ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2006 Справа № А16/139
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Білецька Л.М.,
секретар судового засідання -Клименко Ю.І.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1., ОСОБА_2 , довіреність від 12 квітня 2006 року б/н;
від відповідача -Хачхарджа І.В., довіреність від 09 червня 2006 року № 10; Воронський О.Ф., довіреність від 14 грудня 2005 року № 7;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2006 року у справі № А16/139
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсною постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2006 року у справі № А16/139 (суддя Загинайко Т.В.) в задоволенні позову СПД ОСОБА_1. відмовлено.
При винесенні постанови господарський суд виходив із правомірності та обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Не погодившись з постановою позивач -СПД ОСОБА_1., звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом суттєвих обставин справи, невідповідність викладених висновків обставинам справи, порушення судом норми матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про неправомірність проведення перевірки, яка здійснювалась без достатніх правових підстав. В порушення п.54 Порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення перевірка здійснювалась у відсутності особи, що здійснювала продаж товарів. Позивач вказує про відсутність порушень щодо маркування та наявності достатньої інформації про продукцію на час здійснення перевірки та зазначає про порушення при складанні акту перевірки. Крім цього, позивач посилається на неправильне застосування розміру штрафних санкцій, оскільки він відноситься до суб'єктів господарської діяльності, який, як платник єдиного податку, не веде обов'язковий доходів і витрат, тому штрафні санкції, у разі наявності порушень, повинні бути застосовані у фіксованому розмірі: 5 і 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -відповідно 85 і 170 грн.
Відповідач -Головне Дніпропетровське обласне управління у справах захисту прав споживачів, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, постанову господарського суду вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданому відзиві вказує про правомірність проведення перевірки позивача та накладення штрафних санкцій за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Перевірка проведена в присутності особи, яка представилась як продавець та здійснювала продаж товарів. СПД ОСОБА_1. є платником єдиного, а не фіксованого податку і вона не звільнена від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
18 квітня 2006 року відповідачем -Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів, винесена постанова № 422 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, відповідно до якої до позивача -ПП ОСОБА_1. застосований штраф у розмірі 27167 грн.90 коп. за відсутність необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів.
Вказана постанова прийнята відповідачем на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 30 березня 2006 року серії ГЗ № 01434730, складеним за результатами перевірки магазину “Елітні меблі” СПД ОСОБА_1., яким встановлено реалізацію 4-х найменувань продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, одержаної на загальну суму 57393 грн., та реалізацію 1-го найменування продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, одержаної на загальну суму 19900 грн.
Згідно акту в ході перевірки не надані товарно-транспортні накладні, тому неможливо встановити обсяг партії меблів, які отримувались для продажу; за партію товару вважається та продукція, яка знаходилась у торговому залі і мала цінники із зазначенням ціни виробу; під час перевірки наданий висновок державної санітарної епідеміологічної експертизи від 11 серпня 2005 року на меблі для сидіння з дерев'яним каркасом виробництва фірми АТ “Клер”, Польща, однак в реалізації встановлено, що меблі вищевказаної фірми не мають необхідної, доступної та своєчасної інформації для споживачів про країну виробника, фірму-виробника українською мовою; крім того, дата виготовлення меблів закодована у штрихованому коді, розкодування її (таблиці розкодування) на момент перевірки не надано (табл.1); також в реалізації знаходився комплект меблів фірми “Клер”, на складових виробах якого було відсутнє належне маркування, передбачене вимогами ДГСТ 16371-93 “Меблі. Загальні технічні умови”, - з цієї причини цей комплект меблів забракований та знятий з реалізації (табл.1). Вищевизначеним порушені вимоги ст.ст.6, 15 Закону України “Про захист прав споживачів” та п.п.20, 30, 38 Порядку заняття торговельною діяльністю та Правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 108.
Позивач -СПД ОСОБА_1. звернулась до господарського суду з позовом про скасування постанови Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 18 квітня 2006 року № 422.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставами для визнання акта недійсним може бути невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
Статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до п.п.2, 7 ч.1 ст.23 Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:
- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язків облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України “Про захист прав споживачів”, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перевірки позивача СПД ОСОБА_1. встановлена відсутність інформація для споживачів на товарі, що реалізовувався: комплект меблів (диван і 2 крісла) “KLER” А130 вартістю 14980 грн., комплект меблів (диван і 2 крісла) “KLER” І021 вартістю 11985 грн., комплект меблів (диван і 2 крісла) “KLER” 22Е вартістю 13435 грн., комплект меблів (диван і 2 крісла) “KLER” А150 вартістю 16993 грн. Також на комплекті меблів (диван і 2 крісла) “KLER” 600А вартістю 19900 грн. маркування було відсутнє. Таким чином, на момент перевірки на 4-х комплектах меблів на загальну суму 57 393 грн. була відсутня інформація про товар, а на комплекті меблів вартістю 19900 грн. відсутнє маркування, що є порушенням ДГСТ 16371-93 “Меблі. Загальні технічні умови”, відповідно до пункту 2.4.1 якого кожний виріб меблів повинен мати маркування російською і (або) іншою національною мовою; маркування повинно бути виконано типографським, літографським або печатним способом на паперовому ярлику, міцно приклеєному до виробу меблі; маркування повинно бути чітким і містити: найменування виготовлювача, його місцезнаходження; товарний знак; найменування виробу; індекс виробу меблі (при його наявності); дату випуску; позначення цього стандарту; маркування повинно наноситися на верхній лівий кут задньої стінки виробу, що призначені для розміщення біля стіни; на зворотну сторону кришки столу; на поверхню, яку не видно при експлуатації виробів, що не мають задньої стінки і кришки.
Наявність вищевказаних порушень позивачем не спростована.
При цьому судова колегія відхиляє як безпідставні заперечення позивача щодо необґрунтованості та порушення порядку проведення перевірки.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів перевірка проведена у відповідності з п.3.4 Плану роботи Управління на 1 квартал 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст.26 закону України “Про захист прав споживачів” спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Що стосується посилання позивача на проведення перевірки за участю сторонньої особи, то у відповідності з п.54 Порядку заняття торгівельною діяльністю та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 08 грудня 1995 року № 108 (які діяли на час проведення перевірки позивача), контрольна перевірка дотримання цього Порядку і правил проводиться службовою особою відповідного органу з пред'явленням службового посвідчення та в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і у разі можливості -представника суб'єкта господарської діяльності, що перевіряється.
Із матеріалів справи вбачається, що перевірка проведена в присутності гр.ОСОБА_3 , яка знаходилась в магазині і представилась продавцем, надавала пояснення і отримала копію акту. Інших продавців чи самого суб'єкта господарської діяльності в приміщенні магазину не було. Також, як вірно зазначено господарським судом, на відповідача чинним законодавством не покладено обов'язку щодо перевірки додержання суб'єктами господарювання трудового законодавства.
Твердження позивача про особисту зацікавленість службових осіб відповідача при проведенні перевірки є необґрунтованими і судовою колегією відхиляються як неспроможні.
Описки, допущені при складанні акту не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів при наявності і доведеності факту таких порушень.
Також, судова колегія визнає необґрунтованими посилання позивача на неправильне застосування штрафних санкцій щодо їх розміру.
Згідно з п.19.1 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Відповідно до ч.8 ст.19 ГК України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Єдиним виключенням згідно з нормами законодавства України є платники фіксованого податку, звільнені від обов'язкового ведення обліку доходів та витрат на підставі п.22.10 ст.22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та абз.22 п.1 ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”.
Згідно зі ст.14 Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. Фіксований податок сплачується громадянином -платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Крім цього, згідно п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 752, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 № 12.
Як вірно зазначено в постанові господарського суду, позивач не є платником фіксованого податку, а є платником єдиного податку і не звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, тому розмір застосованих до позивача стягнень відповідає вимогам Закону України “Про захист прав споживачів”.
Порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів встановлений Положенням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, відповідачем додержаний, штрафні санкції до СПД ОСОБА_1. застосовані правомірно і обґрунтовано, постанова Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 18 квітня 2006 року № 422 відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції відповідача, а тому підстав для її скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що постанова господарського суду повністю відповідає обставинам справи та чинному законодавству і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.160, 167, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2006 року у справі № А16/139 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
Л.М.Білецька
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В.Водопоєнко