Судове рішення 22-ц-770/11 від 20.04.2011

Судове рішення #14578747

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц-770/11

Справа N 22ц-770/11 Головуючий у І інстанції Батченко О.В.

Категорія – 27. Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України.

15 березня 2011 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Буренкової К.О. та Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання - Меріковою Д.В.,

з участю:

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – Орла А.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2011 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного банку “Форум” (далі АКБ “Форум”), ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним у зв’язку із їх невідповідністю вимогам закону, -

у с т а н о в и л а :

22 лютого 2010 року ОСОБА_4 пред’явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

31 серпня 2007року ОСОБА_5 уклала з АКБ «Форум» кредитний договір № 590/07/02-КЕе, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_5 взяла, кредит на споживчі потреби у розмірі 9 500 доларів США під її зворотне зобов’язання повернути його частинами до 20 серпня 2009 року та сплачувати 22 % річних за користування ним.

Того ж дня на забезпечення виконання кредитного договору, Банк та ОСОБА_4В уклали договір поруки № 449, за яким той брався виступити поручителем і нести солідарно з ОСОБА_5 цивільно-правову відповідальність за невиконання останньою кредитного зобов’язання.

Посилаючись на те, що Банк не мав права надавати кредит у валюті іноземної держави, оскільки не мав індивідуальної ліцензії на вчинення названої валютної операції, просив позов задовольнити.

Представник відповідача АКБ «Форум» позов не визнав, пояснивши, що на час укладення сторонами кредитного договору Банк мав ліцензію та дозвіл на залучення та розміщення грошових коштів в іноземній валюті, а тому позов є необґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги визнала.

Рішенням місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено за його безпідставністю.

ОСОБА_4 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування скарги посилалась на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду І інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що при укладанні кредитного договору та договору поруки сторонами додержано усіх вимог цивільного законодавства та законодавства, яке регулює банківську діяльність, а тому законних підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду І інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Відповідно до статі 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, а саме, коли:

- зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин не має необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі;

- недотримано встановленої законом форми правочину;

- правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Як вбачається із кредитного договору (а.с.- 8-10), договорів поруки (а.с. - 11-12) банківської ліцензії № 62 від 3 грудня 2001 року (а.с. – 37), дозволу Національного банку України № 62-1 з додатком до нього від 3 грудня 2001 року (а.с. – 70, 71) – АКБ “Форум”, на час укладення оспорюваного кредитного договору та договору поруки мав банківську ліцензію на здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п. п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2, ч. 4 ст. 47 названого закону. Крім цього, в додатку до дозволу Національного Банку України № 62-1 прямо передбачено, що банк має право здійснювати фінансові операції з залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

За такого і, у відповідності до ст. 19 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п. 8.12 постанови Правління Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року “Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України та про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, ч. 3 ст. 533 ЦК України сторони мали законне право на укладення кредитного зобов’язання в іноземній валюті і вони таке право використали, уклавши оспорювані договори, а тому визнати їх недійсними за зазначеною позивачем підставою - не можна.

Оскільки такого ж, з таких же мотивів дійшов й місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про відсутність у банка індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором, що, як на його думку, є беззастережною підставою для задоволення позову, то воно не може слугувати скасуванню судового рішення, оскільки необґрунтоване. Використання Банком індивідуальної ліцензії фактично є звуження обсягу його повноважень і передбачено лише в конкретних випадках, а саме, у разі перевищення термінів і сум надання або одержання кредиту, що не є випадком при укладанні спірного кредитного договору.

Крім цього, в 2007 році позивач та відповідач ОСОБА_5, будучи вільними в укладанні кредитного договору та договору поруки, виборі контрагента та визначення його умов, висловили своє бажання на отримання кредиту саме в іноземній валюті і до звернення до суду в 2010 році не тільки вважали його дійсним, а й виконували його умови.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді:

Справа N 22ц-770/11 Головуючий у І інстанції Батченко О.В.

Категорія – 27. Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

(вступна і резолютивна частини).