У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Пилипчука П.П.
суддів Скотаря А.М., Канигіної Г.В.,
розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду міста Луганська від 24 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 13 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5
Зазначеним вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Луганська, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки;
постановлено стягнути з ОСОБА_5: на користь Луганської обласної клінічної лікарні 10 015 грн. 11 коп.; на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по 12 500 грн. кожному на відшкодування матеріальної шкоди та по 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь Луганського відділення Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз 469 грн. 20 коп. за проведення експертизи.
ОСОБА_5 засуджено за те, що він 27 квітня 2009 року близько 15 год., керуючи автомобілем “DACIA LOGAN”, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Будьонного у місті Луганську зі сторони вул. 30 років Перемоги в напрямку вул. Корольова зі швидкістю більше 60 км/год., що перевищує дозволену в населених пунктах, порушив вимоги пунктів 12.3, 12.4, 12.9 “б” Правил дорожнього руху, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_8, яка під прямим кутом до краю проїзної частини в напрямку руху транспортних засобів у темпі бігу перетинала проїзну частину вул. Будьонного. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла в лікарні.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 13 квітня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову про стягнення суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд. У решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається на однобічність і неповноту як досудового, так і судового слідства, вважає недостовірним висновок автотехнічної експертизи, зазначає про те, що безпідставно не було проведено відтворення обстановки і обставин події. Вказує, що суд першої інстанції розглянув зауваження на протокол судового засідання за відсутності засудженого та його захисника, яких належним чином не було повідомлено про день, час і місце розгляду. Крім того, зазначає, що судами не було встановлено форму та ступінь вини пішохода ОСОБА_8, яка передбачала можливість настання шкідливих для неї наслідків у результаті своїх дій.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону дослідив і перевірив під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. Зокрема, суд послався на показання засудженого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дані протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, огляду й перевірки технічного стану транспортного засобу, висновків судово-медичної експертизи та автотехнічної експертизи від 28 травня 2009 року.
Захисник ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати постановлені судові рішення через неповноту досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення в разі істотного порушення судами першої чи апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.
Доводи захисника ОСОБА_4, наведені в касаційній скарзі, про порушення вимог кримінально-процесуального закону через те, що судом першої інстанції не було проведено відтворення обстановки і обставин події, є безпідставними, оскільки чинним кримінально-процесуальним законодавством проведення такої процесуальної дії під час розгляду справи в суді не передбачено.
Як на підставу скасування судових рішень захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції кримінально-процесуального закону, зокрема вимог ст. 881 КПК України щодо розгляду зауважень на протокол судового засідання.
Проте, відповідно до положень ст. 370 КПК України не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке перешкоджало б суду повно й об’єктивно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, розгляд судом зауважень на протокол судового засідання за відсутності засудженого та його адвоката. Зокрема, перебіг судового розгляду справи за клопотанням засудженого ОСОБА_5 фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до положень ст. 881 КПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду зауважень на протокол судового засідання.
Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно. Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, при призначенні покарання суд урахував не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених ОСОБА_5 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, а також поведінку після вчинення злочину.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального чи кримінального закону, які давали б підстави для скасування судових рішень, не встановлено.
Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_5 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VI від 7 липня 2010 року та ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року і № 3323-IV від 12 січня 2006 року), колегія суддів
у х в а л и л а:
У задоволенні касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду міста Луганська від 24 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 13 квітня 2010 року відносно ОСОБА_5 відмовити.
Судді :
Пилипчук П.П. Скотарь А.М. Канигіна Г.В.