АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-226\2011 Головуючий у 1 інстанції:
Щаслива О.В.
Доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.,
суддів: Кримської О.М.,
Глазкової О.Г.,
при секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи –обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-1», обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-2008», про повернення майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно та відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 (треті особи –обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-1», обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-2008») про повернення майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на гараж та відшкодування майнової та моральної шкоди.
В позові зазначив, що у 1980 році від командування військової частини № 18325, де він проходив військову службу, отримав дозвіл на будівництво гаражу на земельній ділянці, яку рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 30 квітня 1988 року відведено Запорізькій обласній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР»з вже розташованими на ній гаражами кооперативу «Авіатор». Після зведення гаражу позивач користувався ним до лютого 2003 року, коли потрапив у автомобільну аварію, внаслідок якої його здоров'я зазнало серйозних ушкоджень, що позбавило його можливості протягом тривалого часу вільно пересуватися. У зв'язку з викладеним він не міг відвідувати свій гараж, а коли з'явився туди навесні 2008 року, побачив, що замки на вхідних дверях замінені, а гаражем користується відповідач по справі. Вважає, що побудований ним гараж належить йому, а відповідач протиправно заволодів ним, просить витребувати з володіння відповідача гараж по вул. Військбуд в м. Запоріжжі, побудований ним, визнати за ним право власності на зазначений гараж, стягнути з відповідача вартість майна, що знаходилось у гаражі, в сумі 17900 грн., а також 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка завдана протиправними діями відповідача, покласти на відповідача попередньо оплачені ним судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2010 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог..
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спірний гараж, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстав для визнання за позивачем права власності на капітальний гараж немає.
Так, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 150/8 від 30 квітня 1988 року Запорізькій обласній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР»відведено земельну ділянку в районі с. Леваневського в м. Запоріжжі площею 9 гектраів з вже розташованими на ній гаражами кооперативу «Авіатор»для організації стоянки зі зберігання транспортних засобів.
На сьогоднішній час на названій земельній ділянці розташовані два обслуговуючі кооперативи- «Авіатор-1»та «Авіатор-2008», останній є правонаступником кооперативу «Авіатор».
Жодним рішенням органів, уповноважених вирішувати питання надання земельної ділянки для гаражного будівництва, не було передбачено надання земельної ділянки для будівництва капітального гаражу ані позивачеві особисто, ані гаражному кооперативу.
Матеріали справи не містять даних, які б достовірно свідчили про членство позивача у вищеназваних гаражних кооперативах.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про основи містобудування»до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать : надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством;
Згідно ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», яка була чинна на час вирішення спору та виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.
Забороняється експлуатація об’єктів, не прийнятих в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Позивач не надав суду допустимих доказів, які б підтверджували будівництво ним спірного гаражу з додержанням вимог закону, а посилання апелянта на те, що він придбав за власний кошт матеріали на будівництво гаражу та з дозволу командування військового гарнізону здійснив будівництво цього гаражу, не може вважатися достатньою підставою для визнання права власності на збудований гараж.
Отже, на даний час обраний позивачем спосіб правового захисту не відповідає законодавству.
Норми ст. ст. 317, 321, 386, 391 ЦК України, якими позивач обґрунтувував позовні вимоги, не є правовими підставами для визнання за ним права власності на спірний гараж, оскільки не визначають жодних обставин і умов для такого визнання.
Доводи апелянта про те, що він набув право користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний гараж на підставі набувальної давності ( ст. 119 Земельного кодексу України ) не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
На час вирішення спору позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, про набуття у встановленому законом порядку права власності чи користування спірним гаражем та земельною ділянкою, на якій він розташований.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, районний суд дійшов до вірного висновку щодо їх недоведенності.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначив правовідносини сторін і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому районний суд навів у рішення відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
Питання щодо законності набуття відповідачем права власності або користування спірним гаражем не було предметом даного судового розгляду та судове рішення не містить ніяких висновків стосовно цього питання.
З мотивів, викладених вище, колегія судідв вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 –відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2010 року по цій справі –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді