Справа № 2-а- 9049/ 2011р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2011 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі :
головуючого –судді Полєвої С.Ф.,
при секретарі –Головацькій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС з обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенишен В.А. про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС Семенишен В.А. про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 295218 від 04.12.2010 року по справі про адміністративне правопорушення та накладення штрафу у розмірі 255 гривень на користь держави.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.12.2010 року о 09 год., він керуючи автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, був зупинений інспектором ДПС Коблевської роти ДПС. Інспектор представився та назвав причиною його зупинки порушення швидкісного режиму на даній ділянці дороги, пред’явивши вимірювач швидкості, на якому була зафіксована швидкість 118 км/г, звинуватив його в перевищені швидкості руху на 28 км/год. Позивач не погодився з даним правопорушенням , так як рухаючись на даній ділянці дороги він був попереджений водіями зустрічних транспортних засобів світлом фар, що попереду стоїть наряд ДАІ , тому він спокійно рухався зі швидкістю 90 км/год.
Інспектор запропонував йому присісти до нього в автомобіль, на що він відмовився, так як своєї вини не визнав та на його прохання надати докази про порушення ПДР у вигляді фото або відео матеріалів, пояснення свідків правопорушення та навіть пред’явити час фіксації зафіксованої швидкості на приборі, йому було відмовлено. Через десять хвилин , віддавши його посвідчення та подорожній лист, інспектор відповів, що він може їхати дали, ніяких копій протоколів про адміністративне правопорушення або постанови йому не було надано , його пояснень та підпису в протоколі або в постанові ніхто не пропонував зробити.
25.01.2011 року з ВДАІ по обслуговуванню м. Мелітополя та Мелітопольського району йому надійшла копія про адміністративне правопорушення серія ВЕ1 № 146881 від 04.12.2010 року за ст.. 122 ч 1 КУпАП, за порушення п. 12.6 г ПДР , та копія постанови серії ВЕ № 295218 від 04.12.2010 року , згідно якої він 04.12.2010 року на 113 км а/д Одеса-Новоазовськ , керуючи автомобілем «Мазда» реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 118 км/год, перевищив встановлену швидкість руху на 28 км/год., чим порушив п. 12.6 ПДР, за що притягнутий до адміністративній відповідальності за ч 1 ст. 122 КУпАП, в вигляді штрафу в розмірі 255 грн. В постанові також було зазначено, що він відмовився від підпису та отримання копії постанови.
Позивач вважає, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, постанова про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. складена неправомірно, та за відсутністю на це підстав, тому підлягає скасуванню, оскільки дії інспектора ДПС Коблевської роти ДПС з обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенишена В.А. при винесенні постанови про адміністративне правопорушення від 04.12.2010 року не можна вважати законними та правомірними.
Згідно зі ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те, що фіксація та «заочне»винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.
Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер ( визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або що, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Також «Візир»не має необхідних дозвільних документів, тому що органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв’язку не надавався, процедур державної експертизи або сертифікації не проходив.
Зазначений факт свідчить про те, що технічний засіб «Візир»немає необхідних дозвільних документів, які б надавали право застосування цього приладу на території України, а значить знімки зроблені ним не можуть являтися належним доказом наявності провини в скоєні правопорушення.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем було порушено процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений ст. ст. 279, 280 КУпАП , в частині роз’яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності його прав, передбачених ст. 268 КУпАП , у тому числі в порушення ст. 59 Конституції України, особа позбавлена права користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги під час розгляду справи. Також не в повному обсязі були досліджені та встановлені обставини вчинення адміністративного правопорушення, не надано оцінку зібраним доказам, які повинні відповідати вимогам ст. 251 КУпАП, а також в порушенні ст. 33 КУпАП ті обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Тому просить скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення як незаконну та таку, що не відображає дійсних обставин справи.
Позивач в судове засідання надав письмову заяву у якій, позовні вимоги підтримав у повному обсязі , просить розглядати справу у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд , вивчивши матеріали справи, враховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню за наступних підстав:
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи 04.12.2010 року інспектором ДПС Коблевської роти ДПС з обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенишеним В.А. складена постанова ВЕ № 295218 про адміністративне правопорушення, згідно якої 04.12.2010 року на 113 км а/д Одеса-Новоазовськ , керуючи автомобілем «Мазда» реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 118 км/год, перевищив встановлену швидкість руху на 28 км/год., чим порушив п. 12.6 ПДР, за що притягнутий до адміністративній відповідальності за ч 1 ст. 122 КУпАП, в вигляді штрафу в розмірі 255 грн. ( а.с. 7).
Також в постанові вказано, що примірник постанови позивач отримав 04.12.2010 року , відмовився від підпису в постанові, однак свідки про те , що позивач відмовився від підпису в постанові не вказані.
При винесенні постанови ВЕ № 295218 від 04.12.2010 року інспектором Семенишеним В.А. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обставини, що пом’якшують відповідальність, майновий стан, ступінь і вина позивача , не з’ясовувались та не враховувались.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3, 4, 5, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зокрема, перевіряють чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Таким чином, постанова ВЕ № 295218 від 04.12.2010 року відносно ОСОБА_1, згідно з якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69, 71, ч 1 ст. 122 , 162, 171-2 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 33, 122 ч. 2, 286, 289, 293 КУпАП , суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС з обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенишен В.А. про скасування постанови про адміністративне правопорушення –задовольнити.
Скасувати постанову серії ВЕ № 295218 від 04.12.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 гривен на користь держави.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя :