Справа № 22ц-1603/2007 p. Головуючий в суді 1-ої інстанції Пащенко JI.B.
Доповідач Свинцова Л.М. УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року місто Луганськ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого: Свинцової Л.М.
Суддів: Карташова О.Ю., Савченко В.О.
при секретарі Михайлової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні
апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну
скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в місті Первомайську на рішення місцевого Первомайського
міського суду Луганської області від 20 лютого 2007року у цивільній
справі за позовом ОСОБА_1до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
2
випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Первомайську про стягнення недонарахованих сум щомісячних страхових платежів,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Первомайського міського суду Луганської області від 20 лютого 2007року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Первомайську про стягнення не донарахованих сум щомісячних страхових виплат. З відповідача на користь позивача стягнуто суму недонарахованих щомісячних виплат у розмірі 3564,84 грн. за період часу з 01.03.2002 року до 01.01.2007 року.
Цим рішенням відповідач зобов'язаний виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2007 року до наступного перерахунку 468,31 грн. щомісячно.
З відповідача стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1грн.50 коп
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Первомайську не погодилося з таким рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не урахував, що управління
та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є лише
робочими органами виконавчої дирекції Фонду і не наділені
повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати тільки органам Фонду.
Перерахунок щомісячних страхових платежів з 01.03.2002 року до 01.03.2006 року позивачеві проводився згідно постановам правління Фонду, в яких вказувався коефіцієнт зростання середньої заробітної плати. Законодавством України не врегульовано порядок перерахування щомісячних страхових сум у зв'язку із зростанням середньої зарплати, які саме коефіцієнти потрібно застосовувати при цьому.
3
наслідки не є вичерпними, не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, ствердження апелянта про те, що відділення виконавчої дирекції Фонду не є належним відповідачем у справі не обґрунтоване. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції достатньо навів мотивів щодо того, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме відповідач має в своєму розпорядженні особисту справу потерпілого - позивача, безпосебредньо провадить йому страхові виплати.
Посилання апелянта на те, що ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що викликали втрату працездатності» не визначено, на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися суми щомісячних страхових виплат, не передбачено механізму проведення такого перерахунку також не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідач не обґрунтував в судовому засіданні в суді першої інстанції , а також в апеляційній скарзі, чому вважає законним ( тобто з посиланням на діюче законодавство) застосування коефіцієнту зростання середньої реальної , а не номінальної заробітної плати при перерахунку щомісячних страхових виплат позивача на 1 березня кожного року.
З наведеними в апеляційній скарзі запереченнями проти висновків суду про те, що практика застосування відповідачем коефіцієнту зростання середньої реальної заробітної плати при перерахунку страхових виплат на 1 березня кожного року суперечить принципу повного відшкодування заподіяної позивачеві шкоди, колегія суддів погодитися не може.
Як правильно послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, національне законодавство у сфері регулювання трудових, пенсійних, цивільних, податкових і інших правовідносин дійсно не передбачає використання показника реальної середньої заробітної плати. Розміри внесків страхувальників обчислюються для працедавців у відсотках від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, як вказано в ст. 47 вказаного вище Закону України № 1105. Таким чином, зростання середньої заробітної плати веде до збільшення страхових внесків, що у свою чергу дає можливість збільшити страхові виплати потерпілим.
Показник середньої реальної заробітної плати є похідним від показника
середньої номінальної плати. Позивач в результаті застосування
відповідачем показника зростання середньої реальної заробітної плати при розрахунку щомісячної страхової виплати втрачає частину страхових виплат при їх щорічному перерахунку, оскільки у застосований в перерахунку страхових виплат коефіцієнт закладено зниження його купівельної спроможності у зв'язку з інфляцією, подорожчанням товарів та послуг.
4
Коефіцієнт зростання середньої зарплати має два види: коефіцієнт зростання середньомісячної номінальної зарплати та коефіцієнт зростання середньомісячної реальної зарплати. Фонд застосовує коефіцієнт зростання середньомісячної реальної зарплати, оскільки підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включається сума страхових виплат, яка отримується платником податку з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом. Виходячи з цього, апелянт вважає безпідставним висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3564,84грн. та щомісячно - 468,31грн., починаючи з 01.01.2007 року.
В судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що між сторонами існують правовідносини, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Предметом спору є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки. В період з 14.03.2002 року до 06.03.2006 року Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щорічно в лютому-березні виносило постанови «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)» , згідно яких з 01 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних страхових виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях національної економіки.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що така практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження його здоров'я.
Показник зростання реальної заробітної плати є похідним від показника зростання номінальної заробітної плати. Потерпілий в разі розрахунку страхових виплат із застосуванням коефіцієнту зростання реальної зарплати втрачає частину страхових виплат, оскільки у застосований для перерахунку коефіцієнт закладено зниження купівельної спроможності номінальної суми в результаті інфляції, втрачає частину своїх доходів як споживач товарів і * послуг внаслідок їх дорожчання, тобто «платить» двічі, чим порушується принцип повного відшкодування заподіяної йому шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, находить апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню чи зміні.
Колегія суддів не згодна з доводом апеляційної скарги, де вказано, що в оскаржуваному рішенні неповно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові
5
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2006 року у справі за позовом громадської організації «Товариство інвалідів праці» Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання недійсними нормативних актів залишена без змін постанова Київського апеляційного суду від 14.06.2005 року, якою визнані недійсними постанови правління Фонду від 14.03.2002р № 15 «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2002р», від 04.03.20043 року № З «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( членам їх сімей) з 1 березня 2003 року», оскільки вони не відповідають вимогам ст. 29 Закону України № 1105.
Тобто, судова практика йде шляхом задоволення вимог потерпілих, аналогічних з тими, з якими звернувся до суду позивач.
За таких підстав колегія суддів находить оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст.ст. 212 - 215 ЦПК України, а тому згідно ст.308 ЦПК України таке рішення не може бути скасоване чи змінене.
Керуючись ст.ст. 307 308,313 314, 3 15 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську відхилити.
Рішення місцевого Первомайського міського суду Луганської області від 20 лютого 2007року залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.