Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2394/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача Шукост О.П.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом Макіївського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Макіївський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 16.12.2008 року та 22.01.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Макіївського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У своїх заявах про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований як підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
час звірки бази обміну даними з державним реєстратором Макіївської ради, виявлено, що час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного ОСОБА_2 був зареєстрований як підприємницької діяльності.
Тому позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману ним суму допомоги по безробіттю у 7 526, 07 грн. за період з 23.12.2008 року по 31.03.2009 року та з 29.01.2010 року по 05.04.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення, в тому числі, у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Відповідно до заяв 23.12.2008 року та 29.01.2010 року відповідач звернувся до Макіївського міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про його працевлаштування (а.с. 9,10).
Згідно з актом перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення 06.09.2010 року № 17 (а.с.14) за результатами звірки бази даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що відповідач на момент звернення до центру зайнятості був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.01.2011 року не проводилась (а.с.15).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» державна реєстрація – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.
Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно з п. ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в до зайнятого населення, належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Отже, на момент в службі зайнятості ОСОБА_2 належав до зайнятого населення, що унеможливлювало надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, але в порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, не повідомив позивача про здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» змінами та доповненнями, застраховані особи зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, сума отриманої допомоги відповідачем по безробіттю за період з 23.12.2008 року по 31.03.2009 року склала 6 394, 36 грн. та за період з 29.01.2010 року по 05.04.2010 року склала 1 131, 71 грн. (а.с.18-19).
Відповідно до п. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, якщо час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо повернення вирішується у судовому порядку.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Макіївського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, незаконно отриману допомогу по безробіттю у 7 526, 07 грн. (сім тисяч п’ятсот двадцять шість гривень копійок).
Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 07 квітня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 12 квітня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Суддя Голуб В. А.