Справа № 2-а-398/11

П О С Т А Н О В  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року                                               Тельманівський районний суд Донецької області

у складі:   головуючого судді                                          Ковальова І.П.,

                 при секретарі                                                       Сокирко І.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Тельманове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації про виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

           В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення одноразової компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та з 1994 року є інвалідом ІІІ групи по захворюванню, яке пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. З 23 листопада 2009 року за висновками МСЕК йому встановлена ІІ група інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинна була виплачена одноразова компенсація, як інваліду ІІ групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності по ІІ групі. У випадках встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця в компенсаціях (для ІІІ групи інвалідності встановлено 30 мінімальних заробітних плат). Виходячи з вищенаведеного, відповідач повинен йому сплатити одноразову компенсацію у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, у зв’язку з чим 27.12.2010 року він і звернувся до відповідача, але 29.12.2010 року отримав відмову у виплаті цієї компенсації. Просить суд визнати дії УПСЗН Тельманівської райдержадміністрації щодо відмови у виплаті одноразової компенсації у зв’язку з встановленням йому вищої групи інвалідності неправомірними, зобов’язати УПСЗН Тельманівської райдержадміністрації виплатити йому одноразову компенсацію у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, а також звільнити його від сплати судових витрат.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити. В запереченні відповідач зазначив, що згідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 04.03.1993 року № 796-ХІІ відповідач має право на одноразову компенсацію у зв’язку з встановленням вищої групи інвалідності у розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Однак, ст. 62 цього Закону зазначає, що роз’яснення порядку застосування закону провадиться у Порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. Також, ч. 2 ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно Законами про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної компенсації в розмірах, встановлених постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Таким чином, невиконання посадовими особами управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації вимог вищевказаної постанови є підставою для притягнення до юридичної відповідальності. Оскільки виплата позивачеві даної допомоги здійснюється в межах фінансових ресурсів, виділених на зазначені цілі, отже дії УПСЗН не можна вважати неправомірними. ОСОБА_1 зазначена одноразова компенсація була нарахована, але не була відшкодована у зв’язку з тим, що накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку в управлінні державного казначейства, з причин винесених судових рішень, отже УПСЗН діяло виключно в межах законодавства та наданих йому обов’язків і повноважень. Також, відповідач посилається на те, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.    

Відповідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження.

          Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до наступного.

          Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, був інвалідом ІІІ групи, з 23.11.2009 року є інвалідом ІІ групи, знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації, яке відповідно до ст. 2 КАС України є суб’єктом владних повноважень.

У своїй відповіді за № 07Вх.01-1319 від 29 грудня 2010 року на заяву позивача УПСЗН повідомило, що йому була нарахована одноразова компенсаційна виплата, як ліквідатору ЧАЕС при отриманні ІІ групи інвалідності у сумі 94,80 гривень 29.01.2010 року, але не було відшкодовано вищевказану компенсацію у зв’язку з тим, що накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку в управлінні державного казначейства, з причини винесених судових рішень.

          Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно до ст. 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров’я, оскільки згідно зі ст. 50 Конституції України «кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушення цього права шкоди», що відображено в рішенні Конституційного суду України від 11.10.2005 року № 8-РП/2005.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позиція Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації ґрунтується виключно на постановах КМУ, проте як виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року ОСОБА_1 має право на отримання при переході на вищу групу інвалідності, зокрема на другу, різниці в компенсаціях у розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що виходячи з існуючих можливостей держава гарантує виплату одноразової компенсації в розмірах, встановлених постановами КМУ, а також, що одноразова компенсація відповідачеві не була виплачена у зв’язку з тим, що було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку в управлінні державного казначейства, з причин винесених судових рішень, так як вважає їх необґрунтованими й такими, що не відповідають діючому законодавству України.  

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1, 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

          На підставі ст. ст. 8, 16, 19, 22, 50 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 48, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями до нього, статтями  5, 6, 8, 9, 10, 15, 86, 88, 159, 161, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації про виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС задовольнити.

          Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1, інваліду ІІ групи, одноразової компенсації у зв’язку із зміною групи інвалідності.

          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації за рахунок державних коштів на користь ОСОБА_1 невиплачену суму одноразової компенсації у зв’язку із зміною групи інвалідності у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.   

 Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

 Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя