Справа № 2-а-452/11

ПОСТАНОВА

іменем            України

"01" березня 2011 р.

Дзержинський районний суд в складі: Сільченко В. Є.,

при секретарі           Алісовій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Смілянської роти ДПС прапорщика міліції Заболотнього В’ячеслава Борисовича про визнання дій посадової особи  по винесенню постанови серії СА № 350254 від 10.01.2011 року про адміністративне правопорушення  незаконними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, звернувшись до суду із вищеназваним позовом, посилається на ті обставини, інспектором ДПС Смілянської роти ДПС прапорщиком міліції Заболотнім В’ячеславом Борисовичем 10.01.2011 року було винесено постанову відносно нього - ОСОБА_2 про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 255,00 гривень. У вищезгаданій постанові зазначено, що  позивач 10.01.2011 року о  14 годині 44 хвилин керуючи автомобілем Хюндай д.н. НОМЕР_1 на 190 км а/д Київ - Знам’янка в населеному пункті рухався зі швидкістю 96 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 36 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

Позивач вважає вищеназвану постанову протиправною і такою, що порушує його права з наступних підстав.

В постанові серії СА № 350254 від 10.01.2011 року зазначено, що  порушення зафіксовано за допомогою приладу «Візир» № 0812472, але Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2010 року по справі про визнання протиправними дій та заборону вчиняти певні дії: визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відеозаписуючих вимірювачів швидкості "ВІЗИР" з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, та заборонено Міністерству внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, їх посадовим та службовим особам використовувати радіолокаційні відеозаписуючі вимірювачі швидкості "ВІЗИР" з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

10.01.2011 року позивача наздогнав патрульний автомобіль ДАІ та він був безпідставно зупинений інспектором ДПС. На питання позивача про причину зупинки інспектор відповів, що ним перевищено встановлену швидкість руху та надав для огляду показники якогось приладу, зі слів інспектора прилад «Візир». Позивач звернув увагу інспектора на те, що паралельно зі ним, рухалось ще кілька автомобілів і що показники приладу можуть належати будь-якому з них, а також на те, що  під час вимірювання інспектори рухалися в патрульному автомобілі назустріч йому, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.  На пояснення позивача інспектор ніяк не відреагував і склавши протокол, виніс постанову про скоєння  адміністративного правопорушення передбаченого  ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу   у розмірі  255,00 гривень.

Відповідно до вимог розділу 20 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592 працівникам Державтоінспекції МВС забороняється застосовування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної перевірки або мають свідоцтво про таку перевірку, термін дії якого минув. Згідно до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки та ці данні повинні бути наведені в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.

Також відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої  наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185 від 22 лютого 2001 р. при складанні протоколу указується посада, повне найменування  органу  внутрішніх справ,  спеціальне звання особи, яка склала протокол. Замість цього в протоколі, як і в постанові набір літер і абревіатур значення яких відомо лише інспектору.

Свою незгоду з діями інспектора позивач письмово виклав в протоколі. Згідно законодавства України за наявності пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо незгоди зі скоєнням правопорушення, суб’єкт владних повноважень повинен, використовуючи свої повноваження зібрати докази які б підтвердили обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та спростували свідчення позивача, однак таких доказів не протоколі, а ні в постанові не зазначено. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В протоколі і в постанові про адміністративне правопорушення згадується багато статей із законодавства України зміст яких мені невідомий. Моє прохання роз’яснити зміст цих статей було інспектором проігноровано. Також інспектор забороняв мені залучити свідка і вписати його в протокол, відповівши, що таке право мають тільки співробітники ДАІ.

Позивач вважає, що його конституційні права  та свободи грубо порушені, і з ціллю їх захисту, згідно ст. 276 ч. 2 КУпАП   вимушений  вернутися звернутись до суду.

У зв’язку з тим, що  під час зупинки інспектором ДАІ позивач їхав з міста Київ до міста Ялта у двотижневе відрядження, пов’язане з його підприємницькою діяльністю та виконанням зобов’язань відповідно до Договору про надання послуг № 10 від 04.10.2010 року, ним було пропущено десятиденний  строк на оскарження  зазначеною постанови.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд  згідно ст. 289 КУпАП поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії СА № 350254 від 10.01.2011 року та скасувати постанову серії СА № 350254 від 10.01.2011 року про адміністративне правопорушення, складену у відношенні нього, ОСОБА_2.

У судове засідання позивач не з’явився, надав письмову заяву, про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач також не з’явився у судове засідання, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, у зв’язку з чим, суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України проводить розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Згідно до вимог ст. 18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії ( п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).  

Реалізуючи свої повноваження в даній сфері, суб’єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст.9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб’єкта владних повноважень.

Пленум Верховного Суду  України у своїй постанові від 24.06.1988 року (з наступними змінами та доповненнями ) "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" зазначає, що суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

В судовому засіданні встановлено, що 10.01.2011 року відносно позивача посадовою особою - інспектором ДПС Смілянської роти ДПС прапорщиком міліції Заболотнім В’ячеславом Борисовичем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП України складений  протокол про адміністративне правопорушення серії СА1 № 020692 (а.с.6) за ст. 122 ч. 1 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_2 було порушено вимоги п. 12.4 ПДР України, а саме в населеному пункті рухався зі швидкістю 96 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 36 км/год.

Згідно зазначеного протоколу 10.01.2011 року цим же інспектором була винесена постанова СА № 350254,  якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 1 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі  255,00 грн. (а.с. 5)

Зазначена постанова перевірялась судом на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

В постанові серії СА № 350254 від 10.01.2011 року зазначено, що  порушення зафіксовано за допомогою приладу «Візир» № 0812472, всупереч Постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2010 року по справі про визнання протиправними дій та заборону вчиняти певні дії, якою визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відеозаписуючих вимірювачів швидкості "ВІЗИР" з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, та заборонено Міністерству внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, їх посадовим та службовим особам використовувати радіолокаційні відеозаписуючі вимірювачі швидкості "ВІЗИР" з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

Відповідно вимог розділу 20 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592 , яким працівникам Державтоінспекції МВС забороняється застосовування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної перевірки або мають свідоцтво про таку перевірку, термін дії якого минув. Згідно до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки та ці данні повинні бути наведені в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Такі документи та відомості в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, що робить вимірювання незаконним у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”.

Суд також вважає, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності , часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Всі ці факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб’єкта владних повноважень, повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Згідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідач, отримавши адміністративний позов, не надав суду жодного доказу в обґрунтування правомірності своїх дій та будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи до суду не з’явився, що свідчить про його небажання відстоювати свою позицію.

Крім того, відповідно до ст. 289 Кодексу про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає оскарженню протягом 10 днів з моменту її винесення.

У зв’язку з тим, що під час зупинки інспектором ДАІ позивач їхав з міста Київ до міста Ялта у двотижневе відрядження, пов’язане з його підприємницькою діяльністю та виконанням зобов’язань відповідно до Договору про надання послуг № 10 від 04.10.2010 року (а.с. 7), ним було пропущено десятиденний  строк на оскарження  зазначеною постанови.

          У зв’язку з чим суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк на звернення до суду з поважних причин та поновлює його.                                                                                                                                                                            

На підставі викладеного, суд вважає, що постанова про адміністративне правопорушення серії СА № 350254 від 10.01.2011 складена у відношенні ОСОБА_2 підлягає скасуванню, у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки,  а провадження по справі закриттю.

Керуючись ст.ст.3,8,11,69,70,71,86,99, 158-163 КАС України, ст.ст.247,258,288,289,293 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

       Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора ДПС Смілянської роти ДПС прапорщика міліції Заболотнього В’ячеслава Борисовича про визнання дій посадової особи  по винесенню постанови серії СА № 350254 від 10.01.2011 року про адміністративне правопорушення  незаконними та скасування постанови задовольнити.

Визнати незаконними дії  інспектора ДПС Смілянської роти ДПС прапорщика міліції Заболотнього В’ячеслава Борисовича по винесенню постанови серії СА № 350254 від 10.01.2011 року про адміністративне правопорушення.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії СА № 350254, винесену   10.01.2011 року інспектором ДПС Смілянської роти ДПС прапорщиком міліції Заболотнім В’ячеславом Борисовичем в  справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто  ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього  адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі  255,00 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя:В. Є. Сільченко