Справа № 2-543/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 23 " квітня 2007 року    Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -                   І.В. Муранової

при секретарі -                            О.В.Бондаренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права на успадкування за законом Уг частини земельної частки (паю), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, вона із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звернулась, тому що вона із матір'ю не проживала та не знала, що матері був виданий сертифікат на пай. Від молодшого брата ОСОБА_3 в листопаді 2006 року вона дізналась про те, що сертифікат знаходиться в старшого брата ОСОБА_2. Після цього вона звернулась до ОСОБА_2. щоб за його письмовою згодою прийняти спадщину, але він їй відмовив. Нотаріальна контора відмовляє їй в оформленні спадщини в зв'язку з тим, що вона пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини.

Під час судового розгляду справи позивач уточнила та доповнила позовні вимоги, в зв'язку з тим, що її брат ОСОБА_2 оформив спадщину на земельну частку (пай) на себе, і одержав свідоцтво про право на спадщину за законом, позивач просить суд визначити їй додатковий термін на право успадкування 1/2 земельної частки (паю) розміром 1,2 умовних кадастрових гектарів на розпайованих землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕМ №446145, видане Бориспільської районної державною нотаріальної конторою 22 грудня 2006 року, частково недійсним; визнати за нею право на успадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 на право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1,2 умовних кадастрових гектарів на розпайованих землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області вартістю 11 189 гривень 50 копійок.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала доповнені позовні вимоги, суду пояснила наступне. Вона дізналась про смерть матері ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент смерті матері вона проживала окремо. Вона не звернулась в нотаріальну контору, тому що не знала про сертифікат на пай матері. Вона не могла залишити сім'ю, в неї хвора свекруха і часто хворіє дочка.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що на похороні матері його сестра ОСОБА_1 заявила, що їй нічого не потрібно. Про спадщину вони говорили із сестрою на кладовищі, коли після смерті матері виповнилось сорок днів. Він не оформляв спадщину тривалий час. Вважає, що оформив все по закону за згодою молодшого брата. 22.12.2006 року державний нотаріус Бориспільського району видав йому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай).

Відповідач ОСОБА_3 під час судового засідання проти позову заперечував, поясняв, що його сестрі ОСОБА_1 було відомо про те, що був земельний пай, бо вони про цей пай говорили на кладовищі, коли після смерті матері було сорок днів. Він до нотаріальної контори за прийняттям спадщини не звертався. Коли він восени 2006 року був в сестри в гостях, сестра почала розмову про те, щоб продати земельний пай. Але він не хоче, щоб земельний пай був проданий.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище -ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідною дочкою ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 НОМЕР_1 /а.с-7/, свідоцтвом про реєстрацію шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 НОМЕР_2 /а.с-8/ та свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 НОМЕР_3/а.с.-5/.

Згідно з ч.І, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.І ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з вимогами ч.І ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч.І ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент смерті із спадкодавцем ОСОБА_4 не проживала та протягом строку, визначеного законом для прийняття спадщини, не подала до Бориспільської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Дана обставина повністю визнана сторонами і тому відповідно до вимог ч.І ст.61 Цивільного процесуального кодексу не підлягає доведенню.

Відповідно до вимог ч.І ст. 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Однак, ч.2 ст. 1272 Цивільного кодексу України передбачає, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Вивченням свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2006 року, виданого державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори /а.с-31/ встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП „Глибоке", розміром 2,4 в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного спадкодавцеві на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії KB №0146814, виданого Бориспільської районною державною адміністрацією Київської області 31 грудня 1996 року на підставі рішення від 16 грудня 1996 року №530, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 31 грудня 1996 року за №1323.

З пояснень відповідачів, в тому числі ОСОБА_2., який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, та відповідача ОСОБА_3, який на момент смерті проживав із ОСОБА_4 і таким чином, за законом вважається таким, що також прийняв спадщину, встановлено, що вони не дають своєї згоди для подання позивачем ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч.3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторонам по справі були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки а також наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, в тому числі роз'яснено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Даючи оцінку поясненням позивача та наданим сторонами доказам, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів та не зазначено джерел їх здобуття, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини.

Посилання позивача як на поважну причину пропуску нею строку для прийняття спадщини на хворобу свекрухи та дочки, на думку суду є безпідставними. Так, згідно з наданими позивачем довідками виконавчого комітету Гайшинської сільської ради та лікарсько-акушерського пункту /а.с.29,30/, позивачка проживає разом із чоловіком ОСОБА_6 та його матір'ю ОСОБА_7, 1931 року, яка має похилий вік та потребує постійного догляду по стану здоров'я, а дочка позивачки ОСОБА_8, 2001 року народження, знаходиться на обліку як часто хворіюча простудними захворюваннями і часто потребує посиленого догляду. Будь-яких належних доказів про дійсний стан здоров'я, часу, протягом якого хворіли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду не надано. З наведеного також вбачається, що крім позивачки догляд за вказаними особами може здійснювати її чоловік ОСОБА_6. З урахуванням викладеного, а також, враховуючи ту обставину, що позивач проживає в Переяславському районі Київської області, твердження позивача, що вона не мала можливості протягом встановленого законом шестимісячного терміну звернутись до Бориспільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, суд вважає надуманими.

Доводи позивача про те, що їй не було відомо про те, що після смерті матері залишило спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки були спростовані поясненнями відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3, які заявили, що обговорювали питання успадкування земельної частки (паю) через сорок днів після смерті їх матері ОСОБА_4. Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів позивачем надано не було. Суд дійшов до висновку, що надана позивачем довідка Глибоцької сільської ради від 21.11.2006 року №2634 про те, що ОСОБА_4 видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) серії KB №0146814, не спростовує пояснень відповідачів про те, що їй було про нього відомо, в тому числі пояснення відповідача ОСОБА_3, який пояснював, що саме восени позивач пропонувала йому продати земельну частку (пай) і була ініціатором даної розмови.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивач користуючись своїм правом прийняти спадщину або не прийняти, без поважних причин, свідомо не подала заяву до Бориспільської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, в зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини..

Оскільки позивач вважається такою, що не прийняла спадщину, її вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я відповідача ОСОБА_2., а також про визнання за нею право на спадкування 1/2 частини земельної частки (паю), власником якого в порядку спадкування є відповідач ОСОБА_2, є безпідставними.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,61,88,209,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ: В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права на успадкування за законом Уг частини земельної частки (паю), відмовити.

Складання повного рішення відкласти на строк не більше ніж п'ять днів.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.