „Никольський посад”, використовувати земельну ділянку у відповідності з її цільовим призначенням, може вплинути на права  та обов’язки заявників як представників мешканців будинку №42 по вул. Генерала Карпенка.

01.09.2006 р. Миколаївська міська рада надіслала до Одеського апеляційного господарського суду клопотання про виклик свідків – Рогова Г.К., Герца І. Д., Суслову Т. М. – з метою урахування інтересів мешканців мікрорайону спорткомплексу „Надія”, вивчення питання щодо участі громадян в обговоренні проекту будівництва торгового комплексу.

Розглянувши це клопотання у судовому засіданні  19.09.2006 р., колегія суддів з врахуванням  приписів ч. 1 ст. 65, ч. 1 ст. 69, ст. 71, ч. 1 ст. 77 КАС України його відхилила: адже показання свідків, на необхідності надання яких  наполягає Рада, можуть бути наданими з питання, що не стосується предмету судового розгляду, а саме, правомірності відведення Радою  земельної ділянки і надання її в оренду позивачу для будівництва торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка рішенням Миколаївської міської ради №31/23 від 24.02.2005 р., яке у даній адміністративній справі не оскаржується; отже надання показань свідками  з наведених Радою питань відноситься до обставин, які не мають значення для даної справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради №31/23 від 24.02.2005 р. позивачу надано в оренду  на 15 років земельну ділянку площею 4020 мІ по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу „Надія” у м. Миколаєві, на підставі якого був укладений договір оренди земельної ділянки. ПП „Никольський посад” отримано всі  необхідні  погодження будівництва торгового комплексу від контролюючих органів. 01.06.2006 р. Миколаївська міська рада прийняла рішення №1/27 „Про тимчасове призупинення будівництва ПП „Никольський посад” торгового комплексу  по вул. Генерала Карпенко, у районі спорткомплексу „Надія”, правомірність котрого оспорює  ПП „Никольський посад”.

Судом апеляційної інстанції також встановлено наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради №31/23 від 24.02.2005 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4020 кв.м за рахунок  земель міста, зараховано цю ділянку до земель поточного будівництва для будівництва торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу „Надія” у м. Миколаєві; передано позивачу в оренду строком на 15 років цю земельну ділянку (підстава –протокол  профільної комісії №108 від 23.02.2005 р.); зобов’язано землекористувача вчинити низку дій, спрямованих на отримання необхідних дозволів для забезпечення умов  цільового використання земельної ділянки (будівництва об’єкту).

На підставі цього рішення  20.10.2005 р. Миколаївська міська рада уклала з ПП „Никольський посад” (надалі –Підприємство)  договір оренди земельної ділянки строком на 15 років для будівництва та обслуговування  торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу „Надія”, який був нотаріально посвідчений 20.10.2005 р., зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, з наступною державною реєстрацією в Державному реєстрі земель 07.11.2005 р., Книзі записів договорів оренди землі за №364 07.11.2005 р.

Цільове призначення передачі в оренду –для будівництва та обслуговування торгового комплексу (п.5.1 договору). Відповідно до п. 6.2  договору оренди  право оренди у ПП „Никольський посад”  виникло з 07.11.2005 р. Розділом 8 договору оренди визначаються обов’язкові для орендаря обмеження використання земельної ділянки.07.11.2005 р. Рада передала Підприємству земельну ділянку за актом приймання-передачі.

14.02.2006 р. Підприємство отримало дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт  №2800 від 14.02.2006 р. з терміном дії до 28.04.2006 р.

В подальшому позивач отримав також висновки з погодженням будівництва Державного пожежного нагляду, міської санепідемстанції, Держуправління екології та природних ресурсів, висновок державної екологічної експертизи, ордер на знесення зелених насаджень (а.с 19-30).

Як пояснив суду апеляційної інстанції представник  Миколаївської міської ради, 29.05.2006 р. до Миколаївської міської ради звернувся депутат Ради Харченко Г. Г. з  депутатським запитом (копія запиту надана з матеріалами апеляційної скарги) стосовно  правомірності відведення земельної ділянки  та відповідності будівництва  по вул. Генерала Карпенка екологічним, санітарним та іншим норам, посилаючись на звернення мешканців прилеглих до зони будівництва будинків та порушення їх прав у зв’язку з створенням загрози екології мікрорайону.

У депутатському запиті пропонувалось зупинити будівництво до остаточного  з’ясування цих питань, на що Миколаївська міська рада відреагувала включенням цього питання на обговорення на сесії міської ради.

В результаті  01.06.2006 р. Миколаївська міська рада прийняла рішення №1/27 про тимчасове зупинення початого ПП „Никольський посад” будівництва торгового комплексу і доручення постійним комісіям  міської ради „розібратися з конфліктною ситуацією” і внести  на розгляд сесії свої пропозиції  з метою прийняття зваженого та правомірного рішення щодо врегулювання конфліктної ситуації між ПП „Никольський посад” та мешканцями будинків по вул. Генерала Карпенка № № 42, 40, 38, 36.

Рішення №1/27, що оскаржено ПП „Никольський посад” у судовому порядку, прийняте Радою на підставі ст. ст. 25, 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 5, 18 ЗУ „Про основи містобудування”.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин, що мають значення для справи, та відповідність  ним висновків суду першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлюється, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи   місцевого  самоврядування в    межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до преамбули ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” цей Закон  відповідно  до  Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Ст. 24 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлює наступне: правовий   статус   місцевого   самоврядування  в  Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону; органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону).

Відповідно до ст. 25 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні,   міські   ради  правомочні  розглядати  і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно  на  пленарних  засіданнях  сільської,  селищної, міської ради вирішуються питання розгляду запитів депутатів, прийняття рішень по запитах.

Вичерпний перелік питань, вирішення яких віднесено ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”  до виключної компетенції  міської ради, наводиться у ст. 26 цього Закону і не містить повноваження міської ради щодо зупинення будівництва  нових об’єктів і можливості прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні ради.

За приписами ст. 49 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” депутат має право звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради. Орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення. Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та  посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.

Системний аналіз ст. ст. 25,26, 49 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” надає підстави для висновку, що у Миколаївської міської ради були  відсутні встановлені законом повноваження по зупиненню будівництва торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка у м. Миколаєві за депутатським запитом з прийняттям відповідного рішення, оскільки питання зупинення будівництва не віднесені  до відання міських рад і належать до компетенції інших органів.

Водночас, слід зазначити, що депутатський запит як підстава розгляду Радою питань, пов’язаних з будівництвом  торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка ПП „Никольський посад”, та прийняття Радою оскаржуваного рішення  №1/27  від 01.06.2006 р. в останньому не зазначений,  у зв’язку з чим, на думку судової колегії, це рішення  не може вважатись  прийнятим на підставі ст. 25, п. 13 ч. 1 ст. 26, ч.ч. 1, 2 ст. 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 59 „Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та  інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З аналізу наведеного та оцінки наданих відповідачем  матеріалів судова колегія дійшла висновку, що Миколаївська міська рада не довела обставину прийняття оскаржуваного рішення за депутатським запитом у спосіб, що  передбачений ст. ст. 26, 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, що є недотриманням Радою приписів ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, які покладають на суб’єкт владних повноважень обов’язок доказувати правомірність його рішення в адмінсправі про протиправність такого рішення.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України міська рада має право, зокрема, обмежити і зупинити використання  юридичними особами земель у разі порушення ними земельного законодавства.

Втім, будь-якого мотивування зупинення  будівництва (що рівнозначно обмеженню використання ПП „Никольський посад” належною йому  на праві оренди земельною ділянкою  згідно рішення Ради №31/23 від  24.02.2005 р. та договору оренди від 20.10.2005 р.), оскаржуване за адміністративним позовом рішення №1/27 від 01.06.2006р. не містить.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять  будь-яких доказів порушення ПП „Никольський посад” вимог земельного законодавства, зокрема, використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Наявність в рішенні №1/27 від 01.06.2006 р. посилання на „конфліктну ситуацію”  і необхідність прийняття у зв’язку з цим зваженого та правомірного рішення в контексті подальшого висновку про необхідність зупинення  будівництва не свідчить про обгрунтованість прийнятого рішення і не може розглядатись як законна підстава його прийняття.

Як встановлено судом апеляційної  інстанції з пояснень представника  Ради та з матеріалів справи, мешканці прилеглих до території будівництва будинків заперечують проти знесення зелених насаджень у цій зоні і саме ця обставина  і спричинила виникнення конфліктної ситуації  навколо будівництва  торгового комплексу, яка може бути розв’язана будь-якими правомірними шляхами, але ні в якому разі не шляхом видання Миколаївською міською радою рішення про зупинення будівництва, яке суттєво зачіпає та порушує права законного землекористувача - ПП „Никольський посад”: адже рішення Ради №31/23  від 24.02.2005 р. та договір оренди від 21.10.2005 р.  є чинними, ніким не оскаржувались (не оспорювались), в судовому  порядку не скасовані ( не визнані недійсними).

Відповідно до ч. 10 ст. 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовою угодою і Миколаївська міська рада як її сторона зобов’язана дотримуватись загальних положень цивільного законодавства, що стосуються виконання договірних зобов’язань (п. 9.5 договору оренди).

Будь-яких умов, за яких можливе зупинення  використання земельної ділянки орендарем за цільовим призначенням, договір оренди від 20.10.2005 р. не встановлює.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що Миколаївська міська рада прийняла оскаржуване рішення  №1/27 від 01.06.2006р. не на підставі, з перевищенням повноважень, що передбачені Конституцією  та законами України, не дотрималась засад обгрунтованості, розсудливості, урахування права ПП „Никольський посад” на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України (від 25.10.2001 р.) власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Такий захист здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. „г” ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 ЗУ „Про оренду землі” орендареві забезпечується захист  його  права  на  орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення (постанову від 11.07.2006 р.), правомірно задовольнивши позов ПП „Никольський посад” до Миколаївської міської ради про визнання нечинним рішення відповідача від 01.06.2006 р. №1/27 та зобов’язання відповідача не чинити перешкод позивачу у правомірному користуванні земельною ділянкою площею 4020 кв. м по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу „Надія” у м. Миколаєві, відповідно до її цільового призначення –будівництва торгового комплексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції звертає увагу на певну особливість мотивів незгоди Миколаївської міської ради з оскаржуваним нею судовим рішенням, а саме: зміст позиції скаржника фактично полягає в обгрунтуванні незаконності прийнятого ним же попереднього рішення №31/23 від 24.02.2005 р.  про відведення земельної ділянки ПП „Никольський посад” для будівництва торгового комплексу, яке не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Відповідно, пояснення скаржника та представлені ним письмові докази спрямовані на досягнення  цієї мети і не враховують приписи ст. ст. 69, 70, 71, ч. 1 ст. 138 КАС України щодо визначення доказів в адміністративному процесі, їх належності, розподілу тягаря доказування у справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, поняття „предмет доказування” в адміністративній справі.

Таким чином,  аналіз наведених у скарзі доводів доводить до висновку, що замість доведення законності  оскаржуваного  Підприємством рішення №1/27 від 01.06.2006 р. скаржник  по суті вдається до спростування законності рішення №31/23 від 24.02.2005 р., що є чинним, видано тією ж Радою і може бути визнано незаконним тільки  з застосуванням судового порядку його оскарження, що прямо випливає з положення ч. 10 ст. 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких обставин детальний аналіз цих доводів апеляційної скарги та встановлення викладених у ній обставин з наданням ним правової оцінки суд апеляційної інстанції вважає неможливим, оскільки такі дії підпадають під ознаки порушення ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства (вихід за межі позовних вимог), а наведені скаржником факти не входять до предмету доказування у даному спорі

Щодо визнання судом нечинним рішення №1/27 в цілому, тобто і пункту 2 оскаржуваного рішення Ради від 01.06.2006 р., на безпідставність  та незаконність чого звертає увагу скаржник, судова колегія зауважує, що залишення чинним тільки цієї частини рішення, позбавлено будь-якого правового сенсу: адже постійним комісіям надане цілком абстрактне доручення „розібратись з конфліктною ситуацією” без визначення питань, що мають бути перевіреними на предмет встановлення наявності порушень норм земельного, санітарного, екологічного або іншого  законодавства. За таких умов п. 2 рішення №1/27  не відповідає п. 12 ст. 47 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, а його виконання  постійними комісіями Миколаївської міської ради V скликання унеможливлюється відсутністю будь-яких конкретних завдань, доручених постійним комісіям.

Ствердження  скаржника про наявність  у міських рад повноважень на зупинення будівництва в контексті положень ст. 18 ЗУ „Про основи містобудування”  є довільним припущенням і свідчить про безпідставно розширене тлумачення цієї норми закону і намагання привласнити не належні  міським радам повноваження.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній постанові припустився помилкового застосування норм матеріального права (ст. ст. 141, 143, 144 Земельного кодексу України), що втім не мало  наслідком неправильне вирішення справи про протиправність рішення органу місцевого самоврядування.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова господарського суду Миколаївської області від 11.07.2006 р. ухвалена в цілому з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи і положенням чинного законодавства, тому встановлені ст. ст. 201, 202 КАС України підстави для його зміни або скасування і задоволення  апеляційної скарги  Миколаївської міської ради відсутні.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 185, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1 п. 1,

206, п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення”

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Миколаївської області залишити без змін, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України з моменту проголошення.

Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.

           Ухвала у повному обсязі складена 22.09.2006 р.

Головуючий суддя:                                                                                         Мишкіна М. А.

Судді:                                                                                                                 Таценко Н. Б.

                                                                                                                            

                                                                                                                            Сидоренко М. В.