Судове рішення 22-ц-719/11 від 20.04.2011

Судове рішення #14578755

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц-719/11

Справа № 22ц-719/11 Головуючий у І-й інстанції Щербина С.В.

Категорія 46 Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України.

22 лютого 2011 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Довжук Т.С. та Мурлигіної О.Я.,

із секретарем судового засідання Меріковою Д.В.,

з участю :

прокурора – Круш Т.О.,

представника Міністерства юстиції України – Зубрицької А.О.,

відповідачки – ОСОБА_3,

представника відповідачки – ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Міністерства юстиції України в інтересах Муніципальної адміністрації м. Сан-Бенедетто-дель-Тронто республіки Італії до ОСОБА_3 про визнання незаконним утримування на території України малолітньої дитини та забезпечення її повернення до Італії, -

у с т а н о в и л а :

17 листопада 2010 року Міністерство юстиції України в інтересах Муніципальної адміністрації м. Сан-Бенедетто-дель-Тронто республіки Італії пред’явило зазначений позов, який обґрунтувало наступним.

6 квітня 2006 року, під час тимчасового перебування в Італійській Республіці, громадянка України ОСОБА_6 народила від громадянина Італії ОСОБА_7, з яким проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу, - доньку ОСОБА_1

До вересня 2009 року долею дитини та доглядом за нею опікувалися її батьки, з якими вона проживала в АДРЕСА_2

Проте, у зв’язку з неналежним виконанням ними своїх батьківських обов’язків, терміновими рішеннями Суду у справах неповнолітніх м. Марке Республіки Італія № 2429 від 19 серпня 2009 року та № 3220 від 8 жовтня 2009 року малолітню Алессію Льюззу спочатку передано під патронат соціальної служби м. Сан-Бенедетто-дель-Тронто і зобов’язано батьків узгоджувати всі дії щодо дитини з названим органом, а потім батьків тимчасово позбавлено батьківських прав і передано дитину під опіку патронажної родини.

Не дивлячись на таке, ОСОБА_6 самочинно змінила постійне місце проживання малолітньої дитини, без дозволу органів соціальної служби Республіки Італія перевезена доньку до України, де та стала проживати разом з бабусею в належній тій АДРЕСА_1.

Посилаючись на виписані обставини, просило визнати незаконним утримування на території України малолітньої ОСОБА_1 і повернути ту до Італії.

Відповідачка та її представник позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, оскільки вважали, що повернення онуки до Італії до соціальної служби або до сторонніх людей в патронатну родину не відповідає інтересам дитини і завдасть їй вкрай тяжкої психологічної травми.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2010 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувало невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та численним порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду І інстанції змінити, додавши висновок щодо невирішеної вимоги і, залишивши його без зміни в іншій частині.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, Конвенції про права дитини, що набула чинності для України з 27 вересня 1991 року, статей 5, 154, 257 СК України держава Україна гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину - як особистість.

Це ж задекларовано і Преамбулою Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (надалі Конвенція), учасником якої є і Україна.

За нею, держави, що підписали цю Конвенцію, твердо переконані в тому, що інтереси дітей - це найважливіше в справі турботи про них.

В розвиток цього, ст. ст. 13, 20 названої Конвенції, визначено, що незважаючи на положення попередньої статті про необхідність повернення дитини до місця постійного проживання, судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов'язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що:

a) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або

b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Крім того, у поверненні дитини відповідно до положень статті 12 може бути відмовлено, якщо воно не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод.

Наведеним і слід керуватися при розгляді даної справи.

Як вбачається з заяви, пояснень та свідчень відповідачки (а.с.- 15-16); витягу з свідоцтва про народження дитини (а.с. – 40); довідки про сімейний стан батьків дитини (а.с. - 43); копій термінових рішень суду (а.с. – 46-49, 62-64); довідки з дошкільного дитячого закладу (а.с. - 76); копії медичної книжки дитини (а.с. 86-87); акту обстеження умов проживання дитини (а.с. – 89, 95); довідки про склад сім’ї (а.с. - 91); копії договору купівлі-продажу (а.с. - 92); характеристики на відповідачку (а.с. - 94); заяви про повернення дитини (а.с. 18-21), - 6 квітня 2006 року у громадянина Італії ОСОБА_7 та громадянки України ОСОБА_6 у м. Прато в Італії народилася донька Алессія Льюзза. Дитина зареєстрована громадянкою двох держав -України та Італії. До та після народження дитини батьки проживали в АДРЕСА_3. У зв’язку із стаціонарним лікуванням матері дитини - ОСОБА_6 та відсутності належного виконання батьківських обов’язків з боку батька – ОСОБА_7, терміновим рішенням Суду у справах неповнолітніх м. Марке Республіки Італія № 2429 малолітню Алессію Льюззу передано під патронат соціальної служби м. Сан-Бенедетто-дель-Тронто. В наступному, рішенням цього ж суду від 8 жовтня 2009 року батьків тимчасово позбавлено батьківських прав відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_1 та дитину передано під опіку патронатної родини. При цьому, дитину у батьків не відбирали і не передавали під опіку та піклування соціальної служби.

У вересні 2009 року ОСОБА_6 разом з дитиною з дозволу її батька, на законних підставах приїхала в м. Миколаїв, де за згоди ОСОБА_7 тимчасово залишила свою доньку на опікуванні своєї матері та бабусі малолітньої - ОСОБА_3, а сама повернулася до Республіки Італія. З того часу малолітня Алессія постійно проживає з бабусею ОСОБА_3 в належній тій на праві власності двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Дитина перебуває в середовищі рідних, звикла до свого нового оточення, в неї склалися довірливі та теплі стосунки з бабусею, вона готується до школи, відвідує гурток образотворчого мистецтва, забезпечена медичним доглядом, а також усім необхідним для повноцінного розвитку та виховання. Повернення дитини до Італії, з тимчасовим поселенням в патронажній сім’ї, яка є для нею чужою, може дезорієнтувати дитину у звичних сімейних стосунках та цінностях, спровокувати необхідність вибору між батьками та іншими людьми, які не є її ріднею, і як наслідок, викликати тяжкі психічні розлади, що є неприпустимим.

Сторона позивача належними та допустимими доказами виписане не спростувала, хоча за ст. 60 ЦПК України то є її обов’язком.

За таких обставин та з врахуванням інтересів малолітньої дитини і положень ст. 257 СК України, за якими баба, дід, прадід, прабаба мають право опікуватися онуками, брати участь у їх вихованні і утриманні, у позовних вимогах слід відмовити.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги, у виписаному апелянтом обсязі - немає.

В той же час, місцевий суд не звернув своєї уваги на ст. 215 ЦПК України та постанову № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі”, яким передбачено, що резолютивна частина рішення повинна містити висновки по суті усіх позовних вимог, у зв’язку з чим, задовольнившись констатацією факту відмови у позові і висновком щодо однієї із позовних вимог, суд залишив без висновку іншу вимогу, а саме вимогу про визнання незаконним утримування на території України малолітньої дитини.

У зв’язку з тим, що дана вимога судом досліджувалася і в мотивувальній частині відносно неї є доводи суду, колегія вважає за можливе доповнити оскаржене рішення і висновком до невирішеної вимоги.

Що ж до тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу про неповне з’ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, то вони є необґрунтованими. Місцевий суд, у відповідності з принципом диспозитивності, дослідив усі надані сторонами докази і дав їм належну оцінку. Збирання інших доказів, не є справою суду. Суд, за клопотанням сторони і в межах норм цивільно- процесуального законодавства, може надати стороні допомогу у витребувані певних доказів, якщо без втручання суду докази неможливо отримати

Що ж до твердження про порушення судом норм матеріального права, то вони є наслідком різного розуміння чинного законодавства судом і названою особою, а тому не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст. 307-308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2010 року змінити, додавши наступний висновок.

Відмовити Муніципальній адміністрації м. Сан-Бенедетто-дель-Тронто Республіки Італія, позов в інтересах якого пред’явлено Міністерством юстиції України, у вимозі до ОСОБА_3 про визнання незаконним утримування на території України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді