Справа № 1-72/11

В И Р О К

Іменем України

 "13" квітня 2011 р. Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді  Мочульської Л.  Т.

за участю секретаря                    Белінська С. І.,

прокурора                                  Гаврилюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець кримінальну справу про обвинувачення  

          ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1одження, уродженця с. Вороновиця Вінницького р-ну Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова середня, неодруженого,  не працюючого, раніше  не судимого

          у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

                                                            В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

          22 травня 2010 року біля 01.00 години ОСОБА_1  спільно з ОСОБА_2, знаходячись на дискотеці в с. Лукашова Липовецького р-ну Вінницької обл. безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи встановлені в суспільстві норми поведінки та моралі і громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи грубу силу, наніс один удар ногою в голову ОСОБА_3, причинивши йому тілесні ушкодження у вигляді «закритої черепно-мозкової травми : струсу головного мозку, забою м'яких тканин зовнішнього носа, переломів коренів 1-го і 2-го зубів на верхній шелепі справа, неповні вивихи 1-го і 2-го зубів на верхній щелепі зліва», які згідно висновку експерта № 1315 від 13.07.2010 року належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

          Вироком Липовецького районного суду від 30.12.2010 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.296 КК України за вчинення даного злочину на три роки обмеження волі. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з двохрічним іспитовим строком .

          Підсудний , як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, вину свою визнав повністю. Щиро  розкаявся у вчиненому та по суті пред'явленого обвинувачення  суду пояснив, що біля 24.00 години 22 травня 2010 року він знаходився біля дискотеки, яка проводилась в приміщенні магазину по вулиці Леніна в с. Лукашова Липовецького району Вінницької області. Він стояв сам і побачив, що з приміщення де була дискотека, вибіг немісцевий хлопець за яким побіг слідом його товариш ОСОБА_2 . ОСОБА_2 неподалік від нього наздогнав цього хлопця (як він згодом дізнався його звуть ОСОБА_3) і вдарив його два чи три рази кулаком в обличчя. Чому ОСОБА_2 зробив це він не знає. Після цього ОСОБА_3 запитав у нього де тут продається горілка і він відповів йому що горілки не продає. ОСОБА_3 звернувся до нього невнятно та образливим тоном, тому він вдарив його один раз ногою в голову і той впав на землю. Після цього ОСОБА_3 встав з землі і кудись пішов. Більше він його того вечора не зустрічав і не бив ні його, ні будь-кого іншого. При ньому ОСОБА_3 свідомості не втрачав. Йому здалося що ОСОБА_3 того вечора був в стані алкогольного сп'яніння, адже запитував його де можна купити горілки і поведінка його при цьому нагадувала поведінку нетверезої людини. Якби ОСОБА_3 не поліз до нього того вечора з запитаннями, то він би його не бив.

Враховуючи думку учасників  судового процесу, та приймаючи до уваги, що підсудний   повністю визнавав  свою вину як на досудовому, так і під час судового слідства, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, визнав недоцільним дослідження  фактичних обставин справи, оскільки  зазначені фактичні обставини справи  ніким не оспорюються, а  від цивільного позову  потерпілий відмовився. При цьому судом роз"яснено відсутність у сторін по справі права подальшого оспорювання цих фактичних обставин в апеляційному порядку.

          Дії підсудного      суд кваліфікує за ч.2 ст. 296  КК України, як  хуліганство, тобто грубе порушення громадського  порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

          Грубе порушення громадського порядку ОСОБА_1 виразилось у  вчиненні ним дій, які спричинили істотну шкоду особистим інтересам потерпілого від злочину. Явна неповага до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю виразилась у наступному: нахабно виявленому, очевидному для потерпілого зневажливому ставленні підсудного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності; у нахабному поводженні, демонстрації  грубої  сили, заподіянні   тілесних ушкоджень.

          Призначаючи покарання підсудному,  суд враховує  наступні  обставини.

 Злочин, передбачений  ч.2 ст..296  КК України - відноситься до злочинів  середньої тяжкості.

Обтяжуючих покарання підсудного  обставин судом не встановлено.

Пом'якшуючими    покарання підсудного   обставинами суд визнає щире каяття,  визнання своєї   вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування    заподіяних  збитків.

Підсудний в силу ст.89 КК України –не судимий, негативно  характеризується  за місцем проживання.  

          З потерпілим розрахувався, відшкодував заподіяні збитки, у зв»язку  з чим  потерпілий від цивільного позову відмовився, надавши  суду відповідну заяву.

          Враховуючи викладене,    суд важає, що підсудному    слід призначити покарання  у  виді обмеження волі.

При цьому , приймаючи до уваги  зазначені обставини, особу винного,  його молодий вік,    наявність декількох  обставин, що пом'якшують покарання  та істотно знижують  ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд прийшов до висновку про  можливість виправлення    підсудного без відбування покарання та  вважає   можливим  на  підставі ст. 75 КК України, звільнити його від  відбування   покарання з випробуванням.                       

          Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,

суд

                                                З  А  С  У  Д  И  В:

          ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2  ст. 296  КК України та призначити йому  покарання у виді  ОБМЕЖЕННЯ  волі строком на     2 (два)  роки .

          На підставі ст. 75  КК України, звільнити  ЙОГО  від  відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 2 ( два) роки   не вчинить  нового злочину та виконає покладені на   нього, відповідно до ст.76 КК України , наступні обов'язки:

1.не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи

          2.повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи

                Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили  залишити попередню – підписку про невиїзд.

           Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом  15 діб з  часу проголошення.

Суддя:Л. Т. Мочульська