справа № 2 «а» - 648/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2009 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
Головуючого - судді Луганського В.І. при секретарі - Бірюкової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Луганську Ради про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення в сумі 6 231, 50 гривень.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в обгрунтування якого зазначив, що він відноситься до інвалідів ЧАЕС 3-ої групи, користується правами і пільгами, встановленими законами України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому належить щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2007 року складає 400, 00 грн. Розмір щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у 2007 році повинен бути - 1510 грн., а відповідач фактично нарахував та сплатив - 90, 00 грн.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 01.04.2008 року був встановлений розмір мінімальної заробітної плати 515, 00 грн.
Розмір щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у 2008 році повинен бути -1970, 00 грн., а відповідач фактично нарахував та сплатив - 90, 00 грн.
У зв’язку з тим, що відповідач нараховував та сплачував розмір разової грошової допомоги на оздоровлення у 2003 - 2005, 2007, 2008 роках в порушення його прав, встановлених законами України, просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради в місті Луганську відносно нарахування грошової допомоги на оздоровлення в заниженому розмірі - незаконними та зобов’язати відповідача до нарахувати та виплатити їй щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2003 рік у розмірі 798, 50, за 2004 рік у розмірі 926, 50, за 2005 рік у розмірі 1026, 50, за 2007 рік у розмірі 1 510 гривень 00 копійки та за 2008 рік у розмірі 1970 гривень 00 копійок, разом 6231, 50 грн.
В судову засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.
Вислухавши сторони, дослідив матеріали справи і оцінив все в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом третьої групи ЧАЕС і має право на пільги, встановленні законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. ст. 37, 39, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги. Згідно до ст. 48 вказаного Закону позивач має право на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005 рік, суд вважає за необхідне відмовити у вимогах позивачу.
Відповідач надавав таку допомогу у розмірах згідно постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно якої інвалідам 3-й групи встановлено розмір допомоги на оздоровлення у розмірі 90, 00 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначенні останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2007 року складав 400, 00 грн.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 01.04.2008 року був встановлений розмір мінімальної заробітної плати 515, 00 грн.
В зв’язку з викладеним розмір не виплачених коштів позивачу за 2007, 2008 роки складає 3 480, 00 грн.
Посилання відповідача на те, що виплата грошової допомоги на оздоровлення провадилась позивачу відповідно до постанови KM України № 562 від 12.07.2005 року, та те, що відповідно до Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, що не суперечить закону України «Про Державний бюджет», суд вважає безпідставним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним законом Кабінету міністрів надано право провадити лише роз’яснення порядку застосування цього закону, але не зменшення розмірів виплат та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Посилання на Бюджетний кодекс, які визначають видатки в межах Законів «Про державний бюджет» суд вважає безпідставним, оскільки останнім передбачено лише видатки в межах кошторисів, що не забороняє проводити нарахування допомоги на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Викладена вище думка суду також грунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 та 01.12. 2004 року, рішень Європейського суду з прав людини.
Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст..48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ст. 46 Конституції), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-167 КАС України, ст. 22 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Луганську Ради, про стягнення грошової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Луганську Ради по відмові в перерахунку та доплаті ОСОБА_2 в 2007 - 2008 роках сум щорічної допомоги на оздоровлення, протиправними.
Зобов’язати відповідача - Управляння праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті Луганську Ради зробити ОСОБА_2 донарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік у розмірі 1510 гривень 00 копійки та за 2008 рік у розмірі 1970 гривень 00 копійок, разом 3 480 гривень 00 копійок (три тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок.)
В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.