ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"26" вересня 2006 р. | Справа № 7/260/06 |
На підставі Розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду В.С. Балуха №107 від 22.09.06 р. про заміну складу колегії суддів:
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Туренко В.Б.
Поліщук Л.В.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Морозов О.О.
від відповідача –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Вознесенського міськрайонного центру зайнятості
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 3.07.2006р.
по справі № 7/260/06
за позовом: Вознесенського міськрайонного центру зайнятості
до відповідача : ЗАТ „Возко”
про стягнення 2078,78 грн.
встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 3.07.06 р., яка підписана 10.07.06 р. ( суддя Семенчук Н.О.) у позові відмовлено.
Вознесенським МРЦЗ не погодившись із цією постановою звернувся 18.07.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 5.08.06 р. –із апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для вирішення справи, та невідповідністю висновків суду нормам матеріального права, зокрема ЗУ „Про зайнятість населення”, ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та пояснив, що одним із основних напрямків діяльності служби зайнятості є здійснення заходів щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і безробітних з метою підвищення їх конкурентної спроможності на ринку праці як у навчальних закладах служби зайнятості так і в інших навчальних закладах з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів громадян. Вивільнені внаслідок скорочення чисельності і відсутності відповідних вакансій, працівники ЗАТ „Возко” Центром зайнятості направлені на перенавчання в Південну Академію підвищення кваліфікації кадрів МППУ. У зв'язку з тим, що підприємством не надавалась можливість працівникам підвищити свою кваліфікацію, що підтверджується звітами Ф-4ПН, витрати на перепідготовку працівників здійснюються підприємством з якого вони вивільнені.
ЗАТ „Возко” направило письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких зазначило, що вивільненим працівникам пропонувалось підвищити кваліфікацію на підприємстві, проте від запропонованих вакансій вони відмовились . У наданих до ЦЗ звітів за формою 4-ПН помилково не вказано дати підвищення кваліфікації працівників, отже, посилання позивача на ст.26 п.4 ЗУ „Про зайнятість населення” є безпідставними.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.
Згідно персональної картки особи, що звернулась до Центру зайнятості для пошуку роботи, зокрема: Барлій О.В., Душак В.В., Клочкова Г.В., Коваленко А.М., Оставненко А.В., Попович О.В.- звільнені ЗАТ „Возко” по ст.40 п.1 КЗ п ПУ (скорочення чисельності). Зазначені безробітні направлені до Миколаївської академії підвищення кваліфікації, що підтверджено заявами, договорами та корінцями направлення на навчання (а.с.19-36). За період навчання ЦЗ виплатив цим працівникам стипендію, вартість проїзду та вартість навчання, що підтверджено довідками (а.с.43-48). Загальна сума витрат склала 2078,78 грн. за стягненням якої Центр зайнятості звернувся з позовом, обгрунтувавши свої вимоги положеннями ЗУ „Про зайнятість населення”, ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Запереченням на позов ЗАТ „Возко” пояснило, що вивільненим працівникам неодноразово пропонувалась вакансія на самому підприємстві, проте вони відмовилися від запропонованих вакансій. Отже, немає підстав стверджувати, що у працівників не було можливості підвищити кваліфікацію чи пройти перенавчання на підприємстві, відтак, посилання позивача на ст.26 п.4 ЗУ „Про зайнятість населення” є безпідставним.
Відмовляючи у позові місцевий суд вмотивував постанову посиланням на матеріали справи, норми ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”( ст.1;ст.7; ст.16) та зазначив, що страхові внески, що сплачує ЗАТ „Возко” до ФССВБ є джерелом формування коштів Фонду. Одним із видів соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Прикінцевими положеннями ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, тоб-то, з моменту прийняття цього закону ст.26 п.4 ЗУ „Про зайнятість населення” не може застосовуватися.
Судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ЗУ „Про зайнятість населення” №803-ХІІ від 1.03.91 р. (із змінами та доповненнями) (ст.2) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію, що відповідає приписам ст.9 цього закону,при цьому ст.26 цього закону передбачено особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами організації виробництва і праці. Зокрема п.4 ст.26 цього закону встановлено, якщо протягом 2-х років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника. На підприємство, відповідно до ст.20 цього Закону покладено обов'язок надавати до Центру зайнятості звіт за формою №4 –ПН затв. Наказом Держкомстату України №120 від 31.12.97 р. „про вивільнення працівників”. У звітах (а.с.49-53) ЗАТ „Возко” відсутні відомості про дату підвищення кваліфікації вивільненими працівниками, також відомості про підвищення кваліфікації відсутні в особових картках вивільнених працівників.
Відмова працівників від запропонованих підприємством нових вакансій до їх вивільнення не є підставою для звільнення підприємства від відшкодування витрат, пов'язаних з професійною перепідготовкою цих працівників.
Відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-ІІІ від 2.03.00 р. (із змінами) (ст.7 п.2) видами соціальних послуг за цим законом та ЗУ „Про зайнятість населення” є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні. Позивачем повністю виконано зобов'язання по наданню послуг вивільненим працівникам, що підтверджено витягами із наказів про зняття з обліку безробітних у зв'язку з їх працевлаштуванням (а.с.94-99) –отриманням одноразової виплати для організації підприємницької діяльності.
Місцевий суд безпідставно дійшов висновку про суперечність ст.26 п.4 ЗУ „Про зайнятість населення” нормам права - ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
З огляду на викладене,
Керуючись ст. ст. 198,202,205,207, 254 КАС України, суд
постановив:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 3.07.2006 р. по справі №7/260 –скасувати, позов задоволити.
Стягнути з р/р ЗАТ „Возко” м. Вознесенськ на користь Вознесенського Міськрайонного Центру зайнятості 2 078,78 грн. основного боргу.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.В. Поліщук