ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" квітня 2011 р. Справа № 5019/620/11
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Авто-Плюс"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних виробів"
про стягнення 21 199 грн. 08 коп.
Суддя Бережнюк В.В.
Представники:
Від позивача : Шевчук І.Д.
Від відповідача : не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Авто-Плюс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" про стягнення 21 199 грн. 08 коп. боргу, з яких 10044 грн. 65 коп. - заборгованість по оплаті наданих автопослуг, 1154 грн. 43 коп. - пеня, 10000 грн. 00 коп. - (збитків) не отриманих доходів. Свої вимоги обґрунтовує несплатою відповідачем вартості наданих йому позивачем автопослуг. Крім того вказує, що між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "Захід-Авто-Плюс" було укладено Договір поставки від 05.01.2009 р. Позивач розраховував, що здійснить оплату вартості поставленого товару згідно вказаного договору за рахунок коштів, які надійдуть від відповідача як оплата вартості автопослуг. Однак, на думку ТзОВ "Захід-Авто-Плюс", внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті автопослуг, позивач поніс збитки (неотримані доходи), оскільки змушений був розрахуватися з підприємцем ОСОБА_1. коштами, які були спрямовані на інші витрати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача 21 199 грн. 08 коп. боргу.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (арк.с.21). Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, ухвалою суду №5019/620/11 від 23 березня 2011 року явка представників сторін для участі у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою.
Зважаючи на наведене суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Авто-Плюс" фактично надало, а Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних виробів" прийняло автопослуги згідно актів виконаних робіт (наданих послуг) (арк.с.12-13) на загальну суму 10044 грн. 65 коп. Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг №3 від 30.01.2009 р. та №13 від 13.02.2009 р. (арк.с.10-11).
За надані послуги відповідач не розрахувався.
Крім того, позивачем на адресу відповідача надсилався для підписання акт звірки взаємних розрахунків від 10.03.2011 р. (арк.с.14), з якого вбачається, що залишок заборгованості ВАТ "Завод залізобетонних виробів" перед ТзОВ "Захід-Авто-Плюс" складає 10044 грн. 65 коп.
Покликаючись на ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1154 грн. 43 коп. за період з 20.02.2009 р. по 20.08.2009 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Також позивач нарахував ВАТ "Завод залізобетонних виробів" 10000 грн. 00 коп. збитків (неотриманих доходів) на підставі п.2 ст.224 ГК України, які на думку ТзОВ "Захід-Авто-Плюс" завдані несплатою відповідачем наданих автопослуг.
Договору в письмовій формі сторони не укладали, однак відповідач прийняв послуги та підписав акти здачі-приймання виконаних робіт, наданих послуг, а отримавши пропозицію оплатити вартість послуг – не виконав її. Отже, між сторонами існують договірні відносини.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, - замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Доказів сплати заборгованості за надані автопослуги в розмірі 10044 грн. 65 коп. відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10044 грн. 65 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Вбачаючи прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих автопослуг, позивач нарахував пеню в сумі 1154 грн. 43 коп. за період з 20.02.2009 р. по 20.08.2009 р. виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України розмір пені встановлюється договором або законом. Однак, договору у письмовій формі сторони не укладали. Крім того, законом не визначено в даному випадку нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За таких обставин суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені в сумі 1154 грн. 43 коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. 00 коп. збитків (неотриманих доходів) суд зазначає слідуюче.
Відповідно до положень ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За приписами частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За змістом ст.ст.224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до положень ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи приписи ч.4 ст.623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен підтвердити завдання збитків документально.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження понесених збитків (неотриманих доходів) надано копію Договору поставки від 05.01.2009 р., укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_1. та ТзОВ "Захід-Авто-Плюс". Однак не надано жодних доказів на підтвердження понесених збитків.
Посилання позивача не те, що внаслідок неоплати відповідачем наданих автопослуг, позивач був змушений розрахуватися з підприємцем ОСОБА_1. коштами, які передбачалися на інші витрати, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині відшкодування збитків. Таким чином господарський суд зазначає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 10000 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково в сумі стягнення з відповідача 10044 грн. 65 коп. заборгованості по оплаті наданих автопослуг. В іншій частині вимог в позові слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 47,38 %.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" (33027, м.Рівне, вул. Київська,92, код ЄДРПОУ 01033591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Авто-Плюс" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова,32, код ЄДРПОУ 33982487) - 10044 грн. 65 коп. заборгованості по оплаті наданих автопослуг, 100 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 111 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Суддя Бережнюк В.В.
повне рішення підписано "14" квітня 2011 року