копія
Справа 11-242/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Вітюк В.Ж.
Категорія: ст. 28 - ст. 198, ст. 28 - ст. 290,
ст. 28 - ст. 358, 364 ч. 3 КК України Доповідач Болотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.03.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Матущака М.С.,
суддів Болотіна С.М., Цугеля І.М.,
з участю прокурора Бирюченка С.В.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 17 січня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
постановою Хмельницького міськрайонного суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого,-
у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28 - ст. 198, ч. 3 ст. 28 - ст. 290, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 358, ст. 198 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Умань Черкаської області, жителя АДРЕСА_2, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше судимого:
- 26.11.2004 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 396 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;
- 14.07.2005 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ст. ст. 289 ч. 3, 69, 15 ч. 2, 289 ч. 3, 69, 70, 71 КК України на чотири роки два місяці позбавлення волі;
19.09.2007 року звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково на термін шість місяців 21 день,-
у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч.ч. 4, 5 ст. 27 - ст. 290, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, українця, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,-
у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 27 - ст. 290, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та жителя м. Умань, вулиця Леніна, 70/62, Черкаської області, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого,-
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 198, 289 ч. 3 КК України,
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця та жителя АДРЕСА_4 громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого,-
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 198, 289 ч. 3, 290 КК України,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця та жителя АДРЕСА_5, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 3, 384 ч. 2, ч. 3 ст. 28 - ст. 198, ч. 3 ст. 28 - ст. 290, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 358, 358 ч. 3, 198 КК України,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_17, уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, жителя АДРЕСА_6, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,-
у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 - ст. 198, ч. 3 ст. 28 - ст. 290, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 358 КК України,
направлено прокурору Хмельницької області для організації додаткового розслідування.
Крім того, окремою постановою місцевого суду від 17 січня 2011 року звернуто увагу прокурора Хмельницької області на факти порушення кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства по кримінальній справі.
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що в складі організованої групи, створеної восени 2008 року ОСОБА_6, вчинили незаконне заволодіння транспортними засобами, а саме: в ніч на 3 жовтня 2008 року по АДРЕСА_9 автомобілем «АУДІ А-6», д/н – НОМЕР_1, що знаходився в користуванні ОСОБА_14; 17 жовтня 2008 року біля 22 години по АДРЕСА_8 належним ОСОБА_15 мікроавтобусом «Мерседес Бенц –Спрінтер», д/н –НОМЕР_2; 18 жовтня 2008 року біля 01 год. в АДРЕСА_10 належним ОСОБА_17 автомобілем «Тойота Прадо», д/н –НОМЕР_3 синього кольору; в ніч з 18 на 19 лютого 2009 року по АДРЕСА_11 належним ОСОБА_18 мікроавтобусом «Мерседес Бенц –Спринтер», д/н –НОМЕР_4 Республіки Білорусь; 10 березня 2009 року біля 02 год. по АДРЕСА_7 належним ОСОБА_19 автомобілем «Лексус GХ-470»чорного кольору, д/н – НОМЕР_5, а також у незаконному заволодінні 29 січня 2009 року біля 08 год. по АДРЕСА_12 ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 належним ТОВ «ЛАПП Україна»автомобілем «Шкода Октавія», д/н –НОМЕР_6.
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкримінується те, що вони в ніч на 27 грудня 2008 року по АДРЕСА_13, таємно викрали належне ОСОБА_20 майно на загальну суму 181818 грн. 60 коп. та в цей же день по АДРЕСА_14 вчинили замах на незаконне заволодіння належним ОСОБА_21 мікроавтобусом «Мерседес Бенц - Спринтер», білого кольору, д/н –НОМЕР_7; незаконне заволодіння по АДРЕСА_14 належним ОСОБА_22 мікроавтобусом «Мерседес Бенц - Спринтер»білого кольору, д/н –НОМЕР_8 цього ж дня; 25 грудня 2008 року біля 16 год. 25 хв. по АДРЕСА_15 незаконним заволодінням належним ОСОБА_23 автомобілем «Тойота Прадо», д/н –НОМЕР_9 білого кольору; 28 вересня 2008 року по АДРЕСА_16, з мікроавтобуса «Форд Транзит»таємно викрали належне ОСОБА_24 та ОСОБА_25 майно, а також незаконно заволоділи належним ОСОБА_26 автомобілем «ВАЗ-2107», д/н –НОМЕР_10. Продовжуючи свої злочинні дії вони ж 8 лютого 2008 року біля 21 год. по АДРЕСА_17 незаконно заволоділи належним ОСОБА_27 автомобілем «Ауді-6», д/н –НОМЕР_11 червоного кольору.
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 обвинувачуються у незаконному заволодінні 6 жовтня 2008 року по АДРЕСА_18 належним ОСОБА_28 автомобілем «ВАЗ-210994-20», д/н –НОМЕР_12; ОСОБА_7, крім того, інкримінується незаконне заволодіння належним ОСОБА_29 автомобілем «ВАЗ-21101», д/н –НОМЕР_13, по АДРЕСА_19 в ніч з 26 на 27 лютого 2009 року та вчиненні незаконної заміни ідентифікаційного номера кузова автомобіля.
ОСОБА_7 також обвинувачується у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 14 квітня 2009 року, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_30 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Органами досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 інкримінується те, що вони, зорганізувавшись в злочинну групу, займалися незаконною заміною ідентифікаційного номеру кузова автомобіля «Лексус GХ-470», 2008 року випуску, який був викрадений в м. Макіївка Донецької області, виготовленням підроблених документів на нього для реалізації його покупцям у Чеченській Республіці Російської Федерації. При цьому ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені зловживання своїм службовим становищем, як працівник органів внутрішніх справ та дачі завідомо неправдивих показань органам досудового слідства.
Направляючи справу на додаткове розслідування суд виходив з того, що органами досудового слідства була допущена така неповнота та неправильність, яка не може бути усунута у судовому засіданні.
Зокрема, в процесі досудового слідства було допущено грубе порушення права обвинувачених на захист, належним чином не перевірено та не встановлено об’єктивні дані участі останніх у вчинені злочинів, в тому числі по конкретних епізодах злочинних дій, не встановлено всіх власників транспортних засобів, які були об’єктами злочинних дій, а також не усунуті значні суперечності, які містять процесуальні матеріали щодо окремих слідчих дій.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Посилається на те, що органами досудового слідства вжито всіх можливих заходів щодо максимальної конкретизації обставин скоєння ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочинів.
Вважає, що процесуальної необхідності у проведенні додаткової перевірки показань обвинувачених та обставин вчинення ними злочинів немає, оскільки названі факти є встановленими та стверджуються даними, які містяться в матеріалах кримінальної справи.
Стверджує, що ті матеріали, на отриманні яких наполягає суд, останній міг вирішити шляхом надання судових доручень та відповідних запитів в процесі розгляду справи.
А тому підстав вважати, що органами досудового слідства не вжито всіх можливих заходів для повного, всебічного та об’єктивного дослідження матеріалів справи у суду не було і під час судового розгляду справи не встановлено.
Крім того, вважає, що окрема постанова винесена судом першої інстанції є надуманою та ґрунтується виключно на суб’єктивній оцінці, а тому підлягає скасуванню.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в наданих заявах заперечують проти апеляцій прокурора. Вважають постанову суду про направлення справи для проведення додаткового розслідування та окрему постанову законними та обґрунтованими, а апеляційні скарги такими, що задоволенню не підлягають.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримку апеляцій, з посиланням на зазначені в них доводи, обвинувачених та їх захисників, які просять апеляції прокурора залишити без задоволення, а постанови –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують особу.
Проте ці вимоги закону під час досудового слідства належним чином не були виконані, обставини, які мають істотне значення для повного та об’єктивного вирішення справи по суті, належним чином не з’ясовані.
Обґрунтовуючи доведеність вини обвинувачених, кваліфікації їх дій, зізнавальними показаннями останніх, показаннями потерпілих, а в окремих випадках даними процесуальних документів слідчих дій, органи досудового слідства визнали ці докази достатніми, при цьому не дослідили їх з точки зору достовірності.
Однак, вищенаведені обставини є суперечливими, не узгоджуються та не відповідають нормам КПК України, а в деяких випадках є його прямим порушенням. Але незважаючи на ці обставини, органи досудового слідства та прокурор жодних заходів для усунення вказаних обставин не провели і такі не можуть бути усунуті в процесі судового розгляду.
Згідно обвинувального висновку обвинуваченим інкримінується те, що останні в період 2008-2009 років, у складі злочинної групи, вчиняли злочини на території України, в тому числі у вигляді незаконного заволодіння транспортними засобами.
Органами досудового слідства визначено доведеним, кількість викрадених транспортних засобів, їх індивідуальні ознаки, в тому числі власників останніх. Такі висновки зроблені на підставі первинних показів обвинувачених, потерпілих, які ствердили, саме цю кількість викрадених автомобілів та їх родові ознаки.
З таким висновком досудового слідства не можна погодитись і прийняти до уваги визначені таким способом фактичні обставини справи, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи вже в процесі досудового слідства обвинувачені не підтримали свої зізнавальні показання, ствердивши, що такі були отримані внаслідок застосування заборонених законом методів, в тому числі шляхом застосування фізичного насильства.
При цьому, що дійсно мали місце факти проведення з обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 процесуальних, а подекуди і слідчих дій поза межами територіальної підслідності справи, у відсутності захисників останніх і саме на цей період припадає основна частина здобутих даних.
У всякому випадку правдивість показань обвинувачених про кількість викрадених транспортних засобів, їх родових та індивідуальних ознак в кожному конкретному випадку підлягає ретельній перевірці шляхом проведення слідчих дій.
За таких обставин не можна погодитися з твердженнями прокурора, що названі процесуальні дії проведенні з дотриманням вимог КПК України, оскільки обвинуваченим пред’явлене неконкретне обвинувачення, яке не ґрунтується на вимогах закону та прямо суперечить нормам КПК України, а також порушує один із основних конституційних принципів обвинувачених –право на захист.
Наведені дії органів слідства повністю позбавили обвинувачених права користуватися гарантованим їм державою та Конституцією України правом на захист, що полягає у викладені своїх показів, заперечень по кожному такому епізоду, в тому числі щодо обставин вчинення злочинних дій, або їх відсутності в залежності від встановлених даних, а суд належним чином встановити істину по справі.
Не наведено доводів обвинувачених на свій захист та не приведено результатів їх перевірки.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями прокурора про неможливість отримання органами досудового слідства даних з технічних засобів фіксування автотранспорту на автодорогах, якими рухалися обвинувачені та роздруківок з мобільних телефонів, у зв’язку зі сплином значного часу та їх втрати. Оскільки, такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях прокурора, який є прямо зацікавленою особою, а не на результатах перевірки вказаних обставин, які в матеріалах справи відсутні.
Є надуманими та не знайшли свого підтвердження в процесі апеляційного розгляду, що місцевий суд, направляючи справу на додаткове розслідування, вдався до оцінки доказів щодо участі обвинувачених в складі організованої групи та кваліфікації їх дій, оскільки постанова суду таких даних не містить, не навів їх і прокурор.
При цьому чинним законодавством обвинуваченому надано право змінювати покази в будь-якій стадії кримінального процесу або відмовитися від надання таких, чим і скористалися ОСОБА_11 по факту заволодіння автомобілем «ВАЗ-210994-20»та ОСОБА_7 по факту заволодіння належним ОСОБА_31 мікроавтобусом «Мерседес Бенц Спринтер», а тому твердження прокурора, що нові дані є надуманими без їх належної перевірки, є передчасними та суперечать вимогам закону.
Разом з тим обвинувальний висновок складено з грубим порушенням вимог ст. 223 КПК України.
Зокрема, з наявної в матеріалах справи чинної постанови вбачається, що у зв’язку з недоведеністю у вчинені злочинів закрите провадження в кримінальній справі відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 –ст. 198, ч. 3 ст. 28 –ст. 290, ч. 3 ст. 28 –ч. 2 ст. 358 КК України та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 28 – ст. 198, ч. 3 ст. 28 –ст. 290, ст. 290, ч. 3 ст. 28 – ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 364 КК України (а.с. 114-115, т. 20).
В той же час, названі обставини та епізоди злочинних дій провадження по яких було закрито, органами досудового слідства повністю інкриміновано як ОСОБА_6, так і ОСОБА_10, що суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства і з чого не можна зробити жодного висновку, в чому обвинувачуються останні (а.с. 64-65; 107-108, т. 22).
З огляду на вказані обставини обвинувачення пред’явлене як ОСОБА_6, так і ОСОБА_10 носить неконкретний характер та суперечить вимогам ст. ст. 64, 132 КПК України.
За таких обставин, враховуючи названі дані, слід детально перевірити та встановити, які саме дії інкримінуються обвинуваченим та визначитися з кваліфікацією їх дій.
Вказана неповнота досудового слідства не може бути усунута шляхом проведення такої процесуальної дії, як надання судом, органам досудового слідства, судового доручення в порядку ст. 3151 КПК України для уточнення фактичних даних в частині отримання додаткових доказів. Оскільки, це є не що інше, як спроба перекласти проведення та організацію слідства, здобуття доказів на суд, що є не притаманною йому функцією.
Крім того, для здобуття належних та обґрунтованих даних необхідно проведення цілого ряду слідчих дій, що можна зробити виключно в рамках додаткового розслідування, а не в процесі судового розгляду.
Наведене спростовує доводи апеляції прокурора про необґрунтованість постанови місцевого суду.
Відповідно до п. 11 ст. 348 КПК України окрему постанову має право оскаржити виключно особа, відносно якої її винесено.
Як вбачається з окремої постанови місцевого суду остання винесена відносно неправомірних дій органів досудового слідства, а не прокурора, який брав участь у розгляді справи. За таких обставин державний обвинувач у справі ОСОБА_32 правом оскарження вказаної постанови не наділений і вимоги останнього в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду про направлення справи на додаткове розслідування та окремої постанови у межах апеляцій прокурора не вбачається.
З врахуванням того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчинені ряду тяжких злочинів, є уродженцями та мешканцями іншої місцевості, можуть перешкоджати встановленню істини по справі та ухилятися від слідства та суду, з метою недопущення вчинення нових злочинів, колегія суддів вважає, що законні підстави для зміни їм запобіжного заходу відсутні.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
постанову Хмельницького міськрайонного суду від 17 січня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12 про направлення справи на додаткове розслідування прокурору Хмельницької області та окрему постанову Хмельницького міськрайонного суду від 17 січня 2011 року залишити без зміни, а апеляції прокурора –без задоволення.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити попередній –тримання під вартою; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 –підписку про невиїзд.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін