01.04.2011

 Справа № 2-2899/10

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

               головуючого –судді Бойко О.М.

               при секретарі Прохорові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні від позову відмовилася посилаючись на те, що трудовий договір від 06.04.2008 року, укладений з ОСОБА_2 на виконання робіт по перевезенню вантажу 01 липня 2009 року було розірвано за власним бажанням відповідача.

Відповідачка за первісним позовом в судовому засіданні підтримала  зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому зазначила про те, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем. 06 березня 2008 року між нею та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір №8826, згідно якого відповідачка прийняла її до себе на роботу на посаду начальника цеху, про що у її трудовій книжці був зроблений відповідний запис про прийняття на роботу. Згідно п. 3 вище вказаного договору відповідачка повинна була їй сплачувати заробітну плату на місяць у розмірі мінімальної, але відповідачка жодного разу не виконала свого зобов'язання, хоча вона працювала добросовісно. ОСОБА_1 на прохання оплати просила почекати, пояснюючи, що в неї немає грошей.

20 травня 2009 року вона вже не попросила, а поставила вимогу перед відповідачкою про проведення розрахунку згідно договору, проте їй було поставлено ультиматум - чи вона продовжує працювати, чи може покинути роботу. Оскільки строк договору був невизначений я пропонувала     ОСОБА_1 розірвати договір, написавши заяву про звільнення за особистим бажанням.

Заборгованість по невиплаченій заробітній платі за 2008 рік встановлює: 5282 грн. 75 коп.

Березень - 515 : 20 = 25 грн.75 коп. х 17 = 437.75 грн.

Квітень - 525 грн., травень - 525 грн., червень - 525 грн., липень - 525 грн., серпень - 525 грн., вересень -525 грн., жовтень -545 грн., листопад - 545 грн., грудень - 605 грн.

Заборгованість по невиплаченій заробітній платі за 2009 рік встановлює : 2770 грн.84 коп.

Січень - 605 грн., лютий - 605 грн., березень - 605 грн., квітень - 625 грн., травень - 625 : 17 = 36 грн.76 коп. х 9 = 330.84 грн.

Загальна сума невиплаченої їй відповідачкою заробітної плати складає 8053 грн. 59 коп.

20 травня вона відробила повний день. 21 травня її не допустили до роботи, ОСОБА_1 сказала, щоб вона чекала виклик до державного фонду зайнятості. Виклик був отриманий із запізненням. Оскільки іншого виклику не було вона особисто звернулася до державного фонду зайнятості Індустріального району де написала заяву, що працедавець не виплачує заробітну плату та наполягає на розірванні договору за згодою сторін, а не за її особистим бажанням.

За минулий час ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідачки по питанню звільнення та розрахунку, але вона відмовлялася, пояснюючи що в неї немає грошей. Також їй не була виплачена грошова компенсація за невикористану відпуску, яка передбачена п.6 договору.

Її середній заробіток за час роботи становить: 563 грн. ЗЗ коп.  (6760 грн. : 12 ). Таким чином відповідальність за затримку розрахунку при звільнені встановлює 5633 грн. 30 коп. ( 563.33 х 10).

У зв'язку з тим, що їй не виплачували заробітну плату, вона була змушена написати заяву про звільнення з роботи. На протязі більш року брати гроші в борг, зараз їх віддає з процентами. Більш того їй відповідачка обіцяла платити по 3000 грн. на місяць, але не виконала ні зобов'язання за договором ні усну домовленість. Крім того, їй доводилося працювати в вихідні та вночі. Відповідачка до цього часу не зробила запису в трудову книжку як про прийом так і про звільнення з роботи, а в своєму первісному позові надає неправдиві данні про те, що нібито вона самовільно залишила роботу.

Також тепер вона змушена ходити по судах, переживати, витрачати свій час, все це надає їй моральні страждання, які вона оцінює у 5000 грн. і просить їх стягнути з відповідача.

Відповідачка за зустрічним позов ОСОБА_1 в судове засідання проти зустрічного позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні пред’явлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 01 липня 2009 року трудовий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується відміткою в зазначеному договорі, тому у задоволенні первісного позов суд вважає за необхідне відмовити, оскільки відсутній предмет спору.

За зустрічним позовом ОСОБА_2 встановлено, що 06 березня 2008 року між нею та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір №8826, згідно якого відповідачка прийняла ОСОБА_2 до себе на роботу на посаду начальника цеху, про що у її трудовій книжці був зроблений відповідний запис про прийняття на роботу. Згідно п.3 вище вказаного договору ОСОБА_1 повинна була їй сплачувати заробітну плату на місяць у розмірі мінімальної.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівнику регулярно в встановлені договором строки, але не рідше двох разів на місяць, проте відповідачка не виконувала своїх зобов'язань як роботодавця.

Заборгованість по невиплаченій заробітній платі за 2008 рік встановлює: 5282 грн. 75 коп.

Березень - 515 : 20 = 25 грн.75 коп. х 17 = 437.75 грн.

Квітень - 525 грн., травень - 525 грн., червень - 525 грн., липень - 525 грн., серпень - 525 грн., вересень -525 грн., жовтень -545 грн., листопад - 545 грн., грудень - 605 грн.

Заборгованість по невиплаченій заробітній платі за 2009 рік встановлює : 2770 грн.84 коп.

Січень - 605 грн., лютий - 605 грн., березень - 605 грн., квітень - 625 грн., травень - 625 : 17 = 36 грн.76 коп. х 9 = 330.84 грн.

Загальна сума невиплаченої їй відповідачкою заробітної плати складає 8053 грн. 59 коп.  

Середній заробіток за час роботи ОСОБА_2 становить:    563 грн. 33 коп.  (6760 грн. : 12 ). Таким чином відповідальність за затримку розрахунку при звільнені встановлює 5633 грн. 30 коп. ( 563.33 х 10). Позовні вимоги ОСОБА_2 у відшкодуванні зазначених сум підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 відносно невикористаної відпустки, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки ні позивачем ні відповідачем не було надано розрахунку компенсації за невиплачену відпустку.

Крім того, згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, суд  вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню. Разом з цим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд зменшує розмір моральної шкоди до    500 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 136 грн. 87 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 367 ЦПК України,  ст.ст. 47, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити.

Позов ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 8053 гривень 59 копійок, суму у розмірі 5633 гривень 30 копійок за затримку розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 136 гривень 87 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                О.М. Бойко