Справа № 2-а-573/11

П О С Т А Н О В  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року                                                               Тельманівський районний суд Донецької області

у складі:          головуючого судді                                                  Ковальова І.П.,

при секретарі                                                            Сокирко І.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини  війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини  війни, мотивуючи тим, що вона віднесена до категорії діти війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач порушував її право, визначене законом, не нараховував та не виплачував їй щомісячне підвищення до пенсії. Позивачка просила суд поновити їй строк звернення до суду за захистом прав, визнавши причину пропущення строку поважною, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії, зобов’язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни за період з 12 листопада 2010 року по теперішній час та з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою  

Позивачка надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її  відсутності, на позові наполягала.

Відповідач у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів не надав до суду ні заперечення проти позову, ні заяву про визнання позову. Відповідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і мешкає в смт. Андріївка Тельманівського району Донецької області, має правовий статус дитини війни та перебуває на обліку відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій  чи бездіяльності  суб'єктів  владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно  ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судом встановлено, що постановою Тельманівського районного суду Донецької області від  12.11.2010 року у адміністративній справі № 2-а-137/10 було задоволено позовні вимоги позивачки про зобов’язання відповідача провести їй нарахування та виплату підвищення до пенсії за статус дитини війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 листопада 2010 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за період з 13.11.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року неправомірною та зобов’язати відповідача зробити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 13.11.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI на 2010 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня –695 гривень, з 1 квітня –706 гривень, з 1 липня –709 гривень, з 1 жовтня 2010 року –723 гривні.

Згідно статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року № 2857-VI на 2011 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня –750 гривень.

Враховуючи викладене, те, що дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася,  суд  вважає чинними  положення ст. 6  вказаного Закону і позовні вимоги позивача щодо покладення на відповідача зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за 2010 рік та 2011 рік такими,  що підлягають задоволенню.

  Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.

  Вивчивши матеріали справи та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка відповідно до ч. 1 ст. 94  КАС України повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивачки, складає 1 гривня 70 копійок.

 На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158 –163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,

  П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 13 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 04 квітня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 13 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 04 квітня 2011 року за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням фактично отриманих сум та з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 гривня 70 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя