РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" березня 2011 р. Справа № 12/1291-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді Бригінець Л.М. ,
судді Демидюк О.О.
при секретарі Басюк Р.О.
за участю представників сторін:
позивача - ФОБ ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 від 11.12.1996)
відповідача - ФОБ ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 від 07.06.96), представник - ОСОБА_3. (довіреність № б/н від 28.03.11р.)
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Староконстянтинів на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.10 р.
у справі № 12/1291-10 (суддя Шпак В.О.)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 м. Староконстянтинів Хмельницької області
до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, м. Староконстянтинів Хмельницької області;
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5, м. Староконстянтинів Хмельницької області
про витребування нежилого (складського) приміщення вартістю 117800,00 грн., в АДРЕСА_1 та зобов'язання звільнити приміщення для вільного володіння та користування
ВСТАНОВИВ:
7.07.2010р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач ), м. Староконстянтинів звернулась в господарський суд Хмельницькоої області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4.,відповідач), м. Староконстянтинів;
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 ( ФОП ОСОБА_5, відповідач), м. Староконстянтинів про витребування нежилого (складського) приміщення вартістю 117800,00 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницькоої області від 14.09.10р. у справі № 12/1291-10 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулась через господарський суд Хмельницької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від14.09.10р. і прийняти новий судовий акт про задоволення заявлених позовних вимог (а.с.11-112).
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, зокрема, наступне:
- в ухвалі Староконстянтинівського районного суду Хмельницької області від 09.06.09р., (яка роз'яснює рішення Староконстянтинівського районного суду від 23.01.09р.) зазначається, що "рішення про визнання права власності за позивачами, а отже позбавлення такого права власності відповідача -ОСОБА_1, судом не приймалося";
- суд не взяв до уваги той факт, що відповідачам було відмовлено в реєстрації їх права власності на нежиле приміщення (складське приміщення) постановою Староконстянтинівського районного суду від 10.11.2009р. та 29.12.2009р. Тому відповідачі не є власниками майна, оскільки договір купівлі-продажу не зареєстрований в державному реєстрі відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4. та ОСОБА_5 заперечили проти доводів та вимог викладених в ній, вважають, що підстави для скасування рішення відсутні, просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач відчужила приміщення, що за адресою м.Старокостянтинів, вул. Острозького, 33/4, що підтверджується рішенням Старокостянтинівського районного суду від 23.01.2009 року про визнання договору купівлі-продажу дійсним, яке набрало чинності з 3 лютого 2009 року. Відповідно до даного рішення договір купівлі продажу нежилого підвального приміщення розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 74,4 кв.м, що складається з приміщення 1-1, площею 48,4 кв.м, приміщення 1-2, площею 11,9 кв.м, сходової клітки, площею 10,6 кв.м, вбиральні, площею 3,5 кв.м, укладеного 10 жовтня 2005 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4.,ФОП ОСОБА_5 визнано дійсним. Даний юридичний факт встановлений та доведенню не підлягає. (ст. 35 ГПК України).
Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось.
В рішенні загального суду зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 склались правовідносини, які характерні для договору купівлі-продажу, до яких ОСОБА_1 передала майно, а друга сторона оплатила їй 15 000 доларів США.
Проте слід зазначити , що суд вказує, що договір нотаріально не був посвідчений, оскільки не було правовстановлюючого документу у ОСОБА_1
Ухвалою Старокостянтинівський районний суд від 22 грудня 2009року, роз’яснюючи свою постанову від 10.11.2009року по справі №2-а-1746/2009р. вказав, що на підставі рішенням суду зобов’язати БТІ ОР розглянути питання реєстрації за ФОП ОСОБА_4., і ФОП ОСОБА_5 права власності на нежиле підвальне приміщення , загальною площею 74.4 кв.м по АДРЕСА_1 слід розуміти наступне: судом встановлено, що відповідач Старокостянтинівське БТІ ОР необгрунтовано відмовило позивачам у здійсненні державної реєстрації, тим самим порушило їхні права як набувачів (покупців) майна, порушило норми матеріального права, які регулюють порядок та підстави державної реєстрації права власності на нерухоме майно та залишило без виконання рішення суду, яке набрало чинності, розгляду та реєстрації як підстава підлягає правочин : договір купівлі-продажу, який визнаний рішенням суду від 23.01.2009р. дійсним і згідно якого продавець ФОП ОСОБА_1 продавала покупцям - ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 нежиле підвальне приміщення по АДРЕСА_1.
Приймаючи до уваги, що вимоги позивача не грунтуються на положеннях закону, не підтверджені належними доказами по справі в їх задоволенні належить відмовити.
Колегія суддів не погоджуючись з висновком місцевого господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо набуття права власності та його захисту, до спірних правовідносин підлягають застосування норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення Конституції України.
Відповідно до положень статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно (згідно рішення Старокостянтинівського районного суду від 23.01.2009 року, яке набрало чинності з 3 лютого 2009 року про визнання договору купівлі-продажу дійсним.) визнано за ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5
Колегія суддів ззначає, що ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована підприємцем 20.12.1999р. (а.с. 9). ФОП ОСОБА_4., ФОП ОСОБА_5 зареєстровані як підприємці, відповідно 06.04.2000р. та 07.10.1999р.(а.с. 19,20).
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Загальний суд розглядав спір між підприємцями, хоча це підвідомчість господарських судів України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Колегія суддів в судовому засіданні оглянула оригінали документів (копії які знаходяться в матеріалах справи, які підтверджують право власності ФОП ОСОБА_1).
Частиною 1 ст. 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч.1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Як підтверджується матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 було укладено договір оренди від 1.06.2006р. (а.с. 126).
Відповідно до договору оренди ПП ОСОБА_1 передала, а ПП ОСОБА_4. прийняла у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 60 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 15,126).
Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. (ст. 761 ЦК України).
Право власності ФОП ОСОБА_1 на здане в оренду приміщення підтверджуєься: Договором купівлі-продажу від 10.10.2005р. (а.с. 91), Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.05.2008р. (а.с. 10); витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майна (а.с. 16); технічним паспортом (а.с. 12-13); довідкою від 17.05.2010р. Староконстянтинівського БТІ (а.с. 14).
Приймаючи до уваги докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спірне підвальне приміщення знаходиться на земельній лілянці , яка знаходиться в оренді , за договором оренди від 26.11.07 р. № 04774700151 укладеним з Старокостянтинівською міською радою та ФОП ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Матеріали справи свідчать, що відповідачі ФОП ОСОБА_4. та ФОП ОСОБА_5 не подали договір купівлі-продажу підвального приміщення в АДРЕСА_1 (оригінал) для огляду в судовому засіданн та копію в матеріали справи. Не виконали вимоги суду апеляційної інстанції про подання оригіналу договору купівлі-продажу, а отже відповідачі приміщення по АДРЕСА_1 займають без достатніх на те правових підстав.
Як пояснила ФОП ОСОБА_1 договір купівлі-продажу підвального приміщення не існує в природі, вона такий договір не приймала.
Плата за користування майном передбачена ст. 762 ЦК України.
Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця не пізніше 25 числа.
ФОП ОСОБА_1 не заперечує, що відповідачі протягом 2005 - 2006 року сплатили окремими сумами за оренду підвального приміщення 15 000 доларів США. Орендарі домовлялись за купівлю спірного приміщення, проте вона встановила ще сплатити 5 000 доларів США, які сплачені не були і оформлення договору купівлі-продажу не було. (Протокол судового засідання від 30.03.11р.)
Доказів сплати орендної плати за період 2007-2010р. відповідачі не подали до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідачі на усні заяви ФОП ОСОБА_1 про звільнення приміщенння не реагували.
ФОП ОСОБА_1 звернулась в січні 2010р. до Староконстянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про притягнення до кримінальної відповідальності ФОП ОСОБА_4.. та її сина ОСОБА_6 за погрози та бажання скористатись її підвальним приміщенням по АДРЕСА_1.
На підставі заяви була проведена перевірка та винесена постанова від 09.02.10р. про відмову в порушенні кримінальної справи. (а.с. 17-18).
В постанові зазначається, перевіркою встановлено, що близько 3-х років тому ОСОБА_1 уклала договір оренди на підвальне приміщення по АДРЕСА_1 з ОСОБА_4.(01.06.06р.). За даний період вона отримала за користування підвальним приміщеннм від ОСОБА_4 гроші в сумі 15 000 доларів США. Більше будь-яких письмових договорів про продаж підвального приміщення з ОСОБА_4 не укладала. ОСОБА_4. продовжує користуватися та відмовляється звільнити вказане приміщення.
Колегія суддів виходячи з вищенаведеного прийшла до висновку, що ФОП ОСОБА_1 повідомляла ФОП ОСОБА_4. та ОСОБА_5 про звільнення нежилого підвального приміщення.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Строк договору оренди закінчився 01.06.2009рю. (п. 9.1. Договору, а.с. 126).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. (ст. 785 ЦК України).
Оскільки ФОП ОСОБА_4. не повернула орендоване приміщення, вимог позивача не виконала, а разом з ФОП ОСОБА_5 користується приміщенням по АДРЕСА_1, яке належить ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності, то позов про звільнення та повернення спірного приміщення підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.2010р. у справі №12/1291-10 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Приймаючи рішення суд першої інстанції послався на рішення Староконстянтинівського районного суду від 23.01.09р. , яке набрала чинності з 3 лютого 2009р., яким задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, право заявити віндикаційний чи негаторний позов згідно з статтями 387 та 391 Цивільного кодексу України має або власник, або титульний володілець майна.
Колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.10 р. у справі № 12/1291-10 та задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1.з покладанням судових витрат на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Староконстянтинів Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.10 р. у справі № 12/1291-10 - задовольнити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.10 р. у справі № 12/1291-10- скасувати та прийняти нове рішення.
3. Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про витребування нежилого приміщення (складського приміщення) вартістю 117800 грн. в АДРЕСА_1 та зобов'язання звільнити приміщення для вільного володіння та користування - задовольнити.
4. Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 звільнити та повернути нежиле приміщення (складське приміщення), вартістю 117800 грн. в АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_1 по акту прийому-передачі.
5. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_3 АДРЕСА_2, витрат по сплаті державного мита 631.50 грн. та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 294.50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 АДРЕСА_3).
6. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_5 АДРЕСА_2, м. Старокостянтинів) витрат по сплаті дуржавного мита 631.50 грн. та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 294.50 грн. витрат по сплаті државного мита за подання апеляційної скарги, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 АДРЕСА_3).
7. Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.
8. Справу № 12/1291-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
Суддя Бригінець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.
Відрук прим.:
1-до справи;
2-позивачу;
3,4- відповідачам.