КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року Справа № 2а-2057/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –ОСОБА_1
відповідача –Поповкіної Ю.В., Пісної О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд- ,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, яким просить визнати частково нечинним і скасувати повідомлення-рішення №0009721720/0 від 28 травня 2010 року на загальну суму 32670 грн. 75 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення від 28 травня 2010 року за №0009721720/0 було винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Так, позивачем зазначено, що з 26.04.2010 року по 12.05.2010 року було проведено планову перевірку фінансово–господарської діяльності позивача за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 412/17-20/2770920798 від 17.05.2010 року.
Позивач вважає, що відповідачем було зроблено помилковий висновок про неправомірність включених позивачем сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки дійшов до висновку про наявність зв’язку між правом позивача на податковий кредит із податку на додану вартість та невиконання його контрагентом своїх обов’язків по сплаті податків та звітуванню до податкових органів.
При цьому, позивач вважає, що Кіровоградською МДПІ було проігноровано той факт, що позивач не знав і не міг знати про те, що його контрагент не звітує до податкового органу, а також не міг впливати на цей процес, що свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента анульовано податковим органом через рік після виконання контрагентом своїх зобов’язань перед позивачем, тобто на момент включення позивачем сум до складу податкового кредиту з ПДВ свідоцтво платника було чинним.
ФОП ОСОБА_4 сплатив контрагенту кошти за отриманий товар та отримав податкові накладні.
За наведених обстави, у відповідача відсутні законні підстави для відмови у включенні до податкового кредиту вказаних в оскаржуваному повідомленні–рішення суми 21780 грн. 50 коп.–ПДВ, а тому позивач вважає, що донарахування даної суми є неправомірним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечували. При цьому зазначивши, що дії Кіровоградської ОДПІ є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, у зв'язку з тим, що підприємець ОСОБА_4 не надав на перевірку реєстр отриманих податкових накладних, перевіркою визначено податковий кредит згідно з вимогами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" - по даті здійснення першої з подій. Відповідно до наданих документів на перевірку та даних податкового обліку підприємця, ФОП ОСОБА_4 в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2008 року та 1 кварталі 2009 року відніс вартість придбання таварів, а саме чушки, коксу, чугунку, придбані у контрагента ПП "Тіада-Сервіс", отримавши від останнього податкові накладні. За результатами аналізу розбіжностей між податковим кредитом ФОП ОСОБА_4 та податковими зобов'язаннями ПП "Тіада-Сервіс", встановлено розбіжності між сумами ПДВ, зазначеними в розділі 2 "Податковий кредит" додатку до декларації з ПДВ 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року. Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Крім того, за результатами аналізу наданих документів ФОП ОСОБА_4, службової записки ГВПМ ДПІ у м. Кіровограді від 27.04.10 р. № 1255/26-0802 та при відпрацюванні постачальників товарів/робіт,послуг/ підприємця, встановлено взаємовідносини позивача з контрагентами, що мають ознаки фіктивності, податкові накладні, виписані даними контрагентами включені ним до складу податкового кредиту з ПДВ.
Ухвалою суду від 20.07.2010 року замінено відповідача з Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ передбачено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України, крім інших, здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Таким чином, судом встановлено, що Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 10.01.2004 року зареєстрований Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як фізична особа–підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №645676 /а.с. 24/.
Предметом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів, КВЕД 51.52.1.
На підставі п.1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення № 117 від 26.04.2010 року, виданого Кіровоградською МДПІ та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Кіровоградської МДПІ Пісною О.Б. проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СГ-фізичною особою ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки, зокрема, встановлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємцю ОСОБА_4 донараховано ПДВ в сумі 25206,94 грн., в тому числі:
- за 2 квартал 2008 року на суму 610,80 грн.;
- за 3 квартал 2008 року на суму 333,33 грн.;
- за 4 квартал 2008 року на суму 15626,96 грн.;
- за 1 квартал 2009 року на суму 16635,85 грн.;
- за 2 квартал 2009 року на суму 2000,00 грн.;
про що складено акт перевірки №412/17-20/2770920798 від 17.05.10 року /а.с. 6-21, 66-81/.
За результатами розгляду матеріалів перевірки першим заступником начальника Кіровоградської МДПІ Старунською Л.А. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009721720/0 від 28.05.2010 р. /а.с. 25/, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 25206,94 грн. та штрафну /фінансову/ санкцію у розмірі 12603,47 грн., всього на загальну суму 37810,41 грн.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)–актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В зв’язку з тим, що підприємець ОСОБА_4 не надав на перевірку реєстр отриманих податкових накладних, перевіркою визначно податковий кредит згідно з вимогами пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 ЗУ«Про податок на додану вартість», а саме : по даті здійснення першої з подій.
З аналізу наведених норм можливо зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено підставу для формування податкового кредиту-наявність у платника податку–покупця належно оформленої податкової накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №08-158 від 09.09.2008 року.
Відповідно до наданих на перевірку документів та даних податкового обліку підприємця, було встановлено, що ФОП ОСОБА_4, в період що перевірявся, до складу податкового кредиту у ІV кварталі 2008 році та І кварталі 2009 року відніс вартість придбання наступних товарів - чушки, коксу, чугуну у ПП «Тіада –Сервіс» (код ЄДРПОУ –35914029).
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 було отримано наступні податкові накладні від ПП «Тіада –Сервіс»/а.с. 26-28/:
1) № 70 від 23.10.2008 року (чушка-11,92 кг), загальна сума –32 899,20 грн. ( в тому числі ПДВ –5483,20 грн.);
2) № 12 від 12.01.2009 року (кокс –10,40 тн), загальна сума –29 952 грн. ( в тому числі ПДВ –4992 грн.);
3) № 27 від 19.01.2009 року (кокс-15,91 тн, чугун –15,95 тн). загальна сума 67831, 80 грн. ( в тому числі ПДВ –11 305,30 грн.).
Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом, крім того, в судовому засіданні встановлено, що спір щодо порядку складення та правильності оформлення податкових накладних, між сторонами відсутній, що підтверджено також матеріалами перевірки відповідача.
Разом з тим, наявність податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою для виникнення права на податковий кредит.
У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, право на податковий кредит виникає при фактичній надмірній у ціні фактично придбаного товару (роботи, послуги) податку на додану вартість, а не лише при наявності податкової накладної.
Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ –це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В судовому засіданні встановлено, що всі податкові накладні підтверджені єдиним первинним документом, який би встановлював реальність господарської операції - видаткова накладна ( № 27 від 19.01.2009 року, № 12 від 12.01.2009 року, № 69 від 23.10.2008 року) /а.с. 144-146/.
Виходячи з положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», також підлягає встановленню факт використання позивачем товару у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, потребує встановлення факту поставки такого товару позивачу.
Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмета продажу (результату роботу, послуги).
Також суттєве значення для правильного вирішення справи має встановлення факту використання придбаного товару в господарській діяльності позивача з встановленням конкретних господарських операцій.
За результатами аналізу розбіжностей між податковим кредитом ФОП ОСОБА_4 та ПП «Тіада –Сервіс», у відповідності до наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 року «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів», встановлено розбіжності між сумами ПДВ, зазначеними в розділі ІІ «Податковий кредит» дод.5 Декларації з ПДВ за ІV квартал 2008 року та І квартал 2009 року, зокрема, основним видом діяльності ПП «Тіада –Сервіс» за КВЕД 72.10.0 є консультування з питань інформатизації /а.с. 86-88/.
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що за результатами проведеного аналізу ПП «Тіада –Сервіс», працівниками Кіровоградської ОДПІ встановлено, що ПП «Тіада–сервіс»(код ЄДРПОУ –35914029), стан платника –«до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.03.2010 року у зв’язку з неподанням декларацій протягом року, так як не виконання особою свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб /а.с. 89/.
Суд не вважає належним та допустимим доказом по справі, у розумінні статтей 70,72 КАС України, надана стороною відповідача постанова про порушення кримінальної справи відносно службових осіб, зокрема, ПП "Тіада-Сервіс" за фактами вчинення злочинів, передбачних ч.2 ст. 205 КК України /а.с. 84,85, 120, 127/.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Позивачем не надано до адміністративного позову жодного документу (первинного, звітного, бухгалтерського), окрім видаткової накладної, який би підтверджував неправомірність донараховання Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією податку на додану вартість та штрафну /фінансову/ санкцію на загальну суму 32670,75 грн.
Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував неправомірно.
В даному випадку, позивач не зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому, за таких обставин, суд приходить до висновку, що Кіровоградською ОДПІ було правомірно нараховано податок на додану вартість та штрафну /фінансову/ санкцію на загальну суму 32670,75 грн.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом