Справа  № 2-а-3380/2011                                          

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року                                                                                                      м.Звенигородка

            Суддя Звенигородського суду Черкаської області Кащук А.М., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання незаконними дій та стягнення підвищення до пенсії дитині війни, -   

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.02.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 10.08.2010 року.

У встановлений законом строк заперечення від відповідача не надійшло.

На підставі ст. 182-3 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

 Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги, за якими відкрите скорочене провадження, підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.    

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, оскільки як передбачено ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є громадянкою  України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни їй було менше 18 років.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона має право на підвищення пенсії в розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» - на 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлено поняття мінімальної пенсії за віком та визначено, що за нормами даної статті визначаються лише розміри пенсій, які призначаються згідно з цим Законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

          Оскільки відповідач визначив та виплачує їй підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому  ст. 6 Закону України  «Про  соціальний захист дітей війни»і відмовляється визначити підвищення до пенсії позивачки у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

          Суд вважає, що порушене право позивачки щодо визначення та виплати підвищення до пенсії  відповідно до норм  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії починаючи з 10.08.2010 року по 14.04.2011 року в межах шестимісячного строку звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України.

Поскільки судом не визначається розмір стягнення за один місяць, підстави для негайного виконання постанови відсутні.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.    

На підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року з наступними змінами і доповненнями, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, керуючись ст. 6, 10-12, 69-71, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 183-2  КАС України, суд , -

п о с т а н о в и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання незаконними дій та стягнення підвищення до пенсії дитині війни за період з 10.08.2010 року по 14.04.2011 року - задовольнити повністю.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_1 до пенсії, як дитині війни, в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 10.08.2010 року по 14.04.2011  року - неправомірними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії,  передбачене ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та визначеного законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 10.08.2010 року по 14.04.2011 року.

Поскільки судом не визначається розмір стягнення за один місяць, підстави для негайного виконання постанови відсутні.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.    

Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її ухвалення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 діб з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до апеляційного суду.

Постанова прийнята у скорочену провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

  Суддя