Справа № 2-996-2007
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючої судді Петешенкової М.Ю.
при секретарі Похиленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу адміністративного судочинства за позовомОСОБА_1до Самарської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська, третя особа Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, суд -
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Самарської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська про скасування постанови про накладення штрафу, посилаючись на те, що він є директором приватного багатопрофільного підприємства „Енерго-Імпекс”, на якому працюють працівники зі шкідливими умовами праці.
11 вересня 2006 року Самарською районною санітарно-епідеміологічною станцією було складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства на ПБП „Енерго-Імпекс”, яким було запропоновано було: укласти договір на проведення попередніх та періодичних медичних оглядів та провести медичній огляд робочих.
Постановою Головного державного санітарного лікаря Самарського району м. Дніпропетровська від 19 вересня 2006 року він був визнаний винним у неорганізовані проведення періодичних медичних оглядів працівників зі шкідливими та небезпечними умовами праці. Зазначеною постановою на підставі ст. 46, 47 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” на нього накладений штраф у розмірі 102 грн.
Вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки 13 вересня 2006 року між Дванадцятим територіальним медичним об”єднанням та ПБП „Енерго-Імпекс” було укладено договір на № 50 про проведення періодичних медичних оглядів осіб, що працюють зі шкідливими умовами праці. Тобто на момент винесення постанови ним як директором було виконано припис санітарно-епідеміологічної станції. Що стосується вимоги про безпосереднє проведення медичних оглядів, то термін її виконання на момент винесення постанови не настав.
На підставі викладеного, позивач просив скасувати постанову Самарської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська № С-339 від 19 вересня 2006 року про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 7 серпня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити на підставі обставин, зазначених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності доповнила позовні вимоги, вважала пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду з поважних причин, просила його поновити, оскільки 16 квітня 2007 року позивач довідався про наявність оскаржуваної постанови. 20 березня 2007 року на його домашню адресу надійшов лист з Державної виконавчої служби у Самарському районі м. Дніпропетровська разом з викликом як боржника по виконавчому провадженню з приводу стягнення штрафу. Оскільки в період з 15 березня 2007 року по 15 квітня 2007 року він перебував у відрядженні, то він не міг дізнатися про наявність даної постанови, про яку дізнався лише 16 квітня 2007 року після відрядження. Просила задовольнити позов в повному обсязі та скасувати постанову про накладення штрафу на підставі викладених обставин у позові.
Представник відповідача Самарської районної санітарно-епідеміологічної станції Яровий І.П., діючий на підставі довіреності в судовому засіданні позов не визнав та просив в задоволенні позову відмовити внаслідок пропущеного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, оскільки постанова про накладена штрафу була прийнята 19 вересня 2006 року. На підставі акту перевірки дотримання санітарного законодавства на ПБП „Енерго-Імпекс” від 11 вересня 2006 року, помічником санітарного лікаря Овсєєвою С.В. було складено протокол про порушення санітарних норм, а саме: не укладений договір на проведення медичних оглядів та не проведений медичний огляд робочих відповідно до наказу МОЗ № 45. На підставі чого, 19 вересня 2006 року головним державним санітарним лікарем Самарського району м. Дніпропетровська Каневським Д.О. прийнята постанова про визнання позивача винним у неорганізовані проведення періодичних оглядів працівників зі шкідливими та небезпечними умовами праці. Зазначеною постановою на підставі ст. 46, 47 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” на ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 102 грн. Вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову, застосував пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Представник третьої особи Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гордієнко О.М. в судовому засіданні вважав позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Вислухавши позивачів, представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Головного державного санітарного лікаря Самарського району м. Дніпропетровська Каневського Д.О. від 19 вересня 2006 року ОСОБА_1 був визнаний винним у неорганізовані проведення періодичних медичних оглядів працівників зі шкідливими та небезпечними умовами праці. На підставі ст. 46, 47 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” на нього був накладений штраф у розмірі 102 грн. Даний факт підтверджується постановою Головного державного санітарного лікаря Самарського району м. Дніпропетровська Каневського Д.О. від 19 вересня 2007 року, копія якої була одержана працівником підприємства ПБП „Енерго-Імпекс” ОСОБА_3, що підтверджено в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4, який особисто вручав копію даної постанови та про свідчить відповідний підпис особи, зроблений на даній постанові (а.с. 45).
Вищезазначена постанова в десятиденний термін з дня винесення могла бути оскаржена через Головного державного санітарного лікаря Самарського району м. Дніпропетровська Каневського Д.О. вищестоящому Головного державному санітарному лікарю або до суду.
Але, як було встановлено в судовому засіданні дана постанова вищестоящому Головному державного лікарю не оскаржувалася.
Доводи позивача та його представника про те, що вони не отримували постанову Головного державного санітарного лікаря Самарського району м. Дніпропетровська від 19 вересня 2006 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд не може вважати такими, що відповідають дійсності, оскільки вони не довели в судовому засіданні, що дійсно їм не було про це відомо, оскільки в зазначеній постанові мітиться підпис особи ОСОБА_3, яка отримала дану постанову у день її винесення.
Крім того, в матеріалах виконавчого провадження міститься копія даної постанови санітарного лікаря від 19 вересня 2007 року з підписом особи, якою була отримала дана постанова, а саме підписом працівника ПБП „Енерго-Імпекс” ОСОБА_3 (а.с. 45).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду не з поважних причин, оскільки дана постанова відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює інший порядок її оскарження, а саме в десятиденний термін, який обчислюються з дня, коли особа дізналися, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовної заяви, у зв”язку з тим, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Судом роз”яснювалось позивачу та його представнику положення ст.ст. 11, 69, 70, 71 КАСУ та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна сторонам повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім обставин, яких не потрібно доказувати. Суд бере до розгляду докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
При зазначених обставинах даної адміністративної справи, на підставі наданих доказів, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, і керуючись ст. 289 КУпАП, ст. ст. 6, 11, 69-71, 99, 100, 104, 158-160, 162-163 КАСУ, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Самарської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська, третя особа Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя М.Ю. Петешенкова