АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-231/2011р.          Головуючий 1-ї інстанції Копейка Т.О.

Категорія: ч. 3  ст. 185 КК України          Доповідач апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 рік                                                                      м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: Дзюби Ф.С.

суддів: Войтовського С.А., Фаріонової О.М.,

за участю прокурора – Гаврилка О.О.,

                 захисника – ОСОБА_2,

             засудженого – ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 27.01.2011р., яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новий Буг Миколаївської області, раніше судимого:

-          09.10.2008р. Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України - до 5-ти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

- засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України – до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі;

-          за ч. 2 ст. 185 КК України – до 2-х років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш с ОСОБА_3 призначено покарання у виді 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання, до призначеного покарання приєднано не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09.10.2008р. і остаточно призначено до відбуття покарання у виді 5-ти років 6-ти місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1030 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Згідно вироку суду  ОСОБА_3  визнано винним в тому, що 04.11.2008р., у вечірній час, він знаходячись в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, таємно проник до приміщення ангару, який належить ОСОБА_4, звідки викрав дизельне пальне в кількості 150 літрів  

та пластмасові каністри в кількості 7 штук, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1030 грн.

06.10.2010 р. близько 2030 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на АДРЕСА_2 викрав мопед «Лідер ЕХ-500 Т-Г», вартістю 2700 грн. та поїхав на ньому в с. Добре Баштанського району, маючи можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

В апеляції засуджений просить скасувати вирок районного суду, постановивши свій вирок, який  виправдати його у скоєнні вказаних злочинів.

Вважає, що судове слідство проводилось однобічно та поверхово в зв’язку з чим вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які частково підтримали апеляцію та просили вирок суду в частині засудження по ст. 185 ч.3 КК України скасувати та закрити провадження в цій частині, прокурора, який просив вирок залишити без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів находить її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами, вина засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, за які його засуджено, доказана.

Не визнання в судовому засіданні ОСОБА_3 своєї причетності до викрадення з ангару 150 літрів дизпалива та 7-ми каністр, то вони спростовуються другими доказами дослідженими доказами:

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що він є директором фермерського господарства «Слово і діло». На території господарства знаходиться залізобетонний ангар, в якому перебуває сільськогосподарська техніка та запчастини до неї. Вхід до приміщення вільний, так як в ангарі відсутні двері.

В цей ангар 04.11.2008 року механізатор ОСОБА_5 поставив трактор «Т-150» та заправив його дизпаливом, щоб вранці 05.11.2008 року виїхати на польові роботи.

05.11.2008 року біля 07 голини йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що з трактора викрали 150 літрів дизпального.

Він прибув до ангару, де біля трактору виявили сліди взуття, які не належали його працівникам та п’ятна розлитої солярки.

Він припустив, що викрадення дизельного палива міг скоїти ОСОБА_3, оскільки по стороння особо на територію ангару проникнути не змогла б, так як вона охороняється собаками, а ОСОБА_3 коли працював, то кормив собак і вони його знають.

Про крадіжку він повідомив працівників міліції.

Свідок ОСОБА_5, показання якого були досліджені судом, також підтвердив, що в ніч на 05.11.2008 року з ангару було викрадено дизельне пальне в кількості 150-ти літрів.

На протязі досудового слідства та й під час пред’явлення обвинувачення з участю захисника ОСОБА_3 визнавав винним себе повністю і детально розповів про обставини викрадення дизельного пального з ангару, який належав ОСОБА_4

Ці свідчення підтверджуються даними протоколу огляду місця події (а.с. 3), згідно яких на місці події виявлені на землі п’ятна розлитого дизпального та сліди від взуття сторонньої особи, яких до викрадення не було.

Згідно даних відтворення обстановки та обставин події (а.с. 32) вбачається, що ОСОБА_3 не тільки розповів але й показав на місці при яких обставинах він скоїв крадіжку дизельного пального, чим підтвердив свої раніше дані показання та свою причетність до скоєння злочину.

Що стосується другого епізоду крадіжки від 06.10.2010 року, то свою причетність до неї не заперечував ОСОБА_3, який розповів про обставини викрадення мопеда, а також обставини викрадення мопеда засудженим підтвердив потерпілий ОСОБА_7.

Ці свідчення підтверджені даними відтворення обстановки і обставин події с ОСОБА_3, де він не тільки розповів але і показав на місці як ним був викрадений мопед, чим підтвердив свої раніше дані показання та свою причетність до вчинення злочину.

З урахуванням сукупності досліджених доказів, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, скоєна повторно та за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Зміні показань ОСОБА_3 в частині його непричетності до скоєння крадіжки дизельного пального суд дав належну оцінку і обґрунтовано поклав в основу вироку його показання на досудовому слідстві, де він визнавав свою вину.

Також судом дана належна оцінка і іншим дослідженим доказам.

Що стосується покарання, то воно призначене засудженому ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст. ст. 65-67, 71 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості скоєного, даних про особу винного, який характеризується негативно, скоїв злочин в стані алкогольного сп’яніння та під час відбуття покарання, тобто з урахуванням обставин, що обтяжують покарання.

Підстав для скасування чи зміни вироку, про що просив апелянт, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

             Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2011 року відносно ОСОБА_3, без змін.

Головуючий

судді: