КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2011 року Справа № 2а-4797/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
позивача –ОСОБА_1
представників відповідача –Кулікової В.В., Кухаренко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації, яким просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації "Про звільнення ОСОБА_1" № 44-к від 24 листопада 2010 року, поновити на посаді, стягнути середню місячну заробітну плату за період її вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Так позивачем зазначено, що вона працювала в структурних підрозділах Кіровоградської облдержадміністрації на різних посадах з 1979 року, має стаж державної служби 27 років.
Зокрема, з 6 травня 2008 року була призначена на посаду начальника відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру як така, що успішно пройшла стажування.
З 20 липня 2010 року позивач перебувала на лікарняному, 25 серпня 2010 року приступила до роботи. Цього ж дня їй було вручено листа від 28.07.2010 року №16-1015/1-4 за підписом начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації Кулікової В.В., в якому було попереджено про її майбутнє звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 статті 40 КЗпП України). При цьому позивачем було зазначено, що з наказом про проведення скорочення штатів її не було ознайомлено.
Листом від 16.09.2010 року №13-1224/1 позивачу було запропоновано перейти на посаду головного спеціаліста відділу з питань містобудівної діяльності та регіонального розвитку у вищезазначеному управлінні, від чого вона відмовилась 17 вересня 2010 року.
Відповідно до наказу начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації «Про звільнення ОСОБА_1» від 24 листопада 2010 року №44-к, позивача було звільнено із займаної посади на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 11 листопада 2009 року №847-р «Про створення відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації» та згоди профспілкового комітету від 1 жовтня 2010 року №6.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення згідно викладеного у зверненні.
Представники відповідача в судове засідання прибули та позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, наданих до суду.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наказом начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації №2/к від 04.03.08 року "Про призначення на посаду ОСОБА_1" ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації в порядку переведення з управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації (а.с.32).
Судом встановлено, що згідно наказу начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА від 05.05.2008 року №13-к ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру як така, що успішно пройшла стажування /а.с. 9/.
Наказом начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА «Про звільнення ОСОБА_1.» від 26.11.2009 року № 45-к ОСОБА_1 - начальника відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру звільнено з займаної посади з 26.11.2009 року на підставі п.3 ст.40 КЗпП України та згоди профспілкового комітету управління від 06.08.2009 року/а.с. 33/.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року (№2-а-8227/09/1170) визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_1." від 26.11.09 №45-к; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації з 26.11.09 року.
Дане рішення не набрало законної сили, оскільки оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду /а.с. 62-63/, в частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання та, відповідно до наказу начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА "Про поновлення на роботі ОСОБА_1." від 30.06.2010 року № 29-к, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації з 26.11.09 року /а.с.34/.
Наказом начальника управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА «Про звільнення ОСОБА_1.» від 24.11.2010 року № 44-к ОСОБА_1 - начальника відділу з питань регіонального розвитку, моніторингу містобудівної документації та кадастру звільнено з 24.11.2010 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури облдержадміністрації /а.с. 35/.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, має стаж роботи 28 років 8 місяців, відповідно до даних особової картки позивача (форма П-2ДС), яка зберігається в управлінні регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації, зазначено, що стаж державної служби за попередні роки становить 26 років 1 місяць, ОСОБА_1 пропрацювала в апараті відповідача в період з 04.03.2008р. по 24.11.2010р./а.с. 58-61/. Отже стаж державної служби ОСОБА_1 становить 28 років 8 місяців.
Відповідно до трудової книжки /а.с. 39-47/, ОСОБА_1 в період з 1979 по 1992 рр. деякий час працювала тимчасово, а згодом постійно в технічному бюро та госпрозрахунковій структурі, не займала посади в апараті державного органу щодо практичного виконання завдань і функцій держави, не перебувала у штаті державного органу, не отримувала заробітну плату за рахунок державних коштів. У 1999 році обрахування стажу державної служби позивачу відбулося в порушення вимог чинного законодавства України. Після працевлаштування у відповідача, позивач в особовій картці (форма П-2ДС) виклала недостовірні відомості про роботу в період з січня 1979 року по лютий 1992 року, яка не відповідає записам у трудовій книжці позивача.
