АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславський О. Г.
суддів: Одинака О.О., Кулянди М.І.
секретаря: Злой В.П.
з участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, приватного нотаріуса Заставнівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2005 року недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спільне сумісне майно та визнання права власності на ? будівель, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2010 року,-
вСТАНОВИЛА:
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2010 року вказаний позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.10.2005 року видане виконкомом Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області на будівлю по АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5.
Визнано недійсним договір дарування від 06 жовтня 2005 року будівель по АДРЕСА_1 вчиненого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9.
Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на спільне сумісне майно –житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та визначено їх частки рівними.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями в АДРЕСА_1.
На зазначене рішення ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позовних вимогах позивача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1993 року по 2001 рік (до виїзду ОСОБА_5 за кордон), що за спільні кошти вони весною 1995 року купили у ОСОБА_10 недобудований будинок, розташований по АДРЕСА_1; що станом на 03 жовтня 2005 року на час отримання ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, воно було спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як чоловіка та жінки, що проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі. До зазначеного, суд дійшов на підставі показів свідків допитаних у судовому засіданні.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ст. 46 ЦК України в редакції 1963 року та ст. 218 діючого ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, до яких установлено письмову форму.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.04.
Відповідно до п. 5 ст. 273 ЦПК України в редакції 1963 року та п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано у органах РАГС. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинам судовому розгляду не підлягають.
Враховуючи викладене та те, що відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникли у 1993 році та тривали до 2001 року до виїзду останньої за кордон, суд прийшов до помилкового висновку, що підлягають застосуванню норми Сімейного та Цивільного кодексу України, які набрали чинності з 01 січня 2004 року, відповідно помилково дійшов висновку щодо встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 1991 року по 2005 рік, а також щодо порушення його права на ? частку спірного нерухомого майна.
Разом з тим не можна погодитись і з рішенням суду першої інстанції в частині визнання укладеного договору дарування спірної квартири недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, без застосування правових наслідків недійсності правочину.
Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано не своєчасно з поважних причин.
Всупереч вимогам ст. ст. 60, 131 ЦПК України, позивач не надав суду першої інстанції докази на підтвердження своїх доводів про порушення його прав та законних інтересів оспорюваним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та договору дарування.
На підставі викладеного, вимоги ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2005 року недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спільне сумісне майно та визнання права власності на ? будівель, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області та приватного нотаріуса Заставнівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2005 року недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спільне сумісне майно та визнання права власності на ? будівель, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 62 (шістдесяти двох) грн. 33 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (ста двадцяти) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: