Справа № 2а-3346/2010, 2а-431/2011р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2011 року  суддя Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області  Якимець Т.Є., розглянувши в порядку скороченого провадження у приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука  адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області  про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  дитині війни,

встановив:

ОСОБА_2  звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в  м.Кременчуці Полтавської області про  визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  дитині війни.

В заяві позивачка зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однако, управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  протягом 2006 -2007 р.р. таку допомогу взагалі їй не нараховували і не виплачували, в 2008 - 2010 роках виплатили у неповному обсязі, чим порушили її законні права. Прохає суд  визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача  за період з 09.07.2007 року по день винесення рішення нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці у визначений строк заперечення проти позову суду не надало.

Оцінивши повідомлені позивачкою обставини, на підставі наявних у справі доказів, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має статус «Дитини війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням №НОМЕР_1, виданим 02.08.2003 року.

Враховуючи зазначений статус, ОСОБА_2 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці  зазначені виплати позивачці  здійснює не в повному розмірі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 рік починаючи з 09.07.2007 року,  вважаю їх  підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

У 2007 році підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачувалось тільки особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в м.Кременчуці повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй за 2008 рік щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то вважаю такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції; Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

 З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, вважаю, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” передбачено, що у 2009 році   прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри  державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються  відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Ст. 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2011 рік не зупинено. Оскільки в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” зміни на 2009-2011 рр. не вносилися, відповідач повинен  діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а позовні вимоги позивача за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року , з 01 січня  по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року  по день винесення судом рішення необхідно задовольнити.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-          призначення пенсії;

-          підготовки документів для її виплати;

-          забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.     

Відповідно до ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”  пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністартивного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Як вбачається із матеріалів справи позивачка дізналась про порушення її прав та звернулась  до суду з позовом в межах строку встановленого законодавством, а тому підстав для вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду не вбачається і порушене право підлягає захисту.

Вважаю необхідним, позовні вимоги позивачки задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в  м.Кременчуці здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати позивачці за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року,  за 2010 рік з 01 січня по 31 грудня 2010 року та за 2011 рік з 01 січня по 28 лютого 2011 року з урахуванням зроблених виплат.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71,  159-163, 167, 183-2,186 Кодексу адміністративного судочинства України,  –

постановив:

Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області  про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  дитині війни–задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в  м.Кременчуці в частині ненарахування підвищення до пенсії  передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня по 31 грудня 2010 року та за 2011 рік з 01 січня по 28 лютого 2011 року з урахуванням зроблених виплат.

  В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною та  підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову подається  протягом десяти днів.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Суддя: