Унікальний номер справи 761/7369/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14978/2024

Головуючий у суді першої інстанції Н.Г.Притула

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Вердикт Капітал»

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року,

у с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення безпідставно набутих коштів.

В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 42 462,68 грн., а також судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 76242, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 52 436,62 грн.

На підставі даного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. було відкрито виконавче провадження № 66632964 та здійснювались виконавчі дії щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Постановою від 16.09.2021 приватний виконавець звернув стягнення на доходи позивача та в межах зазначеного виконавчого провадження із заробітної плати позивача було стягнуто 42 462,68 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2023 (справа №761/33098/23) виконавчий напис №76242 від 12.06.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню.

В зв`язку із зазначеним, стягнуті в межах виконавчого провадження грошові кошти є безпідставно стягнутими, тому позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, задоводено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 37 875 грн. 23 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 4 459, 50 грн. та судовий збір в сумі 1 080,26 грн.

Не погодившись із рішенням суду,Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», звернулось з апеляційною скаргою, у якій посилалося на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що правовою підставою для звернення до суду позивачем зазначено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, проте на думку апелянта до спірних правовідносин не підлягає застосуванню вказана норма матеріального права, адже правовідносини між сторонами є договірними, так як виникли з кредитного договору. Договірний характер правовідносин, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» з позичальника коштів в рахунок сплати заборгованості за ним.

Апелянт зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України лише у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на дату розгляду справи, кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а отже відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса оскільки, на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювалися правомірно.

На думку апелянта визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підствою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заперечує також щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вважає, що заявлений позивачем розмір таких витрат є завищеним.

Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №76242, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 52 436,62 грн.

На підставі даного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. було відкрито виконавче провадження № 66632964.

Постановою приватного виконавця від 16.09.2021 було звернуто стягнення на доходи позивача, які вона отримує в ТОВ "Джаст Ін".

В межах вказаного виконавчого провадження із заробітної плати позивача було стягнуто загальну суму 42 462,68 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "Фора" про доходи та утримання від 22.01.2024 року №387.

Довідка не містить інформації, що вказана сума перерахована на рахунок відповідача.

В той же час, відповідно до довідки, наданої ТОВ «Вердикт Капітал», на рахунки відповідача в якості стягнення заборгованості від органів державної виконавчої служби та приватних виконавців за кредитним договором №600271721 боржником ОСОБА_1 здійснено зарахування на загальну суму 37 875,23 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2023 (справа №761/33098/23) виконавчий напис №76242 від 12.06.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили.

Постановою приватного виконавця від 17.01.2024 було закінчено виконавче провадження № 66632964 у зв`язку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис нотаріуса від 12 червня 2021 року № 76242, на підставі якого проведено оспорюване стягнення, рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, відтак, в силу положень ст. 1212 ЦК України, відсутня правова підстава для набуття відповідачем зазначених коштів, а стягнуте за виконавчим написом нотаріуса підлягає поверненню позивачці. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що між сторонами існують договірні правовідносини, а сам по собі факт визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед відповідачем. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Оскільки в даній справі виконавчий напис, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 76242, за яким стягнуто з позивача на користь відповідача грошові кошти, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

Посилання скаржника на те, що кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а отже відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису, є неспроможними, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості до суду не зверталося, хоча не позбавлено такого права.

Сама по собі наявність між сторонами договірних правовідносин не свідчить про отримання відповідачем коштів на достатніх правових підставах, оскільки вони були сплачені саме на виконання виконавчого напису нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, а не в порядку виконання умов кредитного договору.

Що стосується витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: договір про надання правничої допомоги від 19.02.2024; додаток №1 до договору, де встановлено розмір гонорару в сумі 5 000,00 грн.; копію платіжної інструкції №Р24А2359469296D8424 від 20.02.2024 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, врахувавши клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, та часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції на думку колегії суддів дійшов до вірного висоновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 459,50 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції та особистого тлумачення заявником норм закону.

При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд у своєму рішенні правильно визначив наявність підстав для стягнення безпідставно набутих коштів. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна