Справа № 2 –210/11   

          Р І Ш Е Н Н Я

                                          ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючої  судді                                                                                          Арапіної Н.Є.

при секретарі                                                                                                 Тумарової К.К.

за участю:

позивача                                                                                                         ОСОБА_1

відповідача                                                                                                     ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  міста Торез цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                             в с т а н о в и в:

Позивач  звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій зазначено, що 29 грудня 2009 року о 17 год.10 хв. відповідач керуючі автомобілем марки ВАЗ-2121 державний номер НОМЕР_1, який належав йому на праві приватної власності, рухаючись заднім ходом  по вул..Мира м.Тореза  не переконався в безпечності свого  маневру, не звернувся за допомогою до інших осіб, скоїв наїзд на позивача. Позивачу причинені легкі тілесні ушкодження. 20 січня  2009 року постановою інспектора ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Торез відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно відповідача. Постановою Торезького міського суду від 11 лютого 2011 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правовопорушення, яке передбачено ст.ст.122-4, 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала матеріальної та моральної шкоди. Просить про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 940грн., моральної шкоди –5000 грн., витрат на правову допомогу –200 грн., судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення.

          У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1. підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що діями відповідача спричинені матеріальна та моральна шкода. Під час дорожньо-транспортної пригоди відповідачем була пошкоджена куртка вартістю 460 грн., жіночі брюки вартістю 180 грн., сапоги вартістю 300 грн. Позивач відчуває моральні страждання, вимушена нести додаткові затрати при скрутному матеріальному становищі, втратила нормальний сон, відчуває постійне роздратування. Просила про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 940грн., моральної шкоди –5000 грн., витрат на правову допомогу –200 грн., судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення.

Відповідач позов не визнав. Пояснив, що  29 грудня 2009  року сталася  дорожньо-транспортна пригода, є постанова про відмову у порушенні кримінальної справи. Вимоги позивача вважає необґрунтованими щодо пошкодження одягу. Моральну шкоду визнає частково у сумі 500 грн.

          Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини справи.

          Згідно довідки Торезької міської лікарні позивач зверталася за медичною допомогою з приводу забива, крововилива в м'які тканини правої гомілки, забива правого стегна і плеча, садна правої кисті (а.с.6).

Згідно товарних чеків від 12 вересня 2009 року вартість куртки жіночої складає 460 грн., брюк жіночих –180 грн., сапог жіночих –300 грн. (а.с.7).          

          Постановою Торезького міського суду від 11 лютого 2010 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правовопорушення, яке передбачено ст.ст.122-4, 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн (а.с.8).

20 січня 2009 року постановою інспектора відділення ДАЇ міста Тореза УДАІ ГУМВД України в Донецькій області у відношенні відповідача в порушенні кримінальної справи  відмовлено у  зв*язку з відсутністю складу злочину (а.с.10-11).           

          Згідно  довідки позивачу надана правова допомога в складанні позовної заяви на суму 200 грн.(а.с.9).

          Дослідивши добуті докази суд дійшов наступного  висновку.

Положеннями ст.1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди  при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Згідно ст.1187 ГК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням чи збереженням змістом транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, що здійснює цю діяльність, і для інших осіб. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди та ін.) володіє транспортним засобом, механізмом, використання чи збереження якого створює підвищену небезпеку, тобто титульний власник. Юридична ознака титульного власника право володіння транспортним засобом, матеріальна ознака складається в здійсненні фактичного володіння (експлуатації), тобто передбачену законом потенційну небезпечну діяльність, пов'язану з використанням чи збереженням цього обьекта. За загальним правилом сукупність зазначених ознак дозволяє покласти відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки на титульного власника. Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне керування без належного правового оформлення, то субьектом відповідальності є власник транспортного засобу. Особа, що здійснювала діяльність по експлуатації транспортного засобу відшкодовує збиток солідарно.

Відповідно до роз*яснень, викладених в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “ Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди” під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіренності і т.п.).

З огляду на фактичні обставини справи суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача у частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 грудня 2009 року о 17 год.10 хв. відповідач, керуючі автомобілем марки ВАЗ-2121 державний номер НОМЕР_1, який належав йому на праві приватної власності, рухаючись заднім ходом  по вул..Мира м.Тореза,  не переконався в безпечності свого  маневру, не звернувся за допомогою до інших осіб, скоїв наїзд на позивача. 20 січня  2009 року постановою інспектора ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Торез  відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно відповідача. Зі змісту постанови вбачається, що позивачу причинені легкі тілесні ушкодження. Постановою Торезького міського суду від 11 лютого 2010 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правовопорушення, яке передбачено ст.ст.122-4, 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

          Судом оглянуто матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні відповідача по факту спричинення позивачу тілесних пошкоджень. Матеріали містять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи; рапорт оперативного чергового чергової частини Торезького міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області про звернення позивача за медичною допомогою з приводу забива, крововилива в м'які тканини правої гомілки, забива правого стегна і плеча, які отримала 29 грудня 2009 року під час дорожньо-транспортної пригоди; протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди; фототаблицю огляду місця дорожньо-транспортної пригоди; протокол огляду та фототаблицю огляду транспортного засобу; пояснення потерпілих та відповідача; довідку Торезької міської лікарні про звернення позивача за медичною допомогою з приводу забива, крововилива в м'які тканини правої гомілки, забива правого стегна і плеча, садна правої кисті; акта судово-медичного дослідження позивача про те, що синець і садно правої гомілки, садно правої кисті віднесено до легких тілесних пошкоджень; протоколи про скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Судом оглянуто матеріали адміністративної справи про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за скоєння правовопорушення, передбаченого ст.ст.122-4, 124 КУпАП, які містять протоколи про скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 2 ст. 126 КУпАП; протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди; фототаблицю огляду місця дорожньо-транспортної пригоди; протокол огляду та фототаблицю огляду транспортного засобу; пояснення потерпілих та відповідача; постанову Торезького міського суду від 11 лютого 2010 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за скоєння правовопорушення, яке передбаченого ст.ст.122-4, 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Матеріали цивільної справи та оглянуті судом матеріали адміністративної справи про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за скоєння правовопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні відповідача по факту спричинення позивачу тілесних пошкоджень не містять відомостей про пошкодження позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди куртки вартістю 460 грн., жіночих брюк вартістю 180 грн., сапог вартістю 300 грн.

Позивачем суду не доведено, що під час дорожньо-транспортної пригоди відповідачем була пошкоджена куртка вартістю 460 грн., жіночі брюки вартістю 180 грн., сапоги вартістю 300 грн., чим не виконано вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу, роз”яснював сторонам їх права та обов”язки при розгляді справи.   

Таким чином, вимоги позивача про стягнення у відшкодування матеріальної шкоди  у розмірі 940 грн. 95 коп., що складає з вартості пошкодженої куртки -460 грн., жіночих брюк - 180 грн., сапог - 300 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст.84 ЦПК України  витрати з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Гранічний розмір компенсації витрат на правовову допомогу встановлюється постановою  №    590 від 27 квітня 2006 року Кабінету Міністрів України “ Гранічні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ”, згідно з якою якщо компенсація сплачується іншою стороною, гранічний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

           Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення витрати у зв”язку з оплатою правової допомоги не підлягають задоволенню. Верховний Суд України в своїх Правових позиціях ( п.20, 1996 рік) вказав, що згідно зі ст.12 Закону України “Про адвокатуру” оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою й адвокатом. Разом з тим суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат .

Позивачем не доведено розмір оплати правової допомоги, що є його обов”язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК  України.  

Вимоги позивача у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Стаття 1167 ГК України передбачає відшкодування моральної шкоди за наявності вини того, хто її заподіяв, форма вини при цьому не має значення.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” вказано , зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається понесшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування  організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Враховуючи роз”яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, що розмір  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнали   позивачі,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  ступінь зниження престижу,  ділової репутації,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -  за  власною  ініціативою  чи  за   зверненням   потерпілого   - спростування  інформації редакцією засобу масової інформації.  При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.

Суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв»язку з пошкодженням здоров»я, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

Тому вимоги позивача у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково у сумі 1200 грн. 00 коп.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково: стягнути зі  ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у сумі  1200  грн. 00 коп. У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача  підлягають стягненню на користь позивача  судовий збір  в сумі 8 грн. 50 коп. при подачі заяви про відшкодування моральної шкоди.

У відповідності зі ст.81 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі заяви про відшкодування моральної шкоди, пов»язаної з пошкодженням здоров»я  в розмірі  37 грн.  00 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1192  ЦК України,  п.п. 3, 7, 9  постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року “Про судову практику по справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди”, ст.ст.10, 11, 60, 79, 80, 84, 85,  209, 212,  213, 214, 215 ЦПК України,

                                                              В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зі  ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у сумі  1200  грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі  37  грн.  00 коп., всього  1245 (одна тисяча двісті сорок п”ять) грн. 50 коп.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 13 квітня  2011 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Торезького міського  суду                                                                                                     Н.Є.Арапіна