Зазначені спірні відносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються нормами Кодексу Законів про Працю України та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 3 Кодексу законів про працю України визначена сфера його дії, а саме, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до положень ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Судом встановлено, що пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачене розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи додержана власником або уповноваженим ним органом норма законодавства, що регулює вивільнення працівника, які є докази щодо змін організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У травні 2010 року ВАСУ було направлено інформаційний лист Верховного Суду України від 25 травня 2010р. №753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби», у якому зазначається, що: «Розглядаючи спори щодо звільнення публічних службовців, суди мають враховувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі за позовом гр. Ж. до Президента України про скасування Указу Президента України стосовно звільнення та поновлення на посаді, яка полягає у тому, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Тому, якщо у спеціальному законі (Закони України "Про міліцію", "Про Кабінет Міністрів України" тощо) не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства то особа може бути звільнена виключно з підстав передбачених цими законами. В той же час, ряд спеціальних законів (Закони України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та ін.) передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв'язку з цим, судам необхідно виходити з того, що підстави припинення служби у такому випадку діляться на загальні, передбачені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), та спеціальні, передбачені відповідними спеціальними законами України.»
Тобто, при звільненні працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП має бути дотриманий певний порядок вивільнення.
Відповідно до статті 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП).
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу (тобто всі вакантні посади, що є у штатному розписі, на зайняття яких може претендувати даний працівник) на тому ж підприємстві, в установі, організації, інформує державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню по пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
При цьому форма попередження про вивільнення працівників не визначена чинним законодавством України, нормативно-правові акти, якими затверджено типову форму попередження, також відсутні. У ст.49-2 КЗпП України не зазначається, що персональне попередження подається у письмовій формі та під особистий підпис працівника.
25 серпня 2010 року ОСОБА_1 було вручено лист про попередження щодо майбутнього звільнення від 28 липня 2010р. № 16-1015/1-4. У вказаний день позивач отримала копії зазначеного листа та поштового повідомлення з підтвердженням факту отримання листа /а.с. 11-12/. По даному факту було складено відповідний акт /а.с. 81/.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вона не отримувала 30.07.2010 року лист-попередження щодо майбутнього звільнення від 28 липня 2010 року № 16-1015/1-4, оскільки ОСОБА_1 в якості додатку до позовної заяви надано копія повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому 30 липня 2010 року зроблено письмову відмітку «особисто ОСОБА_1»/а.с. 11/.
25 серпня 2010 року позивачу, в присутності членів трудового колективу, було озвучено зміст зазначеного попередження, пред'явлено усі необхідні документи з даного питання. Запитання, заперечення або пропозицій від ОСОБА_1 не надходили, що підтверджується актом про передачу їй копій повідомлення про звільнення із займаної посади та поштового повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 79/.
Так матеріалами встановлено, що зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату у відповідача, дійсно відбулися на підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 11 листопада 2009 року №847-р «Про створення відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської області»/а.с. 68/, відповідно до якого внесено зміни до додатка 1 розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30 квітня 2009 року №243-р «Про встановлення на 2009 рік граничної чисельності, фонду оплати праці працівників і видатків на утримання обласної та районних державних адміністрацій», а саме: скорочено граничну чисельність працівників (одиниць) управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації з 12 до 10 штатних одиниць.
Прийняття рішень та видання нормативно-правових актів (розпорядження) з питання складу та структури місцевої державної адміністрації, є виключною компетенцією голови місцевої державної адміністрації, відповідно до ст.ст. 5, 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Повноваження керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій визначені ст. 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та положенням про структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, які затверджуються нормативно-правовим актом голови місцевої державної адміністрації/а.с. 86-89/.
Встановлено, що розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 11 листопада 2009 року №847-р «Про створення відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської області», згідно якого скорочено граничну чисельність працівників (одиниць) управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації не готувалось відповідачем. Розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 11 листопада 2009 р. №847-р «Про створення відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської області» доведено до обов'язкового виконання 17 листопада 2009 року, як нормативно-правовий акт голови місцевої державної адміністрації, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Керуючись нормою ч.2 ст.19 Конституції України, ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.10 Закону України «Про державну службу», правом визначеним п. 8 Тимчасового положення про управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 19 травня 2008 року №423-р, начальник управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації забезпечила виконання п.5 вищезазначеного нормативно-правового акту голови облдержадміністрації, шляхом внесення змін до положення про управління, структуру та штатний розпис та подала їх на затвердження в установленому порядку. Нова структура і штатний розпис відповідача було введено в дію з 17 лютого 2010 року /а.с. 69-72/.
У зв'язку із скороченням граничної чисельності працівників (одиниць) було змінено структуру управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації у зв'язку з чим утворено новий структурний підрозділ - відділ з питань містобудівної діяльності та регіонального розвитку. Відповідно й змінилися кваліфікаційні вимоги до керівника відділу, а саме у частині освіти - вища архітектурна освіта, доказів отримання якої ОСОБА_1 у судовому засіданні не надано.
На момент впровадження зазначених змін у дію, позивач не перебувала в трудових відносинах з відповідачем (звільнена із займаної посади з 26 листопада 2009 р. наказ №45-к), таким чином правові підстави для її попередження щодо зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників були відсутні.
Крім того встановлено, що відповідач не мав правових підстав виконувати (дублювати) повноваження особи, яка уповноважена законом приймати рішення про зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до закону відповідач є суб'єктом, який забезпечує організацію виконання прийнятого рішення в межах повноважень визначених чинним законодавством.
З метою врахування питання організаційних змін, які відбулися в структурі управління, не порушуючи прав позивача, відповідач звернувся до суду з клопотанням № 14-354/1-4 від 23.03.2010 року про врахування додаткової інформації при розгляді справ №2-а-8227/09/1170 за адміністративним позовом ОСОБА_1, до якого додав копію розпорядження голови облдержадміністрації від 11 листопада 2009 року № 847-р, копію затверджених структури та штатного розпису управління. З матеріалами зазначеної справи ОСОБА_1 персонально ознайомлювалась та знімала ксерокопії на підставі поданих до суду заяв від 22 квітня 2010 року, 23 квітня 2010 року, 31 травня 2010 року /а.с.64-67/.
Після ухвалення Кіровоградським окружним адміністративним судом рішення по справі №2-а-8227/09/1170 відповідач, користуючись своїм процесуальним правом, звернувся до суду із клопотанням щодо роз’яснення судового рішення, а саме у частині процедури поновлення ОСОБА_1 на посаду, яка ліквідована і не передбачена штатним розписом.
З вищевикладеного, судом встановлено, що про зміни в структурі управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА, що призвели до ліквідації посади позивача, ОСОБА_1 було відомо більш ніж за 2 місяця до її звільнення.
Наказ «Про звільнення ОСОБА_1.»від 24 листопада 2010 року № 44-к видано начальником управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації в межах повноважень визначених ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 8 Тимчасового положення про управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 19 травня 2008 року №423-р.
Чинним законодавством, яке регулює питання трудових відносин в Україні, не визначено механізм проведення процедури вивільнення працівника відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у випадку поновлення працівника за рішенням Суду на ліквідовану посаду, після проведеної зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників.
Враховуючи, що посада ОСОБА_1 була ліквідована, тому подальші трудові відносини з нею необхідно було врегулювати в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме: шляхом вивільнення або переведенням, за її згоди, на іншу посаду в структурний підрозділ передбачений структурою та штатним розписом відповідача.
Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України, адміністрація управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі за текстом - адміністрація) звернулася до профкому управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі за текстом - профком Управління) з письмовим клопотанням від 26 серпня 2010 року №13-1127/1 /а.с. 80/, яке було розглянуто в порядку, визначеному ст.43 КЗпП України, за особистої згоди ОСОБА_1 /а.сю 76-77/. На засіданні профкому Управління позивач висловила позицію стосовно відсутності у неї переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, не наполягала на подальшому працевлаштуванні і згодна бути звільненою відповідно до п.1 ст 40 КЗпП України. Разом з тим профком Управління відмовив адміністрації у наданні згоди на звільнення позивача, обґрунтувавши свою позицію доцільністю розглядати дане питання після отримання відмови позивача від пропозиції подальшого працевлаштування, відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України. Про прийняте рішення адміністрацію було повідомлено у письмовій формі 10 вересня 2010р.
Враховуючи позицію профкому Управління, адміністрація 17 вересня 2010 року в присутності членів трудового колективу, листом від 16 вересня 2010р. № 13-1224/1 персонально попередила ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності працівників і запропонувала переведення на іншу посаду. Від зазначеної пропозиції позивач відмовилась 17 вересня 2010р., що засвідчила особистим підписом. По даному факту було складено акт від 17 вересня 2010р./а.с. 84/.
Відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Строк для повідомлення служби зайнятості визначений Закону України «Про зайнятість населення».
