Справа № 22-3094 Головуючий у 1 інстанції Юрьєва Т.І.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Маслаковій М. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 січня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 січня 2007 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, - та постановити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1. посилається на те, що у суда не було правових підстав для відмови у задоволенні його позовних вимог, оскільки страховий випадок для нього настав 29 листопада 2006 року, коли йому висновком МСЕК вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням і на цей страховий випадок розповсюджується дія Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", який передбачає виплату моральної шкоди; суд неправильно застосував норми Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1976 року позивач працював на шахті «Лідієвка»; у травні 1994 року та лютому 1995 року з позивачем сталися нещасні випадки, про що були складені акти розслідування нещасного випадку. Висновком МСЕК від 29 листопада 2006 року позивач вперше був визнаний інвалідом третьої групи у зв'язку з професійним захворюванням і йому встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково.
2
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва. Зазначений Закон набрав законної сили з 1 квітня 2001 року і регулює правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, які виникли між сторонами після зазначеної дати.
Як вбачається з матеріалів справи право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у зв'язку з професійним захворюванням у позивача виникло у 2006 році, коли висновком МСЕК від 29 листопада 2006 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Проте Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди, з 1 січня 2006 року зупинена. Крім того, рішення судом першої інстанції ухвалене 23 січня 2007 року, коли діяв Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» статтею 71 п.22 якого на 2007 рік зупинена дія абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «є» пункту 1 частини 1 . ст. 21, частини 3 статті 34 зазначеного Закону, які передбачають відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.