Справа №  2-а-406/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Новак Р.  В. ,

при секретарі –                    Мазманян Е. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії,

       На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 11 квітня 2011 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.02.2011 звернулась з адміністративним позовом до суду, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні позивачу пенсії по втраті годувальника та щомісячної компенсації за втрату годувальника, мотивуючи тим, що згідно Закону України «Про державну службу» у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія, у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм ч. 5 цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї – 90%. На цих підставах позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою провести перерахунок її пенсії. Однак, в задоволенні даної заяви позивачці було відмовлено. Позивач вважає таку відмову, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у підвищенні їй пенсії, протиправною.

Відповідно до наданих представником відповідача заперечень вбачається, що позивач отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу». При проведенні перерахунку пенсії, управління керувалося листом Міністерства праці та соціальної політики України від 02.11.2006 №2951 /0/10-06/039 та Указом Президента України від 25.05.1994 №254.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п’ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім’ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім’ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім’ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації позивачем права на вказані соціальні виплати основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до рішення Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 67 цього Закону встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, а також розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст. 37 Закону України ЗУ «Про державну службу», суд вважає за належне застосування для визначення розміру соціальних виплат позивача за цим Законом мінімального розміру пенсії за віком за ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначається встановленим прожитковим мінімумом, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для їх визначення, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009, яким встановлено розміри прожиткового мінімуму в період з листопада 2009 по грудень 2010 та з грудня 2010 року, розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами, суд вважає, що при розрахунку позивачу соціальних виплат, передбачених ст.ст. 52, 54 вказаного Закону, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом на відповідний період, із якого відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, виходячи з встановленого ст. 1 Закону Україну «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в період з листопада 2009 по грудень 2010 та з грудня 2010 року, встановлені вищевказаними постановами КМ України розміри мінімальних виплат, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата позивачу соціальних виплат за ст. 37 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри соціальних виплат визначені ст. 37 цього Закону.

Виходячи з вищевикладеного, право позивача на отримання, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», щомісячної компенсації у розмірі 70 %, у зв’язку з втратою годувальника, безпідставно обмежується діями відповідача по нарахуванню та сплаті соціальних виплат у розмірі меншому, ніж встановлено законом. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині, а його дії - протиправними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивачка з даним позовом до суду звернулася 21.02.2011 та просить суд здійснити перерахунок пенсії за період з 28.12.2010, то відповідно до положень ч. 2 ст. 99 КАС України, позов в частині нарахування та виплати пенсії підлягає до задоволення саме з 28.12.2010 по дату винесення постанови судом.

У зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати про оплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. 37 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 99, 183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 70% суми заробітної плати померлого чоловіка.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 70% суми заробітної плати померлого чоловіка з 28.12.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. у відшкодування судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеСтягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. у відшкодування судового збору.ляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.   

Суддя                                                                                                                        Р. В. Новак