24 вересня 2010 року відповідач повідомив Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості, отже датою вивільнення позивача було визначено 24 вересня 2010 року, відповідно до вимог ч.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення». Порушень чинного законодавства Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості не виявлено.
Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України, адміністрація управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі за текстом - адміністрація) повторно звернулася до профкому управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі за текстом - профком Управління) з письмовим клопотанням від 17 вересня 2010 р. №13-1225/1 /а.с. 83/, яке було розглянуто в порядку визначеному ст.43 КЗпП України за особистої згоди позивача /а.с. 74,75/. На засіданні профкому Управління ОСОБА_1 повторно висловила позицію стосовно відсутності у неї переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, не наполягала на подальшому працевлаштуванні і згодна бути звільненою відповідно до п.1 ст40 КЗпП України. На засіданні профкому позивача було повідомлено про дату звільнення, а саме 24 листопада 2010 року. Врахувавши усі обставини справи профком Управління надав згоду на звільнення позивача. Про прийняте рішення адміністрацію було повідомлено у письмовій формі 1 жовтня 2010 року.
Зауважень щодо прийнятого профкомом Управління рішення, звернень щодо порушення прав до органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням законодавства про працю та публічну службу в Україні, відповідно до права визначеного ст.55 Конституції України, ст.233 КЗпП України, ст. 11 Закону України «Про державну службу» позивачем суду не надано.
Відповідно до вимог ст.ст.44, 116 КЗпП України 24 листопада 2010 року з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок. Про види та суми проведених виплат позивача було повідомлено письмово 24 листопада 2010 року лист № 16-1544/1-4/а.с . 85/.
Відповідно до ч. 9 ст.43 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а не зобов’язаний законом вчиняти відповідні дії. Стаття 43 КЗпП України не містить норми, згідно якої встановлено, що не використання права на розірвання трудового договору власником або уповноважений ним органом визнається, як порушення чинного законодавства, а розірвання трудового договору протиправним.
Згода профкому управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі за текстом - профком Управління) на звільнення ОСОБА_1 (далі за текстом - згода) від 1 жовтня 2010 року №6, надана із встановленням терміну її дії на строк до 24 листопада 2010 року, оскільки позивач на засіданні профкому Управління підтвердила свою позицію щодо відсутності наміру подальшого працевлаштування у відповідача, погодилась на звільнення на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України.
При цьому профком Управління залишив за собою право на випадок того, якщо ОСОБА_1 змінить свою позицію, в строк до 24 листопада 2010 року, розглянути дане питання в порядку визначеному чинним законодавством.
Підтврдження або спростування звернень ОСОБА_1 з питання зміни свого рішення щодо звільнення відповідно до пункту 1 ст.40 КЗпП України сторонами не надано.
Таким чином рішення профкому Управління є обґрунтованим. Заборона на можливість прийняття та визначення терміну дії прийнятих рішень профспілковою організацією не встановлена ст.43 КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність профспілкових організацій в Україні.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»: «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП . Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення».
Стаття 43 КЗпП України чітко визначає, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України «Про державну службу».
За змістом частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до вимог ст..49-2 КЗпП України ОСОБА_1 було направлено персональне письмове попередження від 28 липня 2010 року № 16-1015/1-4, на засіданні профкому позивач не наполягла на подальшому працевлаштуванні і надала згоду на звільнення, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, від пропозицій щодо переведення на іншу посаду відмовилась.
У відповідності до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При звільненні ОСОБА_1 з роботи дотримані вимоги, передбачені ст. 49-2 КЗпП України, порядку вивільнення працівників, оскільки ОСОБА_1 було попереджено за два місяці до звільнення у зв’язку з скороченням чисельності працівників управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури облдержадміністрації.
У судовому засіданні були допитані в якості свідків член профкому управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 та Голова профкому управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_6
ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_1 не бажала залишатися на запропонованих вакантних посадах, не заперечувала щодо її звільнення та не зверталася до профкому щодо порушення трудової дисципліни.
ОСОБА_6 зауважив, що не було втручання адміністрації до засідання профкому, звернень щодо порушення трудової дисципліни під час звільнення позивачки до профкому не надходило.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлено порушень припинення державної служби позивача у зв‘язку з ліквідацією посади ОСОБА_1
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивача звільнено з роботи у відповідності до вимог трудового законодавства України, відповідач діяв в межах своїх повноважень щодо прийняття рішень про його звільнення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - п.2 ч.1 ст.17 КАС України.
Пункт 15 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не порушив вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом