Справа №    2-а-1493/11   

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 березня  2011   року                                       

Кам’янець - Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області  в складі:

головуючого  судді Бориславського В.М.,

при секретарі  Чекашкіній О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ст. 41 КАС України в приміщенні суду справу за адміністративним позовом    ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради  про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров’ю як особі,  що стала інвалідом в наслідок Чорнобильської катастрофи,

В С Т А Н О В И В :

Позивач  звернувся до суду  з  вказаним позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради, посилаючись на те, що  з 5 жовтня 2010 року  він є інвалідом  2 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС, тому він перебуває на обліку у відповідача. Згідно ст.  48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  він має право на одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат за шкоду заподіяну здоров’ю. У   лютому 2011 року він звернувся до відповідача з проханням нарахувати і сплатити йому суму такої компенсації в розмірі у відповідності до вимог вищевказаного Закону, тобто виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення групи інвалідності. Але відповідач ухиляється від сплати йому цих коштів у повному обсязі, мотивуючи це тим, що виплата одноразової компенсації була проведена йому у фіксованому розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року. В зв’язку  з цим просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути з відповідача на його користь одноразову компенсацію у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності у сумі 40530 грн.

          У судове засідання позивач не з’явився  подавши заяву про розгляд справи у його відсутності.

          Представник відповідача у судове засідання  також не з’явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності в які просив позов залишити без задоволення.

          З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних  підстав.   

          Судом встановлено, що  ОСОБА_1  є учасником ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1  від 14 жовтня 2010 року, та інвалідом другої групи ЧАЕС .

           З 5 жовтня 2010 року позивачу встановлена друга група інвалідності у зв’язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується витягом із акту огляду у  МСЕК серії  ХМ № 221004, виданого 5 жовтня 2010 року. Тобто, з моменту призначення йому другої групи  інвалідності позивач набув право на отримання  одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами у відповідно до ч. 1,2 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від  28 лютого 1991 року 796 - ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ). Цією ж статтею встановлено розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами. Так, інвалідам другої групи виплачується 45 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати при цьому визначається на момент встановлення інвалідності.             

          Позивачу нарахована одноразова компенсація у сумі 284,40 грн., тобто у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати  особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визнано відповідачем. Проте суд не може погодитись з відмовою відповідача, щодо проведення позивачу перерахунку одноразової компенсації.

           Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції - є нормами прямої дії.             

          Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Кечко проти України»).            

          Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

          Відповідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.

          Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96 про встановлення розміру мінімальної заробітної плати в розмірі 15 грн. з 02 вересня 1996 року до 01 січня 1998 року, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836.

Крім того, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів»від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції  нормативних актів.

Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому суд приходить до висновку, що у зазначеній ситуації слід застосувати конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Тобто, на момент звернення позивача до відповідача з вимогою про проведення перерахунку, останній не мав законних підстав для посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 836, а також інші підзаконні нормативні акти.

При цьому з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Таким чином, дії відповідача  в частині відмови позивачу у проведенні перерахунку одноразової компенсації у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності слід визнати протиправними, а від так слід  зобов’язання   вчинити певні дії.

         Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -   

П О С Т А Н О В И В:

  Позов ОСОБА_1 задовольнити.

        Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради  щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової компенсації у разі встановлення другої групи інвалідності.

      Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради нарахувати та виплатити  на користь ОСОБА_1  недоотриману одноразову компенсацію у разі встановлення другої групи інвалідності у розмірі 45 (сорока п’яти) мінімальних заробітних плат станом на  5  жовтня 2010 року, з урахуванням фактично сплаченої суми.   

          Судові витрати віднести за  рахунок держави.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького  апеляційного адміністративного суду  через Кам’янець-Подільський  міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту її проголошення, а у разі відсутності сторони у судовому засіданні –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду          В.  М.  Бориславський