21.03.2011
Справа № 22ас-267/2011р. Головуючий у першій
інстанції Бухарєва Т.І.
Категорія 87 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Колбіної Т.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку, передбаченому ч.1 ст.41 КАС України в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 08 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання дій противоправними та спонукання до певних дій,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя визнати неправомірними дії відповідача щодо невиконання вимог ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»; зобов’язати останнього провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною у відповідності до законодавства України та здійснити виплату заборгованості.
Вимоги позову мотивовані тим, що нарахування та виплата на користь позивача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по теперішній час здійснювалась відповідачем не в повному обсязі, в той час як вона має право на отримання зазначеної щомісячної грошової допомоги у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законом для дітей до шести років.
Постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 08 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо неперерахування допомоги по догляду за дитиною позивачу. На відповідача покладено зобов’язання провести перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити перераховану допомогу ОСОБА_3 за період з 09 жовтня 2008 року по 06 квітня 2010 року. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну постанови шляхом задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 є особою, яка здійснює догляд за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, та знаходиться на обліку у Управлінні праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена позивачу як застрахованій особі та виплачується з листопада 2007 року.
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, які вступили в силу з 01 січня 2008 року, і, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Згідно з частиною 2 статті 46 розділу V Закону від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (із змінами та доповненнями), згідно пункту 22 якого відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50 відсотками, з 01 січня 2009 року - 75 відсотками, з 01 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи,
На підставі викладеного, а також виходячи з вимог ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позову за період з вересня 2007 року по 08 жовтня 2008 року задоволенню не підлягають, оскільки зі справжнім позовом ОСОБА_3 звернулася лише у 09 жовтня 2009 року (а.с.3), тобто з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України (у редакції до 30.07.2010 року), для звернення до суду за захистом прав, та не надала доказів поважності причин пропуску строку.
Проте суд першої інстанції не врахував, що виплачуючи позивачу у період з 09 жовтня 2008 року по 06 квітня 2010 року допомогу у розмірі 144 грн. 10 коп., тобто у розмірі, встановленому новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідач діяв у відповідності до вимог закону, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у суду першої інстанції були відсутні (а.с.20).
Крім того, колегія суддів зазначає, що оскарження дій відповідача щодо невиконання вимог ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та зобов’язання останнього провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 08 квітня 2010 року по 26 серпня 2010 року предметом розгляду у суді першої інстанції не були.
Враховуючи те, що фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене в справі рішення на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись викладеним, ч.1 ст.195, п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 08 квітня 2010 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання дій противоправними та спонукання до певних дій – відмовити
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Т.П.Колбіна
В.В.Саліхов