Верховний Суд України

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-1701 / 2007р.                                         Головуючий у 1 інстанції: Носик М. А.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                                                                                        м.  Запоріжжя

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондара В.О

Суддів:                                 Бабак A.M.

Прокопенка О.Л. При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Запорізькій залізорудний комбінат",  третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Василівського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,  про відшкодування шкоди,  заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві,  -

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЗAT "Запорізькій залізорудний комбінат",  третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Василівського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,  про відшкодування шкоди,  заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві.

У позові зазначав,  що з 29.12.1997 року по 07.12.2000 року працював в якості підземного машиніста електровоза на ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат".

07.12.2000 року під час виконання виробничого завдання,  в результаті грубих порушень правил техніки безпеки при виробництві вибухових робіт,  він був тяжко травмований. Для розслідування причин та умов даної події була створена комісія. В результаті її роботи було виявлено ряд порушень правил техніки безпеки при проведенні вибухових робіт,  однак комісія прийшла до висновку випадок не брати на облік і не складати акт за формою Н-1.

Просив суд,  стягнути з ЗАТ "Запорізькій залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1. 158108, 23 грн.

2

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12 січня 2007 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,  посилаючись на порушення судом норм матеріального права таким,  просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Вислухавши доповідача,  дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції,  апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог  ст.  303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається,  що суд правильно встановив правовідносини,  які склалися  між учасниками справи,  дав їм належну правову оцінку,  а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення,  яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_1. з 29 грудня 1997 року працював в ЗАТ „ЗЗРК" підземним машиністом електровоза. З 8 грудня 2000 року по 10 серпня 2001 року ОСОБА_1. тимчасово був непрацездатним у зв'язку із загальним захворюванням.

10 серпня 2001 року він був звільнений по п. 5  ст.  40 КЗпП України у зв'язку із нез'явленням на роботу більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 8 листопада 2004 року встановлено факт отримання 7.12.2005 року ОСОБА_1 каліцтва на виробництві.

Відповідно висновків МСЕК від 01 серпня 2005 року ОСОБА_1була встановлена стійка втрата професійної працездатності 80% та друга група інвалідності з повторним оглядом 01 серпня 2007 року.

Постановою Василівського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від несчасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 6 жовтня 2005 року ОСОБА_1. призначена одноразова допомога та щомісячні грошові суми у зв'язку з частковою втратою професійної працездатності з 1 серпня 2005 року.

З 1 квітня 2001 року страхові виплати проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Посилання апелянта на те,  що виплати йому повинні здійснюватись Фондом соціального страхування з того часу,  коли відповідне підприємство передало йому у встановленому порядку документи,  які підтверджують право робітників на ці виплати безпідставні тому що,  відповідно до Постанови KM України від 23 червня 1993 року №472 суми відшкодування шкоди потерпілому виплачуються з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності або виникнення необхідності у витратах на медико - соціальну допомогу.

3

Як видно з матеріалів справи стійка втрата працездатності позивача встановлена 1 серпня 2005 року,  відмову відповідача (ЗАТ „ЗЗК") в складанні акту форми Н-1 позивач своєчасно   не оскаржив.

Таким чином,  судова колегія вважає,  що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.   ст.  304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319   ЦПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 січня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.