Справа 4-с-5/07 р.

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У  X  В  А  Л  А

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року.  Татарбунарський районний суд Одеської об­ласті в складі:

головуючого - судді                                                                         Тимошенка С.В.,

при секретарі                                                                                   Коренчук О.Е.,

за участю прокурора

адвоката(ів)                                                                                      ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татар-бунари Одеської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Татарбунарському районі Одеської області ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1. звернувся до суду з скаргою на дії державного вико­навця відділу державної виконавчої служби у Татарбунарському районі ОСОБА_2., посилаючись на наступні обставини. На підставі вико­навчого листа 2-167 від 16.05.2003 p., який видав Татарбунарський районний суд, він зобов'язаний був сплатити на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 34060 грн. за житловий будинок, що розта­шований по АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що у нього були відсутні кошти для сплати боргу, а державний виконавець не надіслав виконавчого листа за його місцем роботи, на будинок було накладено арешт та призначена експертиза для оцінки вартості зазначеного будинку. Згідно з виснов­ком експерта ринкова вартість спірного будинку складає 17791 грн., що втричі менше інвентарної вартості будинку за станом на момент ви­несення судом рішення у 2003 році. Відповідно до згаданого рішення суду від 16 березня 2003 року вартість будинку складала 59150 грн., рішення як взагалі, так і в частині вартості будинку вищими судовими інстанціями не змінювалось і не відмінялось, тому державний викона­вець при вирішенні питання про публічні торги повинен був виходити з цієї вартості будинку, а не призначати експертизу, висновок якої по­рушує його права та законні інтереси.

У судовому засіданні ОСОБА_1. підтримав скаргу.

Державний виконавець ОСОБА_2. скаргу не визнала, вважаючи її не підлягаючою задоволенню, та пояснила, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" вона у зв'язку з відсутністю у заявника достатніх коштів для сплати боргу з метою звернення стяг­нення на належний йому будинок наклала на нього арешт шляхом опису та призначила експертизу для оцінки його ринкової вартості. Вважає, що її дії є правомірними.

2

Заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Копією постанови ( а.с.  ) підтверджується, що Об березня 2006 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 34060 грн. на підставі вико­навчого листа № 2-167, виданого Татарбунарським райсудом 16 травня 2003 року.

Згідно з копією постанови про арешт майна боржника від 16 лис­топада 2006 року ( а.с.   ) на будинок ОСОБА_1. було накладено арешт та заборонено його відчуження.

Як видно з висновку експерта, що було оглянуто у судовому засі­данні, ринкова вартість належного заявнику житлового будинку по АДРЕСА_1на дату оцінки стано­вить 17791 грн.

Згідно з ч.5 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для за­доволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржни­кові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у бо­ржника достатніх коштів чи рухомого майна. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладане на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту.

Таким чином, встановивши, що у ОСОБА_1., що є боржником, відсутні кошти та цінності, достатні для задоволення вимог стягува­ча, а цю обставину підтвердив заявник, державний виконавець відпові­дно до вимог ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" наклав арешт на належне боржнику нерухоме майно, зокрема на житловий буди­нок, шляхом опису і оцінки за його вартістю на момент арешту та надіслав повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту.

Тобто дії державного виконавця виконані у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах своїх повноважень, їх перевищень не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.50,62 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.208-210,383,386,387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги ОСОБА_1на дії державно­го виконавця відділу державної виконавчої служби у Татарбунарському районі Одеської області ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду про­тягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка по­дається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.