Справа № 2-1636/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року

Суддя Комсомольського районного суду  м. Херсона Мусулевський Я.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_2 про тлумачення заповітів,

                                            встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому зазначив, що 30.05.1994 року ОСОБА_3 склала на його ім‘я заповіт. Також в цей же день між ним та ОСОБА_3 було укладеного договір довічного утримання, за яким квартира АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_4, після їх смерті перейде у його власність. ОСОБА_4 помер в 1995 році. Дев‘ятнадцятого квітня 2001 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім‘я ОСОБА_5, за яким все своє майно заповіла останній. Позивач вважає, що «ОСОБА_3 фактично уклала два заповіти, які несу перечать один одному  в частині моменту набуття майна спадкодавцем, що у подальшому за заповітом передається у власність спадкоємцям і як наслідок, у спадкоємців виникає право власності на різне майно у ОСОБА_1 на майно, що буде належати ОСОБА_3 за законом у майбутньому, можливо і після смерті, а у ОСОБА_5 на все майно, що належить спадкодавцеві на момент смерті». В 2001 році ОСОБА_3 померла. За заповітом від 19.04.2001 року все майно померлої, в тому числі і вище зазначена квартира, перейшло у власність ОСОБА_5. чим були порушені його права як спадкоємця. На теперішній час власником квартири являється ОСОБА_2, який набув право власності в результаті відчуження квартири.

Позивач просить суд здійснити тлумачення заповітів ОСОБА_3 від 30.05.1994 року та від 19.04.2001 року щодо їх дійсності та в частині суперечності заповітів один одному.

Однак позов не відповідає вимогам  ст. 119 ЦПК України, а саме: позов не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та в позові відсутнє зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1256 ЦК України у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Вказана норма закону чітко визначає підставу за якою суд може здійснити тлумачення заповіту, а саме при наявності спору між спадкоємцями.

Позивач же не зазначає про наявність спору з ОСОБА_5, як спадкоємцем ОСОБА_3. В позові ОСОБА_1 зазначає в якості відповідача Третю Херсонську державну нотаріальну контору, тобто спір існує з нотаріальною конторою, але в позові жодним чином не вказано про спір або наявність вимог до нотаріальної контори.

Крім того, з позову вбачається, що у самої ОСОБА_5 спору з ОСОБА_1 з приводу спадкового майна, а саме АДРЕСА_1, бути не може, оскільки ОСОБА_5 спадщину прийняла та нею розпорядилася. В результаті чого власником квартири являється ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Тобто тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов'язком за умови наявності спору. За відсутністю спору, суд не може тлумачити правочин.

До того ж, в порушення ст.. 119 ЦПК України позовні вимоги викладені таким чином, що з їх змісту не зрозуміло тлумачення яких умов правочинів необхідно здійснити.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, -

                                                        ухвалив:                                                                  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Позов ОСОБА_1 до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_2 про тлумачення заповітів - залишити без руху.

Надати  строк для усунення недоліків до 06.04.2011 року.       

          Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяЯ. А. Мусулевський