Справа №2-481/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2007 року Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Луговця О.А.

при секретарі Чорнуха Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до про зняття ОСОБА_2 з реєстрації в належній їй на праві власності квартирі, оскільки відповідачка сімейні відносини з її сином фактично припинила, в цій квартирі тривалий час не проживає, а мешкає з другим чоловіком за іншою адресою, хоча значиться зареєстрованою в її квартирі, що породжує для неї певні незручності; на неодноразові звернення до відповідачки про добровільне зняття з реєстрації остання не реагує, що й змусило її звернутися за захистом своїх прав до суду.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала в повному об"ємі і пояснила, що вона є власником квартири в АДРЕСА_1. В 1997 році її син ОСОБА_3. уклав з відповідачкою шлюб, й з цього часу вона стала проживати в даній квартирі, реєстрація відповідачки в цій квартирі була проведена у 2002 році. З кінця липня 2007 року сімейні відносини відповідачки з її сином були припинені, відповідачка залишили квартиру й стала проживати з іншим чоловіком за другою адресою, хоча з реєстрації не знімалася. Після цього відповідачка декілька разів приходила в її квартиру за попереднім місцем проживання, вчиняла сварки з нею та її сином, пошкоджувала майно, в зв"язку з чим від сусідів надходили неодноразові скарги, що в свою чергу створює для неї певні незручності. В зв"язку з цим, вона неодноразово просила відповідачку припинити реєстрацію в її квартирі у добровільному порядку, але остання цього робити не бажає, що й стало причиною її звернення до суду про зняття відповідачки з реєстрації в примусовому порядку.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що в 1997 році вона уклала шлюб з сином позивачки, від якого у них мається 2 неповнолітніх дітей. З цього часу вона стала проживати у квартирі позивачки, а зареєструвалася у 2002 році. На початку серпня 2007 року в зв"язку з негативною поведінкою чоловіка вона з дітьми була вимушена залишити його й стала проживати з другим чоловіком за іншою адресою; її чоловік також співмешкає у квартирі позивачки з іншою жінкою. Не заперечує, що після припинення проживання у квартирі позивачки вона декілька разів навідувалась у її квартиру з метою вирішення з чоловіком спірних питань щодо користування та розпорядження спільним майном подружжя, але ніяких хуліганських дій не вчиняла, майна не пошкоджувала. Припинити реєстрацію в квартирі позивачки не бажає, оскільки не має іншого власного житлового приміщення, а також нею за час шлюбу були вкладені значні кошти на ремонт квартири позивачки та придбання спільного майна подружжя, яке залишилося в даній квартирі й використовується її чоловіком на власний розсуд.

Представник третьої особи ВГІРФО Борзнянського РВ УМВС в судове засідання не з"явився, подавши заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка є власником двокімнатної квартири в АДРЕСА_1. 11 жовтня 1997 року відповідачка з сином позивачки уклали шлюб, від якого мають 2-х неповнолітніх дітей, й з цього часу відповідачка стала проживати в квартирі позивачки, а 29 січня 2002 року була зареєстрована за вказаною адресою. За період з жовтня 1997 року по серпень 2007 року з участю відповідачки було зроблено певний ремонт в квартирі позивачки, проведена її газифікація, набуте подружжям спільне майно. З початку серпня 2007 року відповідачка з дітьми припинила проживання в квартирі позивачки й стала мешкати за іншою адресою, продовжуючи бути зареєстрованою в квартирі позивачки. Зазначені обставини не оспорюються жодною з сторін та підтверджуються наявними в справі правоустановлюючими документами, копією домової книги, довідкою депутата міської ради.

Відповідно до ст. З 3 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Згідно ст. ст. 29, 310 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання, а також має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

За змістом ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. В ст. 7 зазначеного Закону, на яку посилається позивачка в своїй заяві, наведено вичерпний перелік підстав для зняття з реєстрації місця проживання, серед яких може бути остаточне рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

Позивачка ж вищевказаних позовних вимог не заявляла, своїм процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову в судовому засіданні не скористалася.

Також, враховуючи, що відповідачка тривалий час проживала в квартирі позивачки (близько 10 років), вела з нею та її сином спільне господарство (приймала матеріальну участь в ремонті квартири та її газифікації, оплаті житлово-комунальних послуг), шлюб між подружжям не розірваний, то виходячи з положень ст. 156 ЖК України суд вважає, що відповідачка є особою, яка належить до членів сім"ї позивачки, й не позбавлена права користування її квартирою. Крім того, згідно довідки Ніжинського МБТІ відповідачка власного житлового приміщення не має.

Позивачкою також не надано суду доказів систематичного вчинення відповідачкою протиправних дій стосовно її квартири, порушення відповідачкою правил співжиття, а також застосування заходів запобігання і громадського впливу, хоча згідно ст. 60 ЦПК України обов"язок доказування зазначених обставин покладено на позивача.

Таким чином, вимоги позивачки є необгрунтованими й не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 33 Конституції України, ст. ст. 29, 310 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 10, 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття з реєстрації відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.