АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц-880/11
Справа N 22ц 880/2011. Головуючий 1 інстанції Павлова Ж..П.
Категорія - 32. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А
іменем України.
29 березня 2011 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Величковською В.С.,
з участю:
представника позивача – ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
його представника ОСОБА_5,
представника малого приватного підприємства “ТФТ”
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою малого приватного підприємства “ТФТ” рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2011 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до малого приватного підприємства “ТФТ”, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договору з перевезення пасажирів, -
у с т а н о в и л а
19 листопада 2009 року ОСОБА_6 пред’явила позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про стягнення 10 342 гривень на відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала наступним.
ОСОБА_4 є власником автобуса ПАЗ-3208 державний номер НОМЕР_1.
ОСОБА_8 на підставі трудового договору, укладеного з власником автобуса, працює на ньому водієм, здійснюючи перевезення пасажирів на внутрішньо міському маршруті № 8 м. Миколаєва.
14 вересня 2008 року, внісши плату за проїзд, вона уклала з перевізником договір перевезення за умовами якого той брався надати їй якісну та безпечну послугу з перевезення, проте свого обов’язку не дотримався.
Не дочекавшись її виходу з автобусу, ОСОБА_8 розпочав рух транспортного засобу, внаслідок чого вона випала, отримавши тілесні ушкодження середньої тяжкості.
На відновлення здоров’я вимушена була витратити 10 342 гривні власних коштів, морально страждала.
Посилаючись на відмову відповідачів покрити завдані збитки добровільно, просила позов задовольнити.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2010 року до участі у справі як співвідповідачів залучено мале приватне підприємство “ТФТ”, яке є володільцем ліцензійної карти на внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування маршруту № 8, а, відповідно, перевізником по договору, та ОСОБА_7, яка укладала з малим приватним підприємством “ТФТ” договір про співпрацю з перевезення пасажирів автобусом, зареєстрованим за її чоловіком.
Подружжя ОСОБА_7 та представник малого приватного підприємства “ТФТ” позов не визнали, вважаючи, що не є належними відповідачами по справі.
Правова позиція ОСОБА_9 суду невідома, оскільки він не брав участі у судовому засіданні.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2011 року позов задоволено частково.
З малого приватного підприємства “ТФТ” на користь позивача стягнуто 10 342 гривні 54 копійок на відшкодування збитків та 1 000 гривень – на відшкодування моральної шкоди.
В задоволені вимог до решти відповідачів відмовлено за їх безпідставністю.
Мале приватне підприємство “ТФТ” подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове – про відмову у вимозі до нього.
Скаргу обґрунтовувало невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а саме, помилки у визначені належного відповідача, яким, як на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, є страхова компанія “САЛАМАНДРА-ЛТАВА”, що є страховиком цивільної відповідальності власника автобуса ПАЗ-3208 державний номер НОМЕР_1.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_10, суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань до моменту ухвалення рішення, що за висновком суду має наслідком відповідальність боржника на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вони породжують правовідносини, за змістом яких …має право на (яке право підлягає захисту).. , а … зобов’язаний (назвати обов’язок)… .
Не дивлячись на таке, … не виконав узяті на себе ( покладені на нього законом, правочином) обов’язок (ки) чим порушив прав(о)а… на….
Через це, порушене право підлягає судовому захистові, за правилами, встановленими ст.ст. …, а саме, шляхом …..
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Так, з … вбачається, що … дійсно … заподіяно…, чим порушено право … на ….
Відновлення (захист) такого права передбачено ст.ст. , і саме вони застосовані судом 1 інстанції при урегулюванні даного спірного суспільного відношення.
Тому, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до твердження апелянта про .. , то воно не може бути взяте до уваги, оскільки спростовуються … / суперечать положенням ст. , що передбачає …/; оскільки вони допустимими засобами доказування не доведені, а за ст. 60 ЦПК України, таке є обов’язком сторони, яка на них посилається як на підставу своїх вимог.
Стосовно його ж вимоги про…, то вона теж не може бути задоволена, оскільки не має правової та доказової бази і, більше того, спростовуються …
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу малого приватного підприємства “ТФТ” відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді: