копія

Справа 11-69/11, 2011 року                                                Головуючий в 1-й інстанції      Маринчак О.М.

Категорія: ст.ст.121 ч.1, 152 ч.1 КК України             Доповідач                                  Ващенко С.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 березня 2011 року               Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді  Ващенка С.Є.,

суддів                          Латюка П.Я., Матущака М.С.,

з участю секретаря  Купельської Н.П.,

прокурора                  Войтюка М.П.,

засудженого               ОСОБА_1,

захисника                  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 на вирок Дунаєвецького районного суду від 26 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дунаєвецького районного суду від 26 серпня 2010,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Херсон, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.152 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.121 КК України - шість років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.152 КК України - чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 08 квітня 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 6881 грн. 31 коп. у відшкодування матеріальної та 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди; на користь Хмельницької обласної лікарні - 2076 грн. 48 коп. витрат на лікування потерпілої.

Речові докази: паперові конверти із зразками крові та слини         ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з марлевими тампонами та предметними скельцями, вирішено знищити.

За вироком суду біля 23-ї години 27 лютого 2010 року в АДРЕСА_1 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у житловому будинку ОСОБА_4, з метою її зґвалтування, застосовуючи до неї фізичне насильство та долаючи її опір, умисно наніс їй декілька ударів руками в обличчя, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синяків, після чого в кімнаті будинку повалив потерпілу на ліжко і під погрозою застосування фізичного насильства здійснив з нею статевий акт.

Крім того, біля 23-ї години 27 лютого 2010 року в с. Іванівка Новоушицького району ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку ОСОБА_4, після її зґвалтування умисно наніс їй удар ногою в область голови, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому скроневої кістки, забою головного мозку, лівобічної епідуральної гематоми, що є небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Як вбачається із змісту апеляції засудженого та його захисника –адвоката ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону, вони просили в них вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст.152 КК України, звільнивши його з-під варти, а цивільні позови у справі залишити без розгляду.

При цьому ОСОБА_1 стверджував, що потерпіла сама спровокувала його нанести їй удари, а доказів зґвалтування потерпілої у справі, зокрема у висновку експертизи, немає.

Захисник ОСОБА_3, крім того, зазначає, що, не дивлячись на суперечливість показань потерпілої, суд не навів у вироку мотивів, з яких він взяв одні її показання і відкинув інші. Звертає увагу на те, що у висновку експерта не надано відповіді на всі питання слідчого щодо можливих причин виникнення у потерпілої тілесних ушкоджень. Вважає, що позов потерпілої, який не був оголошений і розглянутий у її відсутності, задоволений безпідставно, оскільки у справі відсутні дані про те, які саме ліки і чому були рекомендовані їй при лікуванні, як немає у справі й відповідного розрахунку суми, яку суд стягнув на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат на лікування. На думку захисника, необґрунтованим є і розмір компенсації моральної шкоди, оскільки у діях ОСОБА_1 немає складу злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які після проведення судового слідства підтримали апеляції частково і просили: перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.121 на ч.1 ст.122 КК України та, призначивши йому покарання за сукупністю злочинів, на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням; зменшити розмір відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у нанесенні потерпілій ОСОБА_4 ударів та її зґвалтуванні за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, потерпіла на досудовому слідстві і в суді послідовно стверджувала, що ОСОБА_1, зайшовши до неї, щоб віддати ключі від клубу, ще на веранді почав наносити їй удари кулаком в обличчя. Коли ж вона намагалася втекти, наздогнав, схватив за волосся, затягнув у спальну кімнату, де штовхнув на ліжко і під погрозою застосування фізичного насильства здійснив з нею статевий акт всупереч її волі. Після цього вимагав від неї задовольнити його статеву пристрасть неприроднім способом, а коли вона відмовилася, наніс їй удар взутою ногою, від чого вона втратила свідомість. Згодом тієї ж ночі до неї додому прийшли батьки ОСОБА_1 і просили не заявляти про скоєне в міліцію і кілька днів не виходити на вулицю, оскільки її обличчя було побите.

Сам ОСОБА_1 в суді не заперечував, що після вживання в клубі спиртних напоїв у зазначений час 27 лютого 2010 року приносив ОСОБА_4 ключі і, знаходячись в її будинку, наніс їй удар рукою.

Під час його допиту як обвинуваченого він також розповів, що здійснив з нею статевий акт, і повідомив, що після цього наніс їй кілька ударів.

Суд правильно послався у вироку на ці показання обвинуваченого, які не викликають сумнівів у їх допустимості і достовірності, оскільки він давав їх в присутності захисника, тобто в умовах, які виключали можливість застосування до нього незаконних методів слідства, та власноручно зробив уточнення в протоколі допиту, чим підтвердив здійснення статевого акту з потерпілою та нанесення їй удару.

Показання потерпілої та ОСОБА_1 співпадають з показаннями свідка ОСОБА_5, який є вітчимом підсудного. За показаннями цього свідка на досудовому слідстві і в суді вночі 28 лютого 2010 року ОСОБА_1 прийшов додому збентежений, говорив, що не хоче в тюрму, і повідомив, що зґвалтував та побив ОСОБА_4 Прийшовши з дружиною (матір’ю ОСОБА_1) до потерпілої з метою з’ясувати, що трапилося, вони побачили, що вона вся в крові.

Наявність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень на обличчі підтвердили й свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, за показаннями яких вранці 28 лютого 2010 року кров була і на стінах веранди будинку потерпілої. Зі слів матері їм стало відомо, що її побив, зґвалтував і знову наніс їй удар ногою ОСОБА_1

Наведені показання потерпілої, ОСОБА_1 та свідків узгоджуються з даними протоколу огляду місця події, з якого видно, що 28 лютого 2010 року на підлозі, на стінах та на дверях будинку потерпілої були виявлені сліди бурого кольору, схожі на кров, яка згідно з висновком імунологічної експертизи може належати ОСОБА_4, а також з даними висновку судово-медичної експертизи про наявність у неї ряду тілесних ушкоджень.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дав правильну оцінку дослідженим доказам в сукупності і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за      ч.1 ст.152 КК України як зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування.

Про правильність такого висновку свідчать й показання ОСОБА_1 під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, у яких він визнав зґвалтування ним ОСОБА_4 і заподіяння їй тілесних ушкоджень, а також погодився з даними висновку повторної судово-медичної експертизи, відповідно до якого у потерпілої, крім іншого, виявлені: крововилив і набряк м’яких тканин лівої навколо-очної ділянки обличчя з розповсюдженням на ліву половину лобної і ліву скроневу ділянки голови, ліву щічну ділянку обличчя, ніс, ліву половину верхньої губи та ліву половину підборіддя; крововиливи м’яких тканин правої навколо-очної ділянки обличчя, лівої половини нижньої губи; крововиливи під кон’юнктиву лівого очного яблука; крововилив м’яких тканин правої половини нижньої щелепи; рана слизової оболонки верхньої губи; крововилив слизової оболонки нижньої губи; крововиливи м’яких тканин обох плечей і попереку; поверхневе садно шкіри в ділянці задньої спайки входу в піхву, які можуть мати давність утворення в межах 1-ї –2-х діб до моменту проведення первинного судово-медичного обстеження 01.03.2010 року.

Разом з тим кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України є помилковою, оскільки ґрунтується на суперечливих даних висновку судово-медичної експертизи №177, проведеної лікарем експертом Дунаєвецького міжрайонного відділення Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи, щодо виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, їх тяжкості та часу виникнення.

Як видно з висновку повторної судово-медичної експертизи, перелом скроневої кістки ОСОБА_4 не підтвердився взагалі, а забій головного мозку середньої тяжкості та локальна епідуральна гематома над лівою скроневою часткою головного мозку за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Відповідно до висновку цієї (повторної) експертизи наявні у потерпілої тілесні ушкодження могли утворитися від не менше, ніж чотириразової дії тупого твердого предмету чи предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, яким (якими) могли бути стиснуті в кулак пальці кистей рук чи взута нога сторонньої людини. Враховуючи характер, кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, а також дані матеріалів справи, в даному конкретному випадку можливість їх утворення при падінні з висоти власного зросту виключається.

Колегія суддів віддає перевагу даним висновку саме повторної судово-медичної експертизи, оскільки вона проведена із залученням лікаря кабінету                   КТ-діагностики (комп’ютерної томографії головного мозку), лікаря-рентгенолога та лікаря-невролога Хмельницької обласної лікарні, з урахуванням контрольної рентгенографії кісток носа та дослідження усіх медичних документів, у яких зазначені відомості про наявні у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, виявлені у неї вже наступного дня після її зґвалтування та побиття, чого не було зроблено при проведенні попередньої експертизи.

Оцінка досліджених в судовому засіданні доказів в сукупності приводить до висновку, що нанесенням ударів потерпілій ОСОБА_4 за вказаних вище обставин ОСОБА_1 умисно заподіяв їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому його дії слід перекваліфікувати з ч.1 ст.121 на ч.1 ст.122 КК України з призначенням відповідного покарання.

У з зв’язку з такою перекваліфікацією, враховуючи характер та обсяг душевних і фізичних страждань ОСОБА_4, яких вона зазнала у зв’язку з вчиненням щодо неї злочинів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що 20000 грн. буде достатньою компенсацію заподіяної їй моральної шкоди.

Що стосується рішення в частині розв’язання цивільного позову       ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, то воно прийняте без повного і всебічного з’ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, в обґрунтування своїх висновків з цього приводу суд у вироку послався на ті докази, які надала потерпіла, без належної їх перевірки. При цьому, в порушення вимог ст.334 КПК України, суд не навів підстав задоволення позову ОСОБА_4, будь-які розрахунки понесених нею витрат у вироку відсутні.

При апеляційному ж розгляді справи захисник ОСОБА_2 надала суду отриману нею в Хмельницькій обласній лікарні виписку з історії хвороби ОСОБА_4 з переліком використаних потерпілою ліків та довідку з ТОВ „Хмельницька міська перша аптека” про вартість цих ліків, дані яких не узгоджуються з даним наданих потерпілою документів, які були взяті судом до уваги при вирішенні питання про розмір відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, повторною судово-медичною експертизою перелом скроневої кістки ОСОБА_4 не підтвердився, а забій головного мозку середньої тяжкості та локальна епідуральна гематома над лівою скроневою часткою головного мозку за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров’я, у зв’язку з чим обґрунтованість призначеного їй лікування та його вартості потребує додаткової ретельної перевірки.

За таких обставин вирок в частині розв’язання цивільного позову       ОСОБА_4, відповідно до ч.1 п.1 ст.367, ч.1 п.1 ст.368 КПК України, підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Інших підстав для зміни чи скасування вироку в межах апеляцій колегія суддів не убачає.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_3 про те, що цивільний позов в суді не оголошувався і розглянутий у відсутності потерпілої є безпідставними, оскільки спростовуються даними протоколу судового засідання, з якого видно, що цивільні позови були оголошені головуючим у справі 09 серпня 2010 року, потерпіла свій позов у тому судовому засіданні підтримала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Дунаєвецького районного суду від 26 серпня 2010 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України змінити.

Перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 на ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.122 і ч.1 ст.152 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Цей же вирок в частині розв’язання цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір її відшкодування до 20000 (двадцяти тисяч) гривень, а в частині розв’язання позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, справу в цій частині направити до суду, який постановив вирок, на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

          Суддя апеляційного суду

          Хмельницької області                                                                   С.Є.Ващенко