УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

17   травня   2007   року   Апеляційний   суд   Житомирської   області   в складі:

головуючого   -   судді      Головчук   С.В.    суддів                                     Миніч   Т.І.,

Павицької  Т.М.   при  секретарі       Калинець  Т.Л.

розглянувши у відкритому (закритому) судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Малинської міської ради про визнання незаконними розпоряджень міського голови про накладення стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Малинської міської ради на постанову Малинського районного суду Житомирської  області       від     18   січня     2007  року,   -

встановив

У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернуся в суд з позовом до Малинської міської ради про визнання незаконним розпорядження міського голови №213-к від 23.10.2006 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що працював у відповідача на посаді заступника міського голови. Розпорядження міського голови N'213-к від 23.10.2006 року його було звільнено з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважав незаконним, оскільки в розпорядженні не вказані фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я він не міг належно виконувати свої обов'язки чи виконання їх протипоказано йому за станом здоров'я. Крім того, незаконне звільнення його з роботи призвело до моральних страждань, які полягають в порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршення стану здоров'я. Вимоги про відшкодування моральної шкоди оцінив  в 5 000 грн.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1. збільшив позовні вимоги та просив визнати незаконними розпорядження голови міської ради №177-к від 31.08.2006., №201-к від 02.10.2006 р та №206-к від 06.10.2006 року.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2007 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконними розпорядження Малинського міського голови N'117-к від 31.08.2009р., №201-к від 02.10.2006 р., №206-к від 06.10.2006 р. та №213-к від 23.10.2006 р.ОСОБА_1. поновлено на посаді заступника міського голови Малинської міської ради з 23 жовтня 2006 року. Стягнуто з Малинської міської ради на користь ОСОБА_1

Справа №  22а/505

. 4 883 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 900 грн. судових витрат. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Малинська міська рада просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. розпорядженням голови Малинської міської ради №81-к від 13.06.2006 року був призначений на посаду заступника міського голови з присвоєнням 9-го рангу посадової особи місцевого самоврядування. В компетенцію позивача, як заступника міського голови входили гуманітарні та соціальні питання, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради за №159 від 22 червня 200.6 року про затвердження розподілу обов'язків між міським головою, секретарем міської ради, заступниками міського голови, керуючого справами виконкому.

Розпорядженням №177-к від 31.08.2006 року ОСОБА_1. за неналежне виконання службових обов'язків на підставі ст.19 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 14 Закону України «Про державну службу» попереджений про повну службову відповідність. Наступним розпорядженням №201-к від 02.10.2006 року за неналежне виконання службових обов'язків, доручень міського голови ОСОБА_1. оголошено догану, а розпорядженням №206-к від 06.10.2006 року йому знову за неналежне виконання службових обов'язків, доручень міського голови оголошено догану.

Розпорядженням №213-к від 23 жовтня 2006 року ОСОБА_1. звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України.

Судом із пояснень представника відповідача встановлено, що розпорядження №177 -к видане міським головою внаслідок невиконання ОСОБА_1 даних йому на апаратних нарадах доручень: від 16 та 26 червня 2006 року про укладення договору оренди стадіону з керівництвом заводу МДЕЗ до 01.08. 2006 року, а також від 07 серпня 2006 року про організацію роботи по очищенню ставків в міському парку за участю молодіжних організацій до 15.08.2006 року.

Разом з тим, у вказаному розпорядженні такі факти не зазначені.

Докази про те, що саме за не виконання цих доручень доОСОБА_1., як до державного службовця застосований захід дисциплінарного впливу відповідач суду не надав.

Тому суд дійшов правильного висновку про визнання незаконним розпорядження №177 -к від 31.08.2006 року.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним розпорядження №201-к від 02.10. 2006 року, суд обгрунтовано виходив з того, що у міського голови не було достатніх підстав для застосування доОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Такий висновок суду випливає з матеріалів справи та показів свідків ОСОБА_2.,, ОСОБА_3., ОСОБА_4

Також є правильним висновок суду про визнання незаконним розпорядження №206 -к від 06.10.2006 року.

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи.

Між тим у розпорядженні №213-к не зазначено, що саме перешкоджаєОСОБА_1працювати на посаді заступника міського голови, а саме недостатня кваліфікація чи стан здоров'я.

Представник відповідача як підставу звільненняОСОБА_1. згідно з п.2 ст.40 КЗпП зазначав його недостатню кваліфікацію.

Однак відповідач не надав будь-яких доказів суду першої інстанції про недостатню кваліфікаціюОСОБА_1., яка перешкоджає належним чином виконувати обов'язки заступника міського голови.

За таких обставин, суд дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач з порушенням норм трудового законодавства звільнений з роботи, а тому правильно поновив його на роботі та стягнув заробіток за час вимушеного прогулу.

Доводи апелянта про те, що суд мав право змінити формулювання причин звільнення з роботи позивача безпідставні, оскільки розпорядження міського голови про притягненняОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності визнанні судом незаконними.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнутих на користь позивача. Тому законність постанови в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

За наведених обставин суд першої інстанції ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Малинської міської ради відхилити.

Постанову Малинського районного Житомирської області від 18 січня  2